МУЗЕЙ ІСТОРІЇ МІСТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

Конституції України - 30 років!

varta — Mon, 29 Jun 2026 13:06:20 GMT

28 червня 1996 року після безпрецедентного за тривалістю й напругою засідання, що увійшло в історію під назвою «Конституційна ніч», Верховна Рада 315 голосами ухвалила Основний закон нашої держави - Конституцію України.

Для нас, українців, Конституція – це про права і свободи, це про гідність, цінності, хребет нації, стійкість та нескореність.

Новітній конституційний процес в Україні нерозривно пов’язаний із відновленням української державності. Творення Конституції розпочалося із ухваленням Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. З розпадом СРСР та ухваленням Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 року національна законотворчість активізувалася.

Всеукраїнський референдум засвідчив підтримку проголошення незалежності України. Більшість країн світу визнали Україну суверенною державою. Робота над прийняттям Основного Закону незалежної України почалася в 1992-му і тривала майже 4 роки. Періодично її супроводжували гострі дискусії, зокрема, – довкола державних символів, державної мови, статусу Криму тощо. Вони відобразили протистояння між тією частиною політичних сил, які тяжіли до радянського минулого, і тими, що прагнули утвердити і зміцнити незалежну державу.

Ухвалення Верховною Радою України Основного закону 28 червня 1996 року стало важливим етапом утвердження державності, мало величезне політичне та правове значення для розвитку української політичної нації та громадянського суспільства. Венеціанська комісія визнала нашу Конституцію однією з найдемократичніших у Європі, особливо в частині прав, свобод та обов’язків громадян, які повністю відповідають міжнародним стандартам у галузі конституційного права.

Нині Конституція – ядро нацiональної правової системи України.

Наша Конституція справді зорієнтована на людину, гуманістичні цінності та правові відносини між суспільством і державою. Такою вона є, зокрема, тому, що, попри досвід життя в тоталітарній системі та наявність колоніального минулого, українським землям був властивий пошук норм і засад, які б регулювали взаємодію між населенням і владою. Власне, це також робить нас частиною Європи та істотно відрізняє від Росії.

Конституція України – головний нормативно-правовий акт держави, яким закріплено основи суспільного ладу, державний устрій, систему, порядок утворення, принципи організації і діяльності державних органів, регулює відносини між державою та суспільством, гарантує права і свободи людини.

Конституція України – наш моральний орієнтир.

Нині, в умовах повномасштабного російського вторгнення і численних злочинів окупантів, усі ми по-новому оцінюємо значення цінностей, закладених у Конституції України. Основний Закон є ядром консолідації Українського народу.

Українська Конституція – реальна, а не декларативна. Історично конституційний процес свідчить про наміри юридичного закріплення на найвищому рівні таких цінностей Українського народу, як демократія, верховенство права, рівність громадян, незалежність і територіальна цілісність своєї держави та європейський цивілізаційний вибір.

Український конституціоналізм має глибоке історичне коріння, тяглість і свої особливості. Найголовніші з них – український конституціоналізм розвинувся під впливом європейських країн, які першими почали його формувати; заснований на ідеях прав та свобод людини, верховенства права та демократії. Ці засади формувалися протягом століть відповідно до національного характеру українців, способу життя, цінностей і суспільних відносин.

Середньовічна передісторія українського конституціоналізму – від «Руської Правди» князя Ярослава Мудрого до Литовських статутів, три редакції котрих (1529, 1566, 1588 років) написані слов’янською мовою та увібрали в себе правові традиції Русі та середньовічної Європи.

Революція під проводом Богдана Хмельницького та відродженням козацької державності (2-га половина XVII – XVIIІ століть) дали новий поштовх зародженню вітчизняної конституційної думки. Внутрішній устрій, соціально-економічний розвиток, права та вольності козацтва визначали гетьманські універсали, зокрема Богдана Хмельницького, а також міжнародні договори (наприклад, Зборівський між козаками і польським королем Яном Казимиром). Березневі статті Богдана Хмельницького регламентували політичне, правове, фінансове і військове становище України після Переяславської ради. Гадяцький трактат передбачав створення Великого Князівства Руського у складі Речі Посполитої.

