...

Щороку в березні Україна і світ вшановує пам’ять велета духу, митця могутньої творчої сили, поезія якого стала основою для створення української літературної мови, борця за свободу і людську гідність Тараса Григоровича Шевченка. Мало хто з таким вогнем душі захищав свободу і незалежність батьківщини, честь і гідність народу. Він є творцем ідентичності українського народу та знаковою постаттю національної пам'яті України. Усього нараховується близько 835 художніх творів, створених Тарасом Шевченком, які дійшли до сьогодення. Його називають нашим пророком і символом, Великим Кобзарем і українським генієм, провісником нового життя, титаном духу, який уболівав за долю рідного народу. Він залишив нащадкам духовний заповіт, що передається із покоління в покоління, від роду до роду.

Він — це сумління, бунтівний розум, це ніжне щире серце, сповнене великою любов'ю і безмежним стражданням. Ось чому його люблять і шанують усі — незалежно від віку, естетичних уподобань, ідейних позицій.

Шевченківські дні вже давно стали символом весни. Адже всі найголовніші події в житті Тараса Шевченка сталися навесні. Навесні поет народився. Навесні 1838 року він став вільною людиною. Навесні 1840 року побачив світ «Кобзар». Навесні 1847 року поет опинився за ґратами. Через десять довгих-довгих років, навесні 1857 року, до нього надійшла звістка про волю. Та й покинув цей світ поет також навесні.

Його ім’я стало для багатьох поколінь українців символом свободи, його філософія – національною ідеєю, а твори – обов'язковою частиною гуманітарної освіти. Його «Кобзар» було перекладено на 100 мов світу. Багато пісень на вірші Шевченка стали народними, серед них – «Реве та стогне Дніпр широкий», яка в радянські часи вважалася неформальним національним гімном України.

Значення постаті Великого Кобзаря з роками все наполегливіше усвідомлює для себе народ, а творам його надається нове звучання. Кожен з нас сам вирішує, яку роль відіграє духовний пророк в його житті, знаходить близькі за «звучанням» рядки поезій, світоглядні думки, сторінки біографії. Шанувати Шевченка – це значить шанувати рідну мову, культурні надбання народу, творців, які як і він готові були покласти своє життя на олтар служіння народові.

Ми горді з того, що упродовж століть в устах патріотів рідного слова звучала наша мова, її берегли, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. І коли гостро постало питання