6 грудня — це день, коли в 1991 році український парламент ухвалив закон « Про Збройні сили України». Саме цей документ визначає ЗСУ як «військове формування, на яке відповідно до Конституції України покладаються оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності».
Сьогодні не лише Конституція, але й мільйони українців покладають надії на ЗСУ у захисті України від варварської агресії РФ, яку Росія розпочала в 2014 році і розширила в лютому
2022-го до повномасштабної геноцидної війни.
Дата 6 грудня є символічною ще й тому, шо мала визначальне значення в історії Визвольних змагань — національно-визвольної боротьби українського народу у 1917−1921 роках.
Саме 6 грудня 1919 року розпочався Перший зимовий похід — партизанський рейд з'єднань Армії Української Народної Республіки (УНР) тилами денікінських та більшовицьких військ. Ця операція тривала рівно п’ять місяців (до 6 травня 1920 року) і розпочалася після того, як українські війська опинилися в оточенні трьох ворожих армій — Червоної, Добровольчої та польської.
Учасники походу під командуванням генерал-полковника Армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка подолали понад 2500 кілометрів територією сучасних Житомирської, Київської, Черкаської, Кіровоградської, Миколаївської, Одеської, Вінницької областей. Вони провели майже 50 переможних боїв. «Похід став однією з найгероїчніших і найуспішніших бойових операцій часів Української революції 1917−1921 років», — нагадує Інститут національної пам’яті.
Повстанський рух українців проти більшовицької окупації не лише зберіг армію УНР, але й набув такої сили, що став одним із чинників тимчасової зміни умов радянської окупації. Комуністи змушені були в 1920-х роках піти на поступки в національному й економічному питаннях: відмовитись від політики «воєнного комунізму», впровадити українізацію та неп.
Історію наших Збройних Сил неможливо відокремити від історії України, яка дуже довго та не завжди успішно намагалася вибороти незалежність. Національні збройні сили почали формуватися ще на початку минулого століття.
Першим таким військовим утворенням можна вважати Українських січових стрільців, що згодом навіть стали героями народних пісень. Цей легіон, що складався з патріотично налаштованих добровольців, був створений у 1914 р. Головною Українською Радою.
І хоч стрільці воювали в складі Австрійської армії, вони були першим власне українським збройним формуванням. Українські січові стрільці протистояли російській імперії в Першій світовій війні та мали національну символіку, власну форму одягу, окрему систему відзнак. Офіційною мовою у війську була українська.
У щойно створеної молодої Української Народної Республіки було багато зовнішніх ворогів. Тож у 1917 р. з воїнів-українців, що раніше служили в протидіючих арміях – російській та австро-угорській, – а також з добровольців було сформована армія Української Народної Республіки. Навесні 1918 р. їй вдалося витіснити більшовицькі війська з рідної землі.
УНР існувала недовго. 29 квітня 1918 р. відбувся так званий гетьманський переворот, коли до влади в Україні прийшов генерал Павло Скоропадський.
Восени 1918 р. Армія УНР стала поступатися радянським військам та в лютому 1919 р. залишила Київ, а в квітні відступила на Правобережжя.
Наприкінці 1919 р. армією УНР було здійснено так званий Перший зимовий похід, що по суті був партизанським рейдом в тилу більшовицької армії та армії Денікіна. Зазнаючи поразок у боях з червоноармійцями, армія УНР в кінці осені 1920 р. відступила за Збруч, а в 1924 р. припинила своє існування.
За часів срср українці мали за обов’язок служити в радянській армії. Під час Другої світової війни знову з’явилася надія на відновлення незалежності України. З’явилася Українська Повстанська Армія в 1942 р. і проіснувала до 1960 р. – була знищена владою СРСР після війни.
Згідно з позицією ОУН (б) офіційною датою створення УПА вважається 14 жовтня 1942 р., хоча деякі історики вважають цю дату умовно пропагандистською та переносять період заснування приблизно на пів року вперед. У травні 1943 р. загони ОУН(б) почали офіційно іменуватися «Українською повстанською армією». Ряди УПА поповнювалася за рахунок добровольців з числа ідейних націоналістів, перебіжчиків із допоміжної поліції, дезертирів з червоної армії.