Яскравою сторінкою розвитку конституційної історії України стала Конституція Пилипа Орлика 1710 року – «Договір та встановлення прав і вольностей Війська Запорозького та всього вільного народу Малоросійського між Ясновельможним гетьманом Пилипом Орликом та між Генеральною старшиною, полковниками, а також названим Військом Запорозьким, що за давнім звичаєм і за військовими правилами схвалені обома сторонами вільним голосуванням і скріплені найяснішим гетьманом урочистою присягою». Цей документ, як зразок тогочасних демократичних світоглядних цінностей українського суспільства, унормував життя його різних станів, об’єднаних у поняття «народ» та обґрунтував право України на державну самостійність та її державний устрій.

Після втрати українцями державності (кінець ХVІІІ – початок ХХ століть) власні конституційні проєкти розробили Микола Костомаров у «Книзі буття українського народу», Михайло Драгоманов у праці «Вільна спілка», учасник Кирило-Мефодіївського братства Георгій Андрузький у «Начерках Конституції Республіки». Загалом кирило-мефодіївці в умовах посилення реакції в часи імператора Миколи І декларували ідеї республіканського устрою, демократичного правління, громадянських прав, а ідеалом державності у них була федерація слов’янських народів. На Заході Україні тоді сформувалися конституційно-правові погляди соціал-демократів Остапа Терлецького та Івана Франка. На початку ХХ століття під впливом революції 1905–1907 років в Російській імперії на українських теренах конкурували конституційних концепцій – соціал-демократична Михайла Грушевського, консервативна В’ячеслава Липинського та Стефана Томашівського, націократична Миколи Міхновського.

Конституційний процес тривав в добу Української революції 1917–1921 років. 29 квітня 1918 року Мала Рада схвалила «Статут про державний устрій, права і вольності УНР». Цей документ не набув чинності через державний переворот гетьмана Павла Скоропадського. 13 листопада того ж року ухвалили Тимчасовий основний закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, який слугував конституцією Західноукраїнської Народної Республіки. Проєкти українських конституцій розроблялися навіть тоді, коли шанси відстояти незалежність виглядали примарними. У роки революції з’явилося кілька ґрунтовних розробок, зокрема представлений Урядовою комісією УНР із вироблення Конституції Української Держави. Конституційні проєкти Української революції заклали основи державницької традиції УНР. Подальший розвиток вони отримали в програмних документах Української головної визвольної ради.

У ХХ столітті традиції державного будівництва продовжив 15 березня 1939 року в Хусті Сойм Карпатської України, проголосивши її незалежність і ухваливши два закони зі статусом конституційних, які визначали форму державного правління.

У липні 1944 року неподалік села Недільна на Львівщині відбулися Установчі збори УГВР. Збройна частина українського визвольного руху (УПА) отримала політичне представництво. Ідеологія та принципи формування Української головної визвольної ради були спрямовані на консолідацію всіх національних сил і відзначалися демократичністю. На Зборах ухвалили Універсал, Платформу і Тимчасовий устрій, які також вважаються важливим джерелом української конституційної думки. Президентом УГВР обрали колишнього члена Центральної Ради, уродженця Полтавщини Кирила Осьмака. Українська головна визвольна рада керувала боротьбою УПА до кінця 1950-х років.

В УСРР / УРСР у різний час було ухвалено чотири конституції. Вони хоч і проголошували Україну суверенною державою, але насправді були лише формальним прикриттям колоніального становища України та панування в ній тоталітарного режиму. Основний документ був цілковитою формальністю – передбачав можливість виходу кожної республіки зі складу СРСР, але не надавав жодного механізму.

