26 КВІТНЯ – ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ ЧОРНОБИЛЬСЬКОЇ ТРАГЕДІЇ, МІЖНАРОДНИЙ ДЕНЬ ПАМ`ЯТІ ЖЕРТВ РАДІАЦІЙНИХ АВАРІЙ ТА КАТАСТРОФ. У цей день у 1986 р. на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух, який спричинив соціально-екологічну катастрофу глобальних масштабів. найбільшу техногенну катастрофу в історії людства.
Ця катастрофа вважається найбільшою техногенною аварією за всю історію ядерної енергетики - як за кількістю загиблих і потерпілих від її наслідків людей, так і за економічним збитком. 26 квітня 1986 року о 1 годині 23 хвилини 44 секунди за київським часом з інтервалом у дві секунди сталося два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської атомної електростанції. Внаслідок вибуху та під час гасіння пожежі, що тривала 10 днів, загинула 31 людина, понад 200 було госпіталізовано. 28 героїв-пожежників на чолі з 23-річним лейтенантом Володимиром Правиком вже в першу годину після вибуху працювали на місці аварії. Більшість із цих молодих звитяжців загинули у вогні або померли внаслідок отримання високої дози опромінення.
600 000 ліквідаторів, які брали участь у гасінні пожеж і розчищенні території, отримали високі дози радіації.
Лише за офіційними даними, радіоактивного опромінення зазнали щонайменше 8 400 000 жителів України, Білорусі та РСФСР. Загальна площа радіаційного забруднення України склала понад 50 тисяч квадратних кілометрів в 12 областях, радіаційне забруднення охопило й регіони РРФСР з територією майже 60 тисяч квадратних кілометрів, з населенням 2,6 мільйона осіб та 46,5 тисячі квадратних кілометрів території Білорусії, де проживало до 20 відсотків населення цієї країни.
Тодішній уряд СРСР спромігся повідомити про трагедію лише наступного дня, коли у Швеції, на АЕС Форсмарк, виявили радіоактивні частинки, які «прилетіли» зі сходу СРСР, і за рівнем радіації визначили, що в Україні сталася аварія. Незважаючи на високий рівень радіоактивності, тодішній генеральний секретар ЦК КПРС М. Горбачов категорично наказав тодішньому першому секретареві КПУ Володимиру Щербицькому проводити першотравневу демонстрацію в Києві під страхом позбавити партквитка. І демонстрація відбулася: Хрещатиком пройшли десятки тисяч киян і гостей міста, серед яких були й діти. У ці першотравневі дні радіоактивність у повітрі становила від 500 до 1050 мікрорентген на годину, в приміщенні до 100 мікрорентген на годину. Люди, отримавши радіаційне опромінення, зверталися по допомогу до лікарів. А ті отримали усну вказівку ставити неправильні діагнози. І вони ставили. Правду приховували навіть від безпосередніх учасників ліквідації наслідків катастрофи на ЧАЕС, котрі в самому радіаційному пеклі не мали потрібного оснащення й приладів. За Міжнародною шкалою ядерних подій чорнобильська аварія оцінюється за максимальним 7-м рівнем й характеризується як «важкі наслідки для здоров’я людини та для навколишнього середовища». Трагедія забрала життя тисяч людей, стала причиною багатьох, здебільшого онкологічних захворювань, завдала величезних збитків навколишньому середовищу і, зрештою, вплинула навіть на хід історії. Жахливі наслідки цієї трагедії відчуваються й досі. Із 30-кілометрової зони довкола місця катастрофи було евакуйовано людей – усього понад 400000 тисяч. Навіть від тих, кого евакуйовували, приховувалася правдива інформація, що ж сталося насправді, які обсяги та наслідки аварії для життя і здоров’я людей, наступних поколінь. У перші роки після катастрофи народжувалися діти з жахливими вадами здоров`я, мутацій зазнавали і тварини, народжені нa територіях, куди вітер заніс радіоактивний пил з ЧАЕС. Чорнобиль – це не лише велика трагедія, а й символ безмежної мужності багатьох тисяч наших земляків. Завдяки самопожертві ліквідаторів аварія стала символом жертовності в ім’я Батьківщини, в ім’я мільйонів людей та прийдешніх поколінь. Ризикуючи