Своїм головним завданням УПА декларувала підготовку потужного повстання, яке мало розпочатися в сприятливий для того часу момент, коли срср і Німеччина виснажать один одного в кровопролитній війні, а потім створення самостійної єдиної Української держави, яка мала включати в себе всі етнічні українські землі. Крім українців, яких була переважна більшість, у складі УПА воювали євреї, росіяни та бійці інших національностей.
Після здобуття незалежності в 1991 р. Україні дісталася в спадок значна частина від радянської армії, в тому числі ядерне озброєння. Теоретично наша країна могла посісти одне з перших світових місць щодо військової могутності. Спочатку розбудова армії проводилася досить активно, але незабаром цей процес загальмувався або й зовсім зупинився.
Під виглядом реформування українське військо переживало численні скорочення озброєння та кадрового складу, а міністрами оборони незалежної України нерідко призначалися люди з російським громадянством. У результаті наша армія не розвивалася, а занепадала.
За роки незалежності України наші Збройні сили зазнали багатьох змін. 24 серпня можна вважати не тільки днем народження незалежної України, а й початком будівництва ЗСУ.
24 серпня 1991 року Верховна Рада України ухвалила постанову «Про військові формування в Україні», якою визначила:
- підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території України, Верховній Раді України;
- утворити Міністерство оборони України;
- урядові України приступити до створення Збройних сил України.
Формування Збройних сил України можна поділити на низку основних етапів, які могли б продовжуватися, якби не напад Росії у 2014 році.
Перший етап (1991-1996 рр.
11 жовтня 1991 року Верховна Рада України затвердила Концепцію оборони і будівництва Збройних сил України та постановила створити Раду оборони України. Разом з тим затвердила склад посадових осіб, які до неї входять, а також Положення про Раду оборони України.
Після розпаду СРСР Україна стала власником третього за величиною ядерного потенціалу у світі. Проте Верховна Рада України затвердила принцип без’ядерності. Україна обрала компромісний і найбільш реальний у тих умовах шлях забезпечення своєї безпеки — ядерне роззброєння.
6 грудня того ж року ВРУ ухвалює закони Про оборону України й Про Збройні сили України. Того ж дня було затверджено текст Військової присяги.
За цей період почалося формування:
- Військово-Морських Сил України на базі Чорноморського флоту;
- Військ Повітряної оборони на базі Військово-Повітряних Сил України та Військ Протиповітряної оборони України (у 1996 році призупинено);
- командування Сухопутних військ України.
Також за цей період був створений Генеральний штаб ЗСУ. Станом на 19 жовтня 1993 року чисельність Збройних сил України становила 455 тис. військовослужбовців, але на кінець 1995 року було скорочено до 400 тис. осіб.
Другий етап (1997-2000 рр.)
На цьому етапі для Збройних сил було кілька "вперше”. У 1997 році вперше було проведено цикл стратегічного планування оборони України. А також 1 серпня 1997 року Україна вперше святкувала День Військово-Морських Сил України.
У цей період запровадили нову систему військово-адміністративного розподілу території України — замість військових округів було утворено оперативні командування. А також перейшли на нову систему тилового забезпечення за територіальним принципом.
Третій етап (2001-2005 рр.)
На цьому етапі у Збройних сил з’явилася розвідка — 22 березня 2001 року ВРУ ухвалила закон Про розвідувальні органи України.
Також важливим став перехід з чотирьохвидової на тривидову структуру шляхом створення на базі ВПС і Військ ППО єдиного виду Збройних сил — Повітряних Сил. До його складу увійшли повітряні командування Захід, Південь, Центр і тактичної групи Крим.
Також відбулися суттєві зміни структурі Збройних сил та системі управління військами (силами). Загалом упродовж третього етапу було проведено близько 16 тис. організаційних заходів з реструктуризації Збройних сил.
Четвертий етап (2006-2011 рр.)
На цьому етапі розширили коло осіб, які мають право вступу на військову службу за контрактом.
Однією з головних подій, яка сталася у 2010 році, було оголошення продовження конструктивного партнерства з Організацією Північноатлантичного договору та іншими військово-політичними блоками з усіх питань, що становлять взаємний інтерес. До цього Україна мала позаблоковий статус, який прийняла під час ядерного роззброєння.
Крім цього, під час цього етапу було вдосконалено структуру та скорочено чисельність Збройних сил — з 245 тис. до 192 тис. осіб.
ЗСУ до 2014 року
2012 року було створено Високомобільні десантні війська, які повинні мати можливості швидко і результативно реагувати на загрози національній безпеці держави.
