До Дня будівельника ми пропонуємо нашим читачам зазирнути у літопис нашого міста, з невеличкою експозицією присвяченою професійному святу та дізнатися дещо цікаве про його повоєнну відбудову та подальший бурхливий розвиток будівництва обласного центру.
Під час війни на теренах Хмельниччини було знищено 430 промислових будівель, спалено 27 сіл та напівзруйновано 530 населених пунктів. Визволення Проскурова тривало одну добу, вуличних боїв не відбулося, проте місто зазнало зруйнувань і потребувало відновлення. У місті не працював водогін, була зруйнована електростанція, дороги були понівечені, а на деяких ділянках автошляхів знаходилася залишена прі відступі на південь області військова техніка. Що стосується житлового фонду, то лише деякі будинки були зруйновані вщент. Тому відбудова міста, звичайно, почалася з того, щоб привести до ладу комунікації та житлові будинки. Це зайняло десь півтора року. Звичайно, відбудовували й інші міста країни. Тому виділене Проскурову фінансування було меншим, аніж для міст, які постраждали більше наприклад Тернополя, який був майже повністю зруйнованим і відбудовувався не один десяток років. Тоді намагалися виходити з положення, як могли - розбирали завали та відновлювали дороги німецькі полонені. Ну і поступово у роботу включалися ті проскурівчани, які раніше евакуювалися і повернулися додому. Однією з перших була укомплектована будівельно-монтажна дільниця «Укрелектромонтаж», де працювало 60 чоловік - колишніх остарбайтерів. Перші роки дільниця не мала власної бази і розміщувалась на території міської дизельної електростанції.
До речі, побутує місцева легенда про те, щоб відновити роботу електростанції, дизель якої зруйнували, у Проскурів привезли дизельний двигун знятий з захопленої у Севастополі підлодки Крігсмаріне. Ремонтували спішно також телефонний зв’язок. В 1942 році через Проскурів побудували телефонну лінію з Рівного у Вінницю. У Рівному був райхскомісаріат Україна – окупаційна влада, а у Вінниці – ставка Гітлера. Після визволення кабелі та обладнання використали для відновлення телефонного зв’язку у Проскурові. У квітні 1944 року облвиконком і обком партії звернулися до трудящих з закликом взяти участь у відбудові. На зборах і мітингах робітники і службовці зобов’язалися відпрацювати на відбудові Проскурова 450 тис. людино-годин. Трудящим було вручено 5 тис. встановлених міськкомом та міською радою «Паспортів відбудовників міста». На підприємствах також вводилася система преміювань. Найсумліннішому присуджувався перший «приз», який являв собою талон на придбання дефіцитного товару, зазвичай килима.
В експлуатацію вводилися перші багатоповерхові комунальні будинки на вул. Карла Лібкнехта та Рози Люксембург, 39. а також відомчі житлові будинки. Таким чином після війни житловий фонд міста було не тільки відновлено, але й розгорнулося за масштабами небачене житлове будівництво. У травні 1954 р. кілька підприємств і перша тисяча квартир одержують природній газ, водночас триває брукування та асфальтування вулиць в центрі та околицях міста. Ще через два роки здається в експлуатацію залізничний вокзал.
Під час війни він був зруйнований, тому у 1952 році побудували нове, двоповерхове приміщення.
Також облаштували привокзальну площу для зручності подорожуючих. А через два роки обласний центр перейменували, тому на привокзальній площі встановили пам’ятник гетьману Богдану Хмельницькому.
З ініціативі робітників та службовців проскурівського цукрового заводу у вересні 1944 року приймається рішення допомогти у відбудові лікувальних закладів міста. Тодішній директор заводу Гречко вніс пропозицію взяти шефство у відбудові лікарні №1. Завод зобов’язувався допомогти робочою силою та будматеріалами. Ще у 1941 році Проскурів став обласним центром, але великої площі для демонстрацій, урочистих подій у місті не було. Біля кінотеатру Чкалова (сучасний кінотеатр Шевченка) була невелика локація, але ця площа була малою за розміром. Саме тому вирішили збудувати велику площу Леніна (сучасний Майдан Незалежності). Розпочали роботи у 1947 році. Також відразу був розроблений план будівництва Будинку рад (сучасна облдержадміністрація). Також напроти державної будівлі побудували три багатоповерхівки.