Нині Україна – незалежна сучасна європейська держава. У Конституції України, затвердженій 28 червня 1996 року, закріплено правові основи держави, її суверенітет і територіальну цілісність, основні права і свободи українських громадян. Людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість, безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Конституція України містить норми прямої дії. Одним із ключових положень стала 5-та стаття, згідно з якою “носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ”. Положення щодо стратегічного курсу нашої країни на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі й Організації Північноатлантичного договору нині закріплено в Основному Законі. Конституційне будівництво триває увесь час, допоки існує держава і розвивається суспільство.

Мальовнича ода рідному краю - від Віктора Трачука

varta — Mon, 29 Jun 2026 13:01:08 GMT

Виставка «Під небом України» хмельницького живописця Віктора Трачука вже стартувала, а ми зберегли спогади про гармонійний і затишний опенінг вернісажу для вас у цьому відео!

Подільські краєвиди, величні Карпати та магія олійного живопису в музеї історії міста Хмельницького.

Дякуємо всім, хто розділив цю творчу подію разом із нами!

Усі полотна написані виключно з натури. Це затишні куточки Хмельницького вздовж берегів Кудрянки та Південного Бугу, рідне Поділля та величні карпатські полонини.

Про автора:

Віктор Трачук народився в Дунаївцях, навчався у Миколи Мазура та Олександра Кисельова, закінчив архітектурний факультет у Києві.

Окрім пейзажів та натюрмортів, митець створює архітектурні проєкти, монументальні панно, а його картини на історичну й релігійну тематику прикрашають православні та католицькі храми.

Понад 20 років педагог ділиться майстерністю зі студентами Хмельницького національного університету.

Виставка триватиме впродовж літа-2026 у музеї історії міста Хмельницького, що на Проскурівській, 30.

Завітайте!

Рілс - Вікторія Папонова, МІМХ

Мила серцю земля України - на живописних полотнах Віктора Трачука

varta — Mon, 29 Jun 2026 12:57:08 GMT

У музеї історії міста Хмельницького відкрилася персональна виставка відомого хмельницького художника, живописця, графіка, архітектора, старшого викладача кафедри рисунку та проєктної графіки факультету технологій та дизайну Хмельницького національного університету Віктора Трачука.

В експозиції, поетично названій «Під небом України», представлено 16 олійних живописних полотен майстра пензля, створених за період з 2016 по 2026 рік. На цей раз в мистецькій вітальні пана Віктора переважають з любов`ю і витонченим професійним смаком створені пейзажі рідного краю: Поділля і карпатських полонин.

Віктор Трачук не вперше презентує свої роботи в мистецькій вітальні нашого музею: торік викладачі кафедри рисунку та проєктної графіки ХНУ двічі, у різному складі, представляли надзвичайно цікаві й різнопланові художні виставки, засвідчивши високий професіоналізм та широку жанрову палітру в розвитку сучасного малярського мистецтва. Віктора Трачука наші відвідувачі запам`ятали як вправного пейзажиста, майстра натюрморту.

Як слушно зауважила колега Віктора Антоновича, викладач Хмельницького національного університету та дитячих мистецьких закладів міста, художниця, дизайнерка Галина Олійник, нинішня виставка знаного, шанованого художника, педагога демонструє новий виток натхнення у його творчості, свіжі віяння та експерименти: картини митця були «завше стримані», але тепер до цієї глибини, багаторівневої рефлексії додалися насичена гама відкритих кольорів, почуттів, «робота з веселкою», багато контрастів, несподіваної динаміки та бадьорості.

Розділити з художником радість творчого поступу зібралися друзі, колеги по творчому цеху, викладачі викладачі кафедри рисунку та проєктної графіки ХНУ, учасники обласної організації Національної спілки письменників України, журналісти, поціновувачі образотворчого мистецтва.

Учасники зібрання передовсім вшанували хвилиною мовчання пам`ять українських воїнів, котрі віддали життя, оберігаючи державний суверенітет та територіальну цілісність України, та усіх цивільних українців, котрі загинули через рашистську агресію.

