...

Перша писемна згадка про лікарів у Проскурові датується 1786 роком, коли плоскирівський магістрат організував навчання медицині на 3 роки у Кракові Войцеху Плецьковському, для чого зібрав з мешканців міста 400 злотих за одяг і підводу. Окрім цього учневі було видано ще 126 злотих на руки і по 120 платили щорічно за навчання.

Офіційний відлік міської системи охорони здоров’я розпочинається з відкриття казенної міської лікарні на вулиці Кам’янецькій. Це була невеличка установа всього на 15 ліжок, яку відвідувало біля 200 хворих у рік. Також у Проскурові станом на 1896 р ще існувала лікарня при проскурівському тюремному замку на 5 ліжок (близько 100 хворих у рік) та єврейська лікарня на 25 ліжок (відвідувало близько 100 хворих у рік), яка утримувалася на кошти з коробочного збору на кошерне м’ясо та пожертв єврейської громади. При єврейській лікарні була амбулаторія. На уримання міської лікарні виділялися кошти у сумі 2000 рублів у рік, єврейської – 2615 рублів, а на утримання тюремної лікарні лише 329 рублів.

Через мізерне фінансування заклади перебували у занедбаному стані: бракувало обладнання та фахівців, а більшість містян змушена була лікуватися вдома або звертатися до знахарів.

Міським лікарем у 1896 р був М.В. Селюцький. Міський лікар мав величезне навантаження та був універсальним спеціалістом, ще й до того здіснював лікарський нагляд над двома навчальними закладами – двокласним міським училищем та однокласним єврейським. Лікарською справою також займалися екзаменовані та неекзаменовані цирульники з числа місцевого єврейського населення, у Проскурові - майстри-цирульники Лейба Обермайстер, Хаскель Обермайстер, Абрам Бритва, Шльома Шнайєр.

Зростання кількості населення та спалахи інфекцій змусили міську владу діяти. У 1908 році на околиці міста виросли дерев'яні бараки для ізоляції хворих. Так розпочалася історія сучасної Хмельницької міської інфекційної лікарні. Згодом тут звели повноцінний земський комплекс на 40 штатних ліжок. Допомога була безкоштовною.

Комплекс мав «заразний» барак, каплицю, два «льодовники» для зберігання медикаментів, а також власну станцію біологічної очистки води та вітряний двигун. Штат складався з 2 лікарів, 2 фельдшерів, акушерки та кількох доглядальниць. Щодня по амбулаторну допомогу зверталося до 35 осіб, а за рік стаціонар приймав близько 1 500 пацієнтів.

У 1937 році цей заклад реорганізували у 2-у Радянську лікарню, розширивши стаціонар до 100 ліжок. Сьогодні це Хмельницька міська інфекційна лікарня.

Під час Першої світової війни земська лікарня працювала як госпіталь для поранених та хворих на висипний тиф солдатів. Із початком Першої світової війни Проскурів опинився у безпосередній близькості до Південно-Західного фронту і перетворився на гігантський госпітальний хаб.

Під евакуаційні госпіталі та лазарети віддавали найкращі цивільні будівлі міста: приміщення Реального училища, приватні готелі (зокрема готель «Бристоль») та залізничні склади.

Згодом у відповідь на епідемії та голод 1920-х років у Проскурові у 1923 р. відкрили школу з підготовки персоналу для догляду за хворими. Вона пройшла шлях від фельдшерсько-акушерської школи до сучасного Хмельницького базового медичного коледжу

Перший пункт екстреної медичної допомоги у Проскурові з'явився у 1918 році при робітничо-селянській поліклініці на вулиці Олександрійській (нині — вулиця Шевченка, де розміщений Хмельницький базовий медичний коледж).

Спершу на чергуванні вдень перебували лише два фельдшери, а вночі до них приєднувалася санітарка. Для виїздів на виклики використовували парокінну карету. Навіть у 1940-х роках поруч із першими санітарними авто паркувалися службові коні. Лише у 1951 році на зміну коням прийшли перші спеціалізовані санитарні автомобілі, а в 1966 році станція швидкої допомоги стала самостійним закладом.

У 1937 р колишню земську лікарню розширили та перейменували на Другу радянську лікарню. У зв'язку з перенесенням обласного центру з Кам'янця-Подільського до Проскурова, у січні 1948 року функції обласної лікарні перебрала на себе Проскурівська 1-а Радянська лікарня. З цього моменту розпочався її швидкий розвиток як головного високоспеціалізованого закладу Хмельниччини.

17 грудня 1956 року на колишньому пустирі відкрили нову «фабрику здоров'я». Початково вона мала лише два відділення (хірургічне та терапевтичне по 50 ліжок), але була оснащена передовими на той час технологіями: кнопками виклику медперсоналу в палатах, рентген-кабінетом, лабораторією та фізиотерапією.

Від перших земських лікарів Проскурова, які на вітряній тязі та при свічках рятували містян від холери, до сучасних хмельницьких хірургів, які пересаджують серця та рятують поранених воїнів — медична справа завжди залишалася вищим служінням.

У День медичного працівника України ми дякуємо кожному лікарю, медсестрі, фельдшеру та бойовому медику. Ваша праця — це щоденний тихий подвиг. Нехай ваші руки будуть упевненими, серця — спокійними, а найкращою нагородою завжди залишається врятоване людське життя! Слава українським медикам!

Пропонуємо переглянути фотографії з фондів музею та нашу невеличку мініекспозицію.