...

ЮХИМ КОШЕЛЬНИК - «ВЕРНИГОРА» - ЧЛЕН ПРОСКУРІВСЬКОГО ОКРУЖНОГО ПРОВОДУ ОУН: ОРГАНІЗАЦІЙНА ТА КУЛЬТУРНО – ПРОСВІТНИЦЬКА ПРАЦЯ.

Кожен громадянин якщо він є свідомим і прагне національного піднесення у своїй державі хоч раз діяв проти системи. Організація українських націоналістів це громадсько-політичний рух який боровся за незалежність вільної України. Рух був представлений у різних куточках країни, і кожне місто неважливо мале чи велике діяло якісно і разом. У ХХ столітті наше славне місто мало назву Проскурів, мало кому відомо, але у нас є багато відважних людей які допомагали виборювати нашу незалежність.

Юхим Павлович Кошельник народився 1902 року у селі Копачівка Деражнянського району, в родині сільського учителя.

Після закінчення Кам’янець-Подільської чоловічої гімназії, не маючи змоги навчатися далі, Юрій працює вчителем української мови у Лянцкорунській школі (нині с. Зарічанка Чемеровецького району). Коротке вчителювання перервала хвороба. З тифом потрапив до кам’янецької лікарні. Одужавши, вчителював у подільських селах Баламутівка, Іванківці, Головчинці, Розсоша.

Бажання здобути вищу освіту здійснилося і 1929 року Юрій стає студентом Київського інституту професійної освіти. Закінчивши у 1934 р. інститут викладає українську мову у Київському медичному інституті та на Державних курсах українознавства. Згодом переводиться до Хотина, працює вчителем, інспектором міської народної освіти. На початку Другої світової війни повертається до Проскурова, працює редактором проскурівської окружної газети «Український голос». В цей час у Проскурові створюється осередок Організації Українських Націоналістів (крило Андрія Мельника). Юхим Кошельник вирішив стати членом ОУН та продовжувати свою культурно-просвітницьку діяльність в ім`я Української держави. Осередки ОУН у тогочасному Проскурові були створені практично в кожній установі. В листопаді 1941 року провідні члени ОУН скликали збори у кабінеті самого Юхима Кошельника. Цього дня був організаційно оформлений Проскурівський окружний осередок ОУН.

Керівник окружного проводу Петро Януш, який працював заступником редактора «Українського голосу», зачитав присягу на вірність ОУН, всі присутні підтверджували прийняття присяги дотиком до зброї, а після цього кожному було надане своє псевдо. Так літературознавець, філолог та історик Юхим Кошельник став «Вернигорою» - одним із провідних діячів Проскурівської Організації Українських Націоналістів.

Часопис «Український голос» був виданням, спрямованим на відродження української державності. Від виходу першого числа від 30 вересня 1941 року і до червня 1942-го часопис виходив під гаслом «Слава Україні!». Тут друкувалися матеріали, спрямовані на пробудження української національної свідомості, розповіді про класиків української літератури, з числа в число публікувалась історія України О. Терлецького та інші історичні матеріали. Всі передові статті писав особисто Ю. Кошельник. Матеріали за власним підписом Ю. Кошельник публікував дуже рідко і переважно на театральні теми.

Після того, як гітлерівці розстріляли в Бабиному Яру велику групу української інтелігенції, хвиля репресій докотилася і до Проскурова. За спогадами самого Юхима Кошельника, групу артистів проскурівського театру було розстріляно за суто український репертуар. Німці посилювали тиск на редакцію, особливо цензурний. Можливо, з цих причин редактор Юхим Кошельник з посади звільнився, і наприкінці червня 1942 р. переїхав до Кам’янця-Подільського. Тут він працював в газеті «Подолянин» на посаді начального редактора.

Юхима Павловича Кошельника дуже поважали його колеги, він відігравав значну роль у діяльності ОУН в Проскурові. Це була людина, яка все своє життя прагнула віддавати свої сили українському народу, боротьбі за його державність, розвитку його культури, духовності, літератури. В тому числі й у тодішньому Проскурові в тяжкі часи німецької окупації. На початку 1944 року Юхим Кошельник виїжджає до Львова, а потім – далі на Захід. Таким чином йому вдалося врятувати своє життя, а от побратимів Кошельника з колишньої редакції «Українського голосу» засудили до багатолітньої каторги в радянських концтаборах. Із табору для переміщених осіб у Західній Європі Кошельнику вдалося перебратися до США. Щоб відвернути увагу радянських органів від своїх родичів, які залишилися під радянською окупацією, він змінює ім`я, назвавшись Юрієм Богдановичем Кошельником. Він виступає в пресі й на сторінках літературних видань під псевдонімом Анатоль Юриняк.

Ім`я Анатолія Юриняка як поета, прозаїка, літературного критика, публіциста, теоретика літератури, активного діяча культурно-громадської ниви добре знане в літературних колах української діаспори. Нині ім’я Юхима Кошельника майже не відоме сучасному поколінню його земляків у Великій Україні, але воно повертається із забуття з відновленням незалежності нашої держави.