Директор музею Галина Барабаш, вітаючи учасників творчої зустрічі, зазначила, що пан Віктор Трачук – частий гість і добрий друг музею історії міста Хмельницького. Музейні фонди з кожною новою виставкою поповнюються його чудовими високопрофесійними роботами, в котрих з любов`ю, захопленням, талановито та самобутньо зображено неповторну природу рідної землі: чудові краєвиди постають в неповторному часоплинному калейдоскопі змін пір року, доби, настроїв погоди й самого творця… «Це – безумовна майстерність і талант – одними й тими ж фарбами зобразити такі різні стани, ракурси…», - наголосила пані Галина Барабаш. – Це – наша, українська самобутність, якою ми цікаві світові». Особливо вражає уміння художника передати божественну красу й природні властивості земних стихій: водного плеса, небесних висот, повітря, землі й дерев та квітів, котрі живуть, дихають, бринять у ритмі з усією планетою й стукотом людського серця… За високу професійну майстерність, внесок у розвиток сучасного образотворчого мистецтва та організацію персональної виставки Вікторові Трачуку вручено подяку управління культури і туризму Хмельницької міської ради.

Багаторічна дослідниця творчості Віктора Трачука, членкиня обласного осередку Національної спілки художників України, мистецтвознавиця Людмила Рожко-Павленко підкреслила: «Віктор Антонович не лише показує ту довколишню красу, яку ми любимо, маємо цінувати й берегти. Він, без перебільшення, повпред, повноважний представник нашої української ментальності та нашої України: як держави, як землі, природи, веселки, річки, поля, неба, всього того, що увійшло в наше серце з першим подихом, молоком матері, першим кроком, першим неусвідомленим й усвідомленим поглядом на оточуючий світ…» Побажала майстру завжди відчувати: його праця – потрібна й поцінована людьми.

Олег Бобровський, голова обласного осередку Національної спілки художників України, привітав колегу з приємним святом. Адже кожна нова виставка – свідчення великої праці, професійного вдосконалення автора. Чудові українські пейзажі Віктора Трачука щоразу по-новому відкривають для нас оточуючий світ, спонукають помічати та цінувати найтонші нюанси цієї природної краси та неповторності.

Радимир Міляр, художник, керівник громадської організації «Хранителі спадщини» та малярських творчих студій, викладач академічного малюнка в Хмельницькому Університеті третього віку, підкреслив: мистецтво художнього реалізму в малярстві, котрим бездоганно володіє досвідчений майстер пензля, викладач університету Віктор Трачук, завжди залишається еталоном мистецького смаку, професійності та майстерності.

Тетяна Слободянюк, журналістка, заслужений працівник культури України, зауважила: в нашому обласному центрі навряд чи когось здивуєш художніми виставками, жанрами, нині мода на модерн, абстракціонізм, символізм, але роботи Віктора Трачука, репрезентуючи реалістичний напрямок живопису, дивовижно зачіпають найтонші струни душі, чарують магією природної краси, світла, спокою, де плинність перетікає у вічність, сугестуючи відчуття, що й ти є частинкою вічності… Це та краса, котру хочеш споглядати щодня, зустрічати з нею день, бо у ній – рівновага й гармонія, котра надихає…

Світлана Ларійчук, майстриня народної творчості, членкиня міської народної художньої студії «Рукотвори», голова ради Хмельницького міського відділення Всеукраїнського об`єднання ветеранів висловила щире захоплення картинами, що передають красу й природне багатство України, наголосила: створений Віктором Трачуком мистецький всесвіт – результат чуйного серця, копіткої праці. Божий дар та постійне самовдосконалення, бажання поділитися побаченою красою зі світом – ось що визначає життєвий та творчий шлях нашого земляка.