У 2013 році у Сухопутних військах розформовано територіальне управління Північ, у Військово-Морських Силах розформовано Центр морських операцій. Високомобільні десантні війська перевели у підпорядкування Генеральному штабу.
Протягом 2013 року на військову службу за контрактом прийнято понад 12 тис. осіб. Майже третину військовослужбовців за контрактом становили жінки, що демонструвало стабільну гендерну політику.
Також цього року затвердили Кодекс військового священника (капелана). Під кінець року чисельність ЗСУ становила 165,5 тис. осіб.
Початком нового відродження українських збройних сил став 2014 р., коли з’явилася нагальна потреба протистояти російській агресії. Довелося прискореними темпами відновлювати й кількісний склад війська, і насичувати його сучасними видами зброї.
Велику допомогу в цей період держава отримала від волонтерських організацій. Наша армія змогла відновитися на достатньому рівні та відстоювати свободу рідної землі.
ЗСУ після 2014 року
20 лютого 2014 року Російська Федерація розпочала спецоперацію із захоплення Криму, яка надалі переросла у російську збройну агресію проти нашої держави та війну на Сході України.
Цього року керівництво держави ухвалило рішення про проведення антитерористичної операції (АТО) в окремих районах Донецької та Луганської області.
Також було скасовано позаблоковий статус України, зупинено виконання заходів Державної комплексної програми реформування і розвитку Збройних сил України на період до 2017 року.
З метою припинення бойових дій на території Донецької та Луганської областей України 5 вересня і 19 вересня 2014 року були підписані Мінський протокол і Мінський меморандум.
2015 року Україна визначила курс на європейську інтеграцію та наміри щодо вступу до НАТО.
З початку 2018 року здійснено перехід на нову систему продовольчого забезпечення із застосуванням Каталогу продуктів харчування 23 військових частин.
Збройні сили почали реформування до стандартів НАТО. Відбулася перебудова структури війська, яка спрямована на досягнення чіткого розмежування повноважень між усіма органами військового управління за принципами країн НАТО.
ЗСУ зараз (2022-2024)
Зараз українські військові протистоять одній з найбільших армій світу. Країна мала десятирічний досвід у війні на Сході. Наші захисники й захисниці мають хорошу мотивацію та навички.
Весь світ бачить наш спротив та боротьбу. Нам допомагають різні країни світу зброєю, фінансово, гуманітарною підтримкою.
Україна подала заявку до НАТО, адже наша армія вже довела, що достойна бути членом військового блоку.
Зараз перед українськими військовиками чимало викликів – від протидії агресії рф до реформування відповідно до стандартів НАТО.
Доблесть і честь солдатів і офіцерів – у цьому справжня сила будь-якої армії. Українські військовослужбовці зберегли все це і примножили. Український воїн – надійний захисник, відданий патріот і людина, для якої честь, свобода і незалежність далеко не порожній звук.
Збройні сили України – це ті, хто дають потужну відсіч російським загарбникам, що на початку повномасштабного вторгнення у лютому 2022 р. мали кількісну перевагу в авіації, артилерії, ракетах різних систем та призначення, танках тощо. А вже сьогодні ЗСУ, продовжуючи протистояти ворогу, здійснюють блискучі контрнаступи, звели нанівець панування росіян у повітрі й методично та регулярно завдають їм значних втрат в озброєнні, бойовій техніці та живій силі.
Такі успіхи викликають захоплення світової спільноти й перевершують усі її очікування у відбитті російської агресії. Це стрімко наближає Україну до членства у НАТО. В Альянсі вже запровадили програму, спрямовану на забезпечення повної оперативної сумісності Збройних сил України з майбутніми союзниками.
Українська армія – це професійність, самовідданість і прогресивність. На рівні з чоловіками беруть участь у відсічі ворогу й розбудові нової армії жінки. Вони освоюють військові професії і специфічний функціонал там, де ще донедавна це було важко уявити.
Сьогодні український воїн не просто опановує, а формує найсучасніші практики ведення війни. Пише новітню історію України, Європи й світу, даючи люту відсіч ворогові та крок за кроком визволяючи нашу землю від російських окупантів. Український народ поважає, любить і підтримує свою армію, армія любить і захищає свій народ і свою державу. Слава Україні! Героям Слава!
