В останню неділю липня в Україні традиційно святкують День працівників торгівлі, встановлений Указом Президента ще в далекому 1995 році. Вітаємо із професійним святом усіх працівників сфери торгівлі! Бажаємо вам невичерпної життєвої енергії, душевного комфорту, матеріального та морального задоволення від плідної праці!
Не є таємницею, що саме торгівля була, є і буде рушійною силою розвитку нашого міста; саме тому у цей день ми з вами згадаємо кілька цікавих фактів з історії
торговельного Проскурова.
У часи, коли Поділля входило до складу Речі Посполитої (XV-XVIII ст.), збирати ярмарки та базари можна було лише за королівським дозволом. У 1578 р. польський король Стефан Баторій надав Плоскирову привілей на проведення щорічних ярмарків на Новий Рік, на свята Св. Віта та Різдво, а також щотижневих торгів по вівторках. Їх не було тільки у липні і серпні, під час найбільш напружених сільськогосподарських робіт. За товарооборотом і кількістю учасників проскурівські торги були на другому місці після знаменитих на Поділлі ярмолинецьких ярмарків. На проскурівських торгах можна було зустріти купців з Дубно, Луцька та інших міст.
В 1808 році тут було 5 міщан, що торгували в крамницях з прикажчиками, 48 торговців дрібними товарами і 334 особи, які займалися промислами і торгували без крамниць. Понад 100 міщан жило з кустарних промислів. Серед них переважали мірошники, шевці, ткачі, бондарі, кушніри, ковалі й інші.
Саме від того часу у місті з'явилась ярмаркова площа, на якій були побудовані торгові ряди та лавки купців. Колись на території прилеглій до сучасного скверу ім. Шевченка шуміли дуби.
За генеральним планом забудови після пожежі Проскурова 1824 року, місце, де розташовувався гайок, відвели під торгову площу. Частину дубів спиляли, по периметру площі побудували торгові крамниці й складські приміщення, а в центрі залишили місце для торгівлі з возів. Площа одержала найменування Хлібна і стала основним місцем проведення торгів і ярмарків у Проскурові. Торги проходили щотижня по п’ятницях і неділях, одноденні ярмарки — 14 разів на рік, і, нарешті, так званий "річний ярмарок” улаштовувався з 5 по 12 червня. У ці дні на Хлібну площу із навколишніх сіл і містечок з’їжджалися поміщики, купці, ремісники, селяни — вони продавали й купували товари, укладали угоди, домовлялися про наступні торги. Одночасно працювали чисельні атракціони, виступали бродячі актори, приїжджав цирк або звіринець, вдень і вночі приймали відвідувачів численні шинки і трактири.
Прообразом сучасного авторинку виступала Кінна площа — найбільший торговельний майданчик міста, який розташовувався між залізницею та сучасною вулицею Героїв Маріуполя.
На місці величної будівлі обласної філармонії був величезний пустир. Тут у ярмаркові дні продавали коней, вози, брички, кінську упряж. Робочий кінь коштував 70 рублів, за стару клячу давали 20 рублів, а ось добрий кінь, на якому було не соромно з’явитися місцевому чиновнику чи офіцеру коштував від 150 рублів. Продавали на Кінній площі і домашню худобу: добра дійна корова вартувала від 60 рублів. Аби придбати годувальницю, селянину довелось би неабияк попрацювати - на млині Менделя Лопатіна робітникам платили у Проскурові по 10 рублів на місяць; на чавуноливарному заводі - 30 рублів на місяць; на цегельному - 20 рублів на місяць; на тютюновій фабриці - 8 рублів на місяць.
Потім, під час будівництва Олексіївського реального училища (нині будівлі Хмельницької міської ради) торгівля конями була перенесена в район Фельштинського переїзду (нині місце переходу через залізничні колії дорогою на речовий ринок).
На початку ХХ століття завдяки вдалому розташуванню (поблизу кордону і на перетині важливих шляхів) Проскурів став перспективним торговельним центром Подільської губернії з річним товарообігом 5,5 млн. рублів. Лише із залізничної станції міста щорічно відправлялося 3,1 млн. пудів вантажів, а прибувало 6,9 млн. пудів. Торгові та кредитні установи міста обслуговували великий регіон, до якого належали Проскурівський, Летичівський, частково Кам'янецький, Старокостянтинівський та Ушицький повіти. У місті відкривалися крамниці й магазини, з'являлися склади, місцеві ярмарки набували все більшого значення. Серед товарів, що гуртом реалізовували в місті, переважали продукти тваринництва і бджільництва, дерев'яні й залізні вироби, мануфактура, бакалійні й галантерейні товари. Але особливо важливу роль Проскурів відігравав у торгівлі сіллю і хлібопродуктами.
Наприкінці 1920-х років традиції організації ярмарків і торгів у Проскурові були повністю втрачені. Ярмаркові площі поступово забудували, а торгівля перейшла на кілька ринків. Один з них розташовувався поблизу вокзалу, ще один – на вул. Набережна (нині Староміська), ближче до костелу.
Ще одним місцем, де орендували лавки підприємці, були торговельні ряди по Соборній, розташовані на місці теперішнього будинку № 17.
У 1880 році проскурівський міщанин Сруль Волиович Цуйриф викупив ділянку землі на вулиці Соборній і спорудив на ньому торговельні ряди. Вони являли собою звичайний довгий одноповерховий будинок, який простягнувся метрів на 15 уздовж вулиці. На фасадній частині торговельних рядів вікон не було — тільки двері, котрі були входом в окремі приміщення торговельних крамниць. Другу частину будинку, що виходила в двір, займали велика комора і підвал. Торговельні крамниці Цуйриф здавав в оренду заїжджим купцям, а комору і підвали використовував сам — як приміщення для переробки і збереження продуктів птахівництва.
Найбільший ринок з'явився на вул. Тельмана (нині Вайсера).
Ще у довоєнні роки його значно розширили, а 1954-56 рр. повністю перебудували: збудували центральний вхід, численні промтоварні та продуктові магазини, кіоски, торгові ряди.
З того часу ринок на вул. Тельмана стає центральним ринком міста. Тут спорудили головний вхід, торгові ряди з різноманітними товарами – від продуктів харчування до речей домашнього вжитку.
Критий павільйон тут з’явився у 1960-х роках. В цей період відвели спеціальні місця для торгівлі різними продуктами. У такому вигляді Центральний ринок міста зберігся до 1980-х років.
У середині 1980-х років ринок перебудували, розширивши його вдвічі, та побудували три павільйони у вигляді величезних наметів з торговою площею понад 6 тис. кв. метрів.
