...

До вашої уваги тема, невід’ємна від розвитку подій української самостійності, –  українські націоналісти.

Організація українських націоналістів (ОУН) — це український громадсько-політичний рух, який ставить собі за мету встановлення Української соборної самостійної держави, її збереження та розвиток. Створена ОУН 3 лютого 1929 року у Відні.

Жахливі наслідки діяльності радянської влади в Україні, голодомори та репресії, масові вбивства, катування у тюрмах НКВС, а потім і жорстока політика Гітлера викликали озлоблення українців водночас і до Німеччини, і до московського більшовизму. Як і гітлерівське, так і радянське керівництво не задовольняла діяльність українських націоналістів, тому  їх активно вишукували та знищували.  Українське підпілля змушене було протидіяти не лише нацистській владі, а й радянським партизанам, які здебільшого були підрозділами НКВС.

Армія ОУН була доволі розгалуженою і налічувала від 10 до 30 тисяч добре екіпірованих бійців, які дислокувалися здебільшого в лісах. 

Цивільне населення України, яке зазнало нищівного утиску та гноблення з боку нацистської окупації, почало масово вливатися в патріотичні лави українських націоналістів, аби протистояти катам. Хоча існує думка, що ОУНівці мали здебільшого буржуазний склад, проте це не так – серед них була значна кількість землеробів.

В лютому 1940 року у системі ОУН стався розлом – Степан Бандера виступив проти голови ОУН Андрія Мельника. Консервативна частина молоді націоналістів пішла за тодішньою знаменитістю – Бандерою, старші ОУНівці залишилася під началом Мельника. 

Відомими мельниківцями були Олена Теліга, Михайло Теліга, Олег Ольжич та Улас Самчук.

Вважалося, що основним регіоном діяльності націоналістів були Східна Галичина та Волинь, проте їхня боротьба точилася майже по всій Україні. В Проскурові діяла група ОУНівців-мельниківців.

Проскурівські націоналісти з перших днів окупації гітлерівськими військами міста концентрували цивільне керівництво у своїх руках. Представники ОУН займали ключові посади в місцевих адміністраціях. Так, бургомістром Проскурова став Мирослав Ліщинський, старостою окружної управи був Олександр Маяровський, а банк очолив Тимофій Печинюк.  В їхніх руках перебувала і місцева редакція газети «Український голос».

На Поділлі в роки Другої світової війни похідні колони мельниківців несли з собою синьо-жовті прапори.

Націоналісти у Проскурові мали добре налагоджену службу безпеки та розвідки. Спочатку гітлерівці не дуже серйозно ставилися до діяльності українських націоналістів, оскільки перед ними стояла інша задача: налагодження господарського життя на окупованих територіях. Проте, пізніше ОУНівці стають великою проблемою нацистів.  Гауляйтер  Е. Кох у листі до міністра А. Розенберга повідомляв, що «українські націоналістичні банди» на території Поділля мають суворе керівництво і вражаюче озброєні. Вони нападають на важливі об’єкти, залізниці, мости, елеватори, а також на кожного німця, який з’являється в зоні їхнього контролю».

У містечках і селах Проскурівщини націоналісти активізували створення культурно-просвітницьких центрів «Просвіти». Вони пропагували українську історію та культуру, критикували радянську спадщину колективізації та репресій.

Підпільні ОУНівці в Проскурові розповсюджували листівки, вели усну антигітлерівську агітацію, перешкоджали вивезенню молоді на каторжні роботи до Німеччини, псували лінії телефонного зв’язку, збирали зброю та боєприпаси, готували людей до боротьби з окупантами.

Мельниківці вважали, що німецька й радянська армії під час затяжної війни ослабнуть і тоді українці розпочнуть збройну боротьбу за незалежність. Втім, нацисти почали активно переслідувати націоналістів. Багатьох членів ОУН німці розстріляли 21 лютого в Бабиному яру. Подібні каральні акції проходили по всій Україні, зокрема на Поділлі. Велику кількість активістів ОУН з Проскурівщини розстріляли у 1942 році в місті Старокостянтинові, де діяло гестапо. Дехто врятувався й емігрував у Західну Європу.

Далі буде…