Художник Віктор Трачук щиро поділився з товариством історією творчих пошуків, свого ставлення до роботи, творчості. Нині автор натхненно працює в своїй майстерні, експериментує не лише з олійними фарбами, а й з аквареллю, пастеллю, пише натюрморти… Всі його роботи написані з натури: особливо полюбляє живописні куточки рідного міста уздовж берегів Кудрянки, Південного Бугу, котрі не втомлюється досліджувати та зарисовувати у різні пори року. Часто буває в Карпатах, де мешкає та творить його донечка, також успішна талановита художниця. Полюбляє й натюрморти. Віктор Трачук тримається переконання, що завдання художника – передавати красу й досконалість світу як Божого творіння. Працює багато, плідно, ретельно вдосконалює кожний свій витвір. Власний досвід, напрацювання, життєву мудрість Віктор Антонович уже багато літ передає своїм вихованцям – студентам Хмельницького національного університету.

Нагадаємо коротко життєпис нашого майстра. Народився майбутній художник 1958 року у містечку Дунаївці на Хмельниччині, у родині лікарів. З дитинства захоплювався авіамоделюванням, малярством. Навчався у Хмельницькій дитячій художній школі, учень Миколи Мазура та Олександра Кисельова. Закінчив архітектурний факультет Київського державного художнього інституту (1975-1982). Працює творчо з 1975 року. Звідтоді бере участь у виставках. Серед жанрів станкового живопису – пейзаж, натюрморт, портрет. Картини Віктора Трачука на історичну й релігійну тематику прикрашають православні й католицькі храми. Виконав низку монументальних панно, створює архітектурні проєкти будівель, дизайнерські проєкти. З 2005 року – старший викладач рисунку, живопису, основ проєктування кафедри рисунку та проєктної графіки факультету технологій та дизайну Хмельницького національного університету. Роботи майстра зберігаються у приватних колекціях в Україні, США, Польщі…

Друзі, щиро запрошуємо вас відвідати виставку майстра палітри та пензля Віктора Трачука у музеї історії міста Хмельницького на Проскурівській, 30.

Насолода від споглядання живописної краси, абсолютне занурення у гармонійний, благословенний світ подільської та карпатської природи гарантоване справить на вас незабутнє враження.

Віктор Антонович із задоволенням проведе міні-екскурсію своєю експозицією для груп відвідувачів музею історії міста Хмельницького.

Виставка триватиме впродовж літніх місяців.

Текст - Оксана Доронська-Собко, провідний науковий співробітник музею історії міста Хмельницького

Фото - Вікторія Папонова, провідний зберігач фондів музею історії міста Хмельницького

Стажери міської ради завітали до музею історії міста

varta — Mon, 29 Jun 2026 12:31:22 GMT

Справжній професіонал має знати історію свого краю! Тому днями науковий колектив музею історії міста Хмельницького радо зустрів нову генерацію майбутніх управлінців ‒ стажерів Хмельницької міської ради ‒ для ознайомлення з експозицією музею та основними віхами історії міста.

Науковці музею провели гостям ґрунтовну екскурсію, присвячену ключовим етапам становлення Плоскирова-Проскурова-Хмельницького.

Майбутні фахівці мали змогу детально ознайомитися з унікальними фондовими матеріалами та автентичними експонатами, що відображають історичний та соціокультурний розвиток громади.

Команда амбітних молодих людей і дівчат інтерактивно поринула в історичну минувшину. По завершенні змістовної екскурсії гості музею отримали в дарунок музейні друковані видання – краєзнавчі новинки з історії Проскурова в добу Української революції 1917-1921 рр.

Надзвичайно важливо, що молоді колеги, які незабаром працюватимуть на благо Хмельницького, прагнуть глибоко розуміти його історію. Дякуємо стажерам за щирий інтерес, високу залученість і змістовний діалог.

Розуміння нашого коріння та спадщини ‒ це суттєва частка фундаменту для розбудови успішного європейського Хмельницького! Бажаємо молоді успішного завершення стажування та вагомих здобутків у майбутній професійній діяльності!

Анонс виставки "Під небом України"

varta — Mon, 29 Jun 2026 12:25:48 GMT

«Під небом України» ‒ мальовнича ода рідному краю хмельницького живописця і педагога Віктора Трачука.