Автором архітектурного ансамблю є наш видатний земляк Гнат Чекірда — архітектор, який і займався відбудовою міста.
Майбутній архітектор народився поблизу Проскурова у селі Грузевиця. На початку війни він був мобілізований до армії і отримав контузію. Гнат Чекірда потрапив у полон, де пережив всі жахіття Бухенвальду, та після лікування у госпіталі повернувся на рідну землю, де його призначили на посаду головного архітектора міста Проскурів. Гнат Чекірда створив велику кількість проєктів. Архітектор є автором будівлі міського пожежного депо (до 2022 року – кінотеатр «Планета»), будівлі Палацу культури Облпромради (Хмельницька обласна філармонія), будівлі Облспоживспілки (Готель Optima Collection), низки перших 3-4 поверхових житлових будинків у центральній частині міста, центрального парку («Парк культури і відпочинку імені Михайла Чекмана»). У 1948-49рр за ініціативи комсомольців і молоді м. Проскурова на лузі між Гречанами і Плоскою закладається парк який дістав назву «Комсомольський». До цього часу у місті функціонував лише парк біля кінотеатру Чкалова. Міські керманичі прийняли рішення, що у обласному центрі має бути ще один парк для дозвілля. Люди добровільно-примусово приходили у свій вихідний день та садили дерева, вивозили вручну землю, викопували став та канали. У створенні парку взяло участь понад тисячу комсомольців та особового складу дислокованих у Хмельницькому військових частин. Також методом народної будови споруджується у місті стадіон «Динамо», а також близько 30 спортивних майданчиків. До війни в обласному центрі функціонував лише цукровий та механічний заводи, які постраждали під час бойових дій. Ці два підприємства були відбудовані. А у 50-х роках минулого століття почали будувати підприємства всесоюзного значення. Нові заводи, фабрики, комбінати позитивно вплинули на розвиток обласного центру, були створені нові робочі міста, будувалися житлові будинки. У роки другої післявоєнної п’ятирічки було реконструйовано верстатобудівний завод, збудовані і введені у експлуатацію цехи круп’яного заводу. Стали до ладу також нові цехи макаронної фабрики та трикотажної артілі. Докорінно реконструйовано цегельний завод, споруджено було нові цегельні в Дубово і Гречанах. Стрімке зростання обсягів будівництва вимагало збільшення випуску цегли. У 1955 колектив Хмельницького цегельного заводу під керівництвом головного інженера Б. Солоненка знайшов шляхи збільшення виробництва при існуючих виробничих площах - вони вводять в дію двоканальну тонельну піч. Проскурів почав збільшувати свої території — з’являються нові мікрорайони. У 1946 році села Заріччя та Гречани приєдналися до обласного центру. Сьогодні це мікрорайони, де мешкають тисячі хмельничан. За роки семирічки у місті було здано понад 4 тисячі квартир загальною площею 145 тис. кв. метрів. Тоді кожний сьомий робітник міста був будівельником.
Вулиці міста поволі одягалися у асфальт: у 1959 році було забруковано та заасфальтовано понад 140 тис. квадратних метрів доріг і тротуарів. Завершувалася реконструкція та асфальтування вулиць Фрунзе (Кам’янецької), Дзержинського (Свободи), Жданова та Шевченка. Спорудження Кам’янецького переїзду забезпечило вільний пропуск пішоходів та автотранспорту.
Місто метр за метром будівельних майданчиків наступало на лівий берег Південного Бугу. Розширювалися житлові масиви на південно-західній його околиці. Споруджувались будинки побуту та універмаг на Старокостянтинівському шосе, літній кінотеатр у Комсомольському парку, прокладалися мости через річки Буг і Кудрянку. У 1968 році споруджується перша десятиповерхівка, стають до ладу нові потужності хмельницького заводу «Трактородеталь», дитячий садок-ясла та відновлена будівля медичного училища. Завершуючи коротку розповідь про повоєнну відбудову та розвиток будівництва обласного центру потрібне віддати належне багатьом тисячам хмельничан, які присвятили життя розбудові нашого міста. Вітаємо з Днем Будівельників! Дякуємо за вашу працю, за все відбудоване і новостворене. Адже будівництво – це ріст, рух і розвиток, це повернення миру та впевненість у майбутньому. Тож сил вам і міцного фундаменту для всіх починань. | 