своїм життям та здоров’ям, вони виконали свій обов’язок і захистили людство від згубного впливу й подальшого розповсюдження смертоносного лиха. «У період після аварії на Чорнобильській АЕС у 231 господарстві 45 районів Київської, Чернігівської, Черкаської, Житомирської, Вінницької та Хмельницької областей скасовано перевищення гранично допустимих норм радіаційного забруднення м’ясо-молочної продукції. Надійність внутрішньовідомчого дозиметричного контролю знижується через нестачу вимірювальних приладів» — це витяг з одного з документів, отриманих вищими партійними органами у ті тривожні дні. Час не загоїв чорнобильських ран, не стер у пам’яті важкі й героїчні події, імена мужніх добровольців — пожежників, експлуатаційного персоналу ЧАЕС, військовослужбовців, будівельників, учених, медиків, які тієї квітучої весни вирушивши назустріч невідомій небезпеці, виявивши жертовність, високий патріотизм, зупиняючи ядерну катастрофу. Через 36 років після жахливої трагедії - 24 лютого 2022 року — в день російського вторгнення в Україну — на ЧАЕС з’явилися «визволителі», які перебували там до 31 березня. Весь цей час вони тримали в заручниках персонал ЧАЕС, також військовослужбовців Нацгвардії, які охороняли станцію. При цьому електростанція не отримувала зовнішнього живлення, необхідного для безпечного зберігання відпрацьованого палива. Також на території Зони відчуження почалися лісові пожежі, а окупанти не давали можливості їх загасити. Перед тим, як залишити ЧАЕС, окупанти склали та підписали «Акт прийому і передачі ЧАЕС». У ньому йшлося про те, що війська нацгвардії росії начебто «охороняли» ЧАЕС з 24 лютого до 31 березня. За словами голови Державного агентства України з управління зоною відчуження Євгена Крамаренка, у ті дні на самій ЧАЕС перебував штаб загарбників і щонайменше 50 одиниць техніки, а також близько тисячі солдатів. У Чорнобилі ж окупанти облаштували комендатуру. Як зауважив Є. Крамаренко, при відході з окупованої частини Київщини через Чорнобиль пройшло близько 10 тисяч одиниць російської техніки, яка могла зазнати радіаційного забруднення, а російські солдати — отримати опромінення. Адже впродовж понадмісячної окупації вони спалювали дерева, рили окопи в Рудому лісі — одному з найбільш радіоактивно забруднених місць у світі. На думку співробітників станції, таке «господарювання» є самогубством, оскільки пил, який разом із повітрям вдихали військові, мав спричинити внутрішнє опромінення їхніх тіл. Такий факт: після підписання так званого акта прийому і передачі станції московити почали мародерити; вкрали комп'ютери, жорсткі диски, переносне обладнання, а також - чайники, виделки та сервізи. На зауваження одного з працівників, що вони радіаційно небезпечні, відповіли: — Нічого страшного — горілка вбиває радіацію, а в господарстві все знадобиться… Після відступу російських окупантів з Чорнобильської атомної електростанції вони залишили по собі фортифікаційні об'єкти в місцях максимального радіаційного фону, вивезли унікальну радіологічну лабораторію. На території ЧАЕС виявлені цілі райони, що мають дуже багато мінних пасток і замінованих підходів. За повідомленням сайту «DW», колишній голова української делегації з переговорів з країнами-донорами щодо подолання наслідків Чорнобильської аварії Юрій Костенко обурений тим, що Міжнародна організація з атомної енергетики (МАГАТЕ) промовчала, коли кремль назвав серед причин повномасштабного нападу на Україну "ядерну військову програму України". "Система моніторингу МАГАТЕ в Україні дозволяє повністю відстежувати кожен грам ядерного палива і мала би в першу чергу спростувати цю тезу... Коли російське військо дійшло до Чорнобильської атомної станції, а пізніше до Запорізької атомної станції, не було жодних заяв МАГАТЕ з вимогою не наближатися з військовими діями за 30 км до цих ядерних об'єктів", - заявив Костенко. |