Завітайте на опенінг вернісажу в музеї історії міста Хмельницького 25 червня о 15.00!

Для майстрів класичного олійного живопису небо є найскладнішим і найважливішим елементом пейзажу.

Концепція «Під небом України» об'єднує полотна, створені під час масштабних всеукраїнських пленерів у різних куточках країни.

• Подільські краєвиди: зображення схилів Дністра, автентичних сіл Хмельниччини, затишних лісових путівців та квітучих полів.

• Карпатські мотиви: величні гірські хребти, затягнуті хмарами або залиті яскравим сонцем, які художник пише виключно з натури.

Віктор Трачук — відомий український живописець, графік та архітектор із Хмельницького. Закінчив Київський державний художній інститут (нині НАОМА) за спеціальністю «архітектура». Понад 20 років викладає рисунок та проєктну графіку в Хмельницькому національному університеті, виховуючи нові покоління українських дизайнерів та митців.

Учасник численних всеукраїнських та міжнародних виставок і пленерів.

Майстер працює в традиціях класичної академічної школи олійного живопису. Головне місце у його творчості посідають ліричний пейзаж і натюрморт.

Рілс - Вікторія Папонова, МІМХ

Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців

varta — Mon, 29 Jun 2026 12:20:44 GMT

14 червня 2026 року виповнюється 135 років від дня народження Євгена КОНОВАЛЬЦЯ — полковника Армії УНР, командира Січових Стрільців, члена Стрілецької Ради, команданта Української Військової Організації , голови Проводу українських націоналістів (1927), першого голови ОУН (з 1929), одного з ідеологів українського націоналізму.

«У великій світовій драмі наших днів ми маємо до вибору: або бути ТВОРЦЯМИ, або ЖЕРТВАМИ історії» у цих словах Провідника Євгена Коновалеця маємо керівництво до дії для усіх наступних поколінь. «Волю українського народу до самостійного життя не знищать ні ворожі тюрми, ні заслання, бо Україна є нездобутнім бастіоном героїв і борців» - пророчі слова полковника й нині підтверджені мужнім чином та стійкістю мільйонів українців на полі теперішньої кривавої війни з рашистським агресором.

Народився Євген Конновалець в селі Зашків поблизу Львова 14 червня 1891 року в учительській родині. Із студентських років вів активну громадсько-політичну діяльність. З 1912 року – секретар львівської філії «Просвіти». Від 1913-го, як один з лідерів українського студентського руху, обраний до складу головної управи Українського Студентського Союзу, де належав до національно-демократичної секції. Незабаром став членом Української Національно-Демократичної Партії.

З початком Першої світової війни Коновальця мобілізували офіцером до австро-угорської армії. Під час боїв за Маківку влітку 1915-го потрапив до російського полону.

Повернувся за два роки. Став одним з організаторів формації Січових стрільців, основу яких склали галичани та буковинці. В 1918-1919 роках командував київським формуванням Січових Стрільців у війнах з більшовиками та денікінцями.

Наприкінці 1918-го відмовився стати шостим членом Директорії УНР, а пізніше – її диктатором.

Після поразки Української революції 1917-1921 років не втратив віру в справу, якій присвятив усе своє життя. Хоча чудово розумів: попереду праці щонайменше на покоління. Для боротьби з окупантами з колишніх старшин Армії УНР та УГА сформував підпільну Українську Військову Організацію.

1929-го став першим головою ОУН, яка мала на меті відродження державної незалежності України. Йому вдалося об’єднати представників різних організацій і різних поколінь. В ОУН влилися як колишні ветерани армії, так і молодь.

Налагодив зв’язки з урядовими колами та спецслужбами Литви, Німеччини, Іспанії, Франції, Англії та Японії.

Загинув 23 травня 1938-го в Роттердамі (Нідерланди) від руки радянського агента Павла Судоплатова.

