21 березня Міжнародний день ляльок. Лялька - одна з найдавніших іграшок людства, її справедливо називають суперіграшкою, оскільки протягом тисячоліть вона не втрачає своєї актуальності.
"Вбрана" лялька супроводжує людину протягом усього життя: у дитинстві - це одна з улюблених забавок, приємний подарунок, а з часом - цікавий сувенір, пов'язаний із театральною грою, вітринним мистецтвом, промисловим виробництвом, художньою творчістю. Лялька є відображенням своєї епохи. Історія ляльки є невід'ємною частиною історії культури суспільства. Для кожної історичної епохи характерні свої ляльки, оскільки розвиток матеріальної основи суспільства, його духовної культури позначається не лише на змісті дитячих ігор, а й на тематиці та формах ляльок.
Лялька-мотанка - це українська народна лялька та оберіг. Перші ляльки-мотанки з'явилися ще 5000 років тому, а поширеними вони були практично в кожній країні. Тоді ці ляльки були схожими між собою, адже виготовляли їх лише із шматків тканини та матеріалу, який замотували всередину. Назва ляльки-мотанки походить від її способу виготовлення (від укр. мотати). Цікаво, що для створення такої ляльки не можна було використовувати ножиці, голки та інші колючо-ріжучі предмети. Тканину рвали руками на маленькі клаптики, а потім змотували їх нитками.
Лялька-мотанка не має обличчя. Замість нього зображено хрест – знак сонця, або ж просто залишено біле полотно. Згідно з віруваннями, лялька з певними вираженими рисами обличчя може прив'язувати до себе душу того, хто нею грається, що може спричинити небажані наслідки.
Українськa мотанка - це ошатно вдягнена та оригінально прикрашена лялька. Здавна у кожній українській родині така лялька виконувала роль оберега, була символом жіночності та мудрості. За повір'ям, саме вона берегла сімейний затишок, добробут та захищала від злих сил. Вважають, що лялька є посередником між живими й тими, кого на цьому світі ще немає. Тому на заміжжя дівчини разом із рушниками і сорочками у скриню до приданого клали ляльки. До ретельно зробленої лялечки обов'язково додавали ляльку-нареченого. Після одруження цими ляльками гралися та вірили, що так швидше з'являться діти.
Окрім цього, лялька-чарівниця могла навіть керувати погодою та лікувати від хвороб. Наприклад, щоб прикликати дощ, жінки нашвидкуруч робили мотанку та вкладали в неї своє бажання. Матері замотували у ляльку цілющі трави та давали гратися нею дітям, а згодом спалювали мотанку, а разом із нею і дитячі недуги. Також існувало повір'я, що якщо діти дуже часто і довго бавляться лялькою-мотанкою, то сім'я скоро чекатиме поповнення.
Мотанка - лялька, яка мала берегти, забавити та навіть нагодувати маля. Матері, залишаючи своїх діток, замотували в лялечку фрукти, кашу або шматочок хліба і підвішували її над колискою. Так, це була і забавка, і їжа для дитини.
Під час створення такої української іграшки важлива кожна дрібниця. Майстриня передавала ляльці свій настрій, думки та енергію. Важливо, що ляльку-оберіг створювали відразу цілком, тобто майстрині не дозволялося відволікатися та переривати творчий процес. Здавна вважали, що мотанка могла приносити лише добро.
Українська лялька-мотанка повинна мати обов'язкові елементи одягу, у яких є певне значення. Спідниця символізує землю, сорочка - позначає три часи: минулий, теперішній та майбутній; обов'язковими атрибутами є вишиванка та намисто, які уособлюють достаток. Головний убір - очіпок, стрічка чи хустка - символізує зв'язок із небом.
Українська народна лялька має надзвичайно багату історію. Вона поєднала в собі усе: життя і побут народу, звичаї та традиції, обряди та ритуали. Ляльки не виникали просто так, а творилися майстрами для вираження повсякденного життя. Так, наприклад, нареченим до весілля дарували ляльку-мотанку, яка мала б слугувати не тільки забавкою для майбутніх нащадків, але бути оберегом для молодої сім’ї, а особливо для жінки-матері. Ляльки-мотанки зазвичай носили символічний характер і все в їхньому вигляді про це говорить. Їх зазвичай робили з клаптиків тканини, одягаючи в український народний однострій. Майстри в галузі лялькарства стверджують, що специфікою будь-якої ляльки-мотанки є те, що вони не мають обличчя. Дитячі психологи впевнені, що саме цей нюанс сприяє тому, що в дитини розвивається уява. Це дає змогу дитині малювати дивовижні картини власного світу. Такі ляльки для малюка зазвичай робили мами та бабусі, вони передавалися з покоління в покоління та інколи в деяких хатах таких ляльок можна було зустріти до ста. В сучасному світі модернізованим мамам не потрібно економити час на власному чаді і докласти максимум зусиль до формування етнічної свідомості дитини.
Особливістю української ляльки є те, що її виготовляли з різних екологічно чистих матеріалів. Позитивом цієї ляльки є те, що дитина може зробити її власноруч. Як відомо, будь-яка річ, виготовлена власноруч, допомагає у самоутвердженні особистості, розвитку креативного мислення та представлення наочного результату. Звичайно, в цьому дитині повинні допомогти батьки або принаймні їй не заважати.
