До Дня радіо музей історії міста Хмельницького радо демонструє вам свою колекцію радіоприймачів різних років.
Першу радіотелеграфну лабораторію України відкрив у Києві С. Айзенштайн у 1905, а перша радіостанція була збудована в Миколаєві у 1914році.
Офіційний рік початку радіомовлення в Україні та у СРСР загалом - це 1924: тоді залунали перші позивні з Харкова.
Рівно о 19-й годині з гучномовців, встановлених на дахах будинків у центрі тодішньої української столиці, басовито пролунало: "Алло! Говорить Харків! Усім, усім, усім! Працює перша в Україні радіотелефонна станція!"
Хоча радіо в Радянському Союзі приділялося багато уваги, Країна Рад пасла задніх у питанні масового запровадження прогресивного мовника. За кількістю приймачів на сто жителів СРСР відставав від Швеції у 34 рази, від Англії - у 22, від США - у 46 разів, від Франції - у сім. Однак уже наприкінці 1920-х радіопередачі зі столиці України приймали в Берліні, Парижі, Відні, Римі, Познані й інших містах Європи.
Радіопромисловість розвинулася в Україні в основному щойно після війни, коли на кінець 1945-го в усіх областях та в понад сотні райцентрів України мовило місцеве радіо. Для задоволення внутрішнього попиту у тодішньому Дніпропетровську почалося масове виробництво радіоприймачів у 1947, радіол — у 1952 році.
У 1956 р. українці мали 6,6 млн. радіоточок. Наступного року на Всесоюзній нараді працівників радіомовлення повідомили: на 7 жителів України припадає одна точка. Порівняно з 1941 р., кількість репродукторів у житлових і громадських спорудах зросла майже вшестеро, в селах - майже у 20 разів. А вже в 1964 р. радіоточка чи радіоприймач були в кожній квартирі (15 млн. апаратів).
Один з найцікавіших портативних радіоприймачів з фондів музею «Батискаф"
випускався Хмельницьким радіотехнічним заводом (ВО «Новатор)) з 1979 року і є кулею, де всередині на друкованій платі змонтовано транзисторний супергетеродинний приймач.
Він працює у діапазоні ДВ. Живлення приймача здійснюється від одної батареї Крона ПЦ.