Наш обласний центр, Подільська земля пам`ятає військову звитягу й просвітницьку місію корпусу Січових стрільців на чолі з Євгеном Коновальцем в часи Української революції 1917-1921 років. Зокрема, чимало героїв саме з Січового стрілецтва віддали своє життя звільняючи та обороняючи у той період Проскурів та Проскурівщину від більшовицьких орд. Газета Пресової квартири військового формування Січових стрільців «Стрілецька думка», деякі числа котрої вийшли друком в Проскурові влітку 1919 року, ще й досі є для дослідників джерелом цінної інформації про Українські Визвольні змагання ХХ століття. Недаремно одну із вулиць міста Хмельницького названо іменем полковника Євгена Коновальця.

Євген Коновалець був не лише видатним військовим діячем, а й людиною, яка зуміла об’єднати українців навколо ідеї незалежної держави. Завдяки своєму організаторському таланту, наполегливості та силі духу він заклав основу визвольного руху, що став важливою сторінкою українського державотворення. Нині постать Євгена Коновальця залишається символом незламності та відданості Україні, а наш обов’язок берегти пам’ять про нього і передавати її наступним поколінням.

Історія, яка оживає у грі, - це наші екскурсії для початкових класів!

varta — Sun, 28 Jun 2026 15:48:59 GMT

Історія, яка оживає у грі, - це наші екскурсії для початкових класів!

Очікували нудну розповідь, перенасичену датами? А вийшов тактильний інтерактив, де експонатів торкатись можна!

Музей історії міста Хмельницького влаштує вашим дітям незабутній інтерактив із зануренням в різні епохи!

А ви були в інтерактивному музеї? Шукайте нас у центрі міста Хмельницького на Проскурівській, 30!

Рілс - Вікторія Папонова, МІМХ

З фондів музею. Подільська преса 1906 р. - до Дня журналіста

varta — Tue, 09 Jun 2026 09:53:51 GMT

6 червня традиційно святкується День журналіста. Але навіть музейники не можуть оминути увагою цю дату, адже саме періодика минулих років справжній скарб для істориків, дослідників та краєзнавців. Сьогодні з фондів нашого музею ми дістанемо один з рідкісних номерів газети «Подольскій край» 1906 року.

Газетна періодика на території сучасної України започаткувала своє існування в кінці XVIII ст. Перша газета була видана в Україні 1776 р. у Львові. Вона мала назву « Gazette de Leopol », і друкувалася французькою мовою. Лише в 1848 р. у Львові побачило світ перше періодичне друковане видання українською мовою. Це була «Зоря Галицька», перший номер якої вийшов 15 травня 1848 р.

У Центральній і Східній Україні, що перебувала під російською царською короною, періодика, як така, виникла пізніше. Перші періодичні видання з’явилася у Харкові. Тут 1812 р. почала виходити газета «Харьковский еженедельник» при єдиному на той час на всю Україну Харківському університеті, який було засновано у 1805 р. На початку 20-х рр. ХІХ ст. періодичні видання з’явилися в Одесі, спочатку французькою («Messaqer de la Russie Meridional», 1820), потім російською мовою («Вестник Южной России», 1821).

Світовий газетний бум, який припав на кінець ХІХ ст., не оминув і держави, до складу яких входила територія України, причиною бурхливого розвитку преси (стали не тільки економічні зрушення в країні, але й революційні події 1905–1907 рр., в результаті яких під тиском революційних мас був прийнятий Маніфест, що проголошував нові демократичні правила про пресу, в яких не було обмежень і для української мови. Тому початок ХХ ст. ознаменував появу україномовної преси.

Не залишилося осторонь і Поділля. Завдяки зусиллям місцевої інтелігенції міста Кам'янця-Подільського, в березні 1906 року виходить перший номер газети демокра¬тичного спрямування "Подольский Край." Редакція газети розташовувалася на Поштовій вулиці у готелі «Бель-Вью», а відділення контори, де приймалися оголошення та здійснювалася передплата розміщувалася у книжному магазині Д.Лахмановича. Вартість річної передплати газети становила 6 рублів, з пересилкою та доставкою - 7 рублів. Окремий номер коштував 3 копійки. Газета виходила як щоденне видання: «за виключенням днів післясвяткових».

