День
пам'яті жертв голодоморів ‒ щорічний національний пам'ятний день
в Україні, що припадає на четверту суботу листопада. Традиційно цього
дня
громадяни відвідують поминальне богослужіння і покладають символічні горщики з
зерном та свічками до пам'ятників жертвам голодоморів в Україні.
Не стоїть осторонь цієї події і світова спільнота.
Цьогоріч Світовий конґрес українців (СКУ) напередодні відзначення 87-х роковин
Голодомору 1932-1933 років в Україні закликав українців у світі взяти участь у
листопадових заходах з цієї нагоди та підписати петицію про включення слова
«Голодомор» у найбільші англомовні словники світу. 
Звісно, кожне слово має історію свого походження, кожен
термін з плином часу набуває своєї історії виникнення. «Голодомор» – дослівно «морити голодом, виморювати, виголоджувати»; мор (смерть) від
організованого голоду. Уперше
термін Голодомор згадується 17 серпня 1933 року в чеському часописі «Večernı́k
P.L.», який розмістив інформацію – «Hladomor v SSSR». Світова преса
використовувала терміни «голод», «Hunger», «Głod», тобто нейтральне філологічне
та антропологічне визначення, яке означало «гостру нестачу продуктів харчування
у певній місцевості».
У
річних звітах німецьких дипломатів за 1932–1933 рр. зустрічалися
визначення «Hungerkatastrophe» (голодова катастрофа) та «Hungersterbens»
(смерть від голоду, померлі з голоду), «Planierung der Hungersnot» (Планування
голодовки), які пов'язували з організованим радянською владою –
запланованим, штучним голодом. Термін «голодова катастрофа» був запозичений
громадськими об'єднаннями української еміграції Європи та Америки в другій
половині 1930-х рр. Його часто застосовували в 1940–50-х рр. публіцисти,
громадські діячі, особливо в 1983 р., коли вшановували пам'ять жертв
Голодомору (до 50-ліття трагедії). Згодом у науковій літературі постав його
функціональний синонім – геноцид.
Аби
дати означення масовому голоду 1930-х років, очевидці й дослідники
використовували різні назви. Роберт Конквест назвав свою книгу «Жнива
скорботи», Семен Старів свої спогади – «Страта голодом».
Широко вживалося поняття «штучний голод», а також «навмисно організований
голод».
У
дослідженнях Джеймса Мейса та Роберта Конквеста автори
доводять, що Голодомор відповідає загальноприйнятому визначенню геноциду.
Після проголошення незалежності України термін Голодомор застосовували
письменники, політологи, соціологи, історики. Відповідно до соціологічного
опитування, проведеного 2015 року, 80 % громадян України
вважають Голодомор геноцидом. 2003 року Український
парламент назвав, а 2006 – офіційно визнав Голодомор геноцидом
українського народу. Термін Голодомор зафіксований у Законі Верховної̈ Ради
України «Про Голодомор 1932–1933 років в Україні» від 28 листопада
2006 р., тому набув статусу юридично-правової категорії. 16 країн офіційно
визнали Голодомор геноцидом українського народу. 2010 року
судовим розглядом завершилася кримінальна справа за фактом здійснення
злочину геноциду. Винними суд визнав сім вищих керівників СРСР та УСРР,
а саме генерального секретаря ЦК ВКП(б) Йосипа Сталіна, секретарів ЦК
ВКП(б) Лазара Кагановича та Павла Постишева, голову Раднаркому
СРСР В'ячеслава Молотова, генерального секретаря ЦК КП(б)У Станіслава
Косіора, другого секретаря ЦК КП(б)У Менделя Хатаєвича, голову Раднаркому
УСРР Власа Чубара і констатував, що за даними науково-демографічної
експертизи загальна кількість людських втрат від Голодомору становить 3
мільйони 941 тисяча осіб. Також за даними слідства визначено, що втрати
українців у частині ненароджених становлять 6 мільйонів 122 тисячі осіб. |