Вийшло всього 208 номерів, після чого випуск газети було припинено.

Кам`янецький поліцмейстер Вітович час від часу повністю забороняв розповсюджувати неофіційну періодику в місті, але особливо прискіпливо він ставився до "Подольского Краю". За час існування газети 8 її номерів було заарештовано (№№ 8, 35, 54, 55, 61, 63, 71, 208).

Редколегія неодноразово притягувалася до кримінальної відповідальності. Всупереч утискам з боку влади це видання з кожним наступним номером набувало все більшої популярності серед подолян. На його сторінках неодноразово висвітлювались заходи місце¬вої "Просвіти".

Видавцем "Подольского Края" був міщанин М.Н.Самсонов, друкувалася газета у місцевій типографії Л. Койфмана. До початку серпня редагував газету син місцевого священика І.Ф.Недєльський, після - міщанин М.М.Оксман.

У червні 1906 року в редакції відбувся розкол через розбіжність поглядів на майбутнє газети. Це стало приводом до виходу ще однієї газети в Кам`янці-Подільському. 2 липня того ж року побачив світ перший номер газети "Каменчанин", редактором якої був міщанин, власник типографії А. Ландвигер.28 Але газета проіснувала недовго і після 7-го номера її видання припинилось.

Патріотичний квест - у нашому рілсі!

varta — Tue, 09 Jun 2026 09:47:26 GMT

Патріотичний квест - у нашому рілсі! Музей історії міста Хмельницького став однією з локацій патріотичного квесту «Слідами Героїв», де в конкурентній боротьбі запалювали не на жарт 12 команд учнів 9-10 класів.

На музейній локації «Історія Українського війська» хмельницьким школярам і кадетам рухати мізками довелося на повну, аби довести, що вони шарять в мілітарній історії не гірше за своїх викладачів і вчителів!

Відрізнити артефакти козацької доби від спорядження сучасної російсько-української війни? Легко! Хоча й не без здивування Адже не кожного дня сучасна молодь може потримати в руках кулеврину або примірити мазепинку і середньовічний шолом - хай навіть реконструйовані.

Ходіть в музеї, друзі, - це корисно для ерудиції!

Рілс - Вікторія Папонова, МІМХ

Пам’ятаємо кожну дитину, чиє життя обірвалося через війну…

varta — Tue, 09 Jun 2026 09:43:20 GMT

4 червня в Україні вшановують пам’ять дітей, чиї життя обірвала збройна агресія рф проти України.

Цей пам’ятний день встановлено Постановою Верховної Ради України у 2021 році. Він збігається з Міжнародним днем безневинних дітей – жертв агресії, проголошеним Організацією Об’єднаних Націй.

Цього дня по всій країні проходять меморіальні заходи, хвилини мовчання та акції пам’яті. Органи державної влади, громадські організації закликають долучитися до загальнонаціональної акції «Голоси дітей» та вшанувати пам’ять маленьких українців, чиї життя забрала війна.

За даними Офісу Генерального прокурора, станом на травень 2026 року внаслідок збройної агресії росії в Україні загинули щонайменше 705 дітей, ще 2527 дістали поранення різного ступеня тяжкості. Водночас ці цифри не є остаточними, адже через бойові дії та тимчасову окупацію частини територій встановити повну кількість постраждалих дітей наразі неможливо.

Кожна така цифра – це зруйноване дитинство, нездійсненні мрії та непоправна втрата для родин, громад і всієї України. Війна забрала у тисяч дітей право на безпечне життя, навчання, спілкування з рідними та мирне майбутнє.

У День вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок російської агресії, схиляємо голови перед світлою пам’яттю невинних жертв війни та висловлюємо співчуття їхнім родинам. Пам’ятаємо кожну дитину, чиє життя обірвалося через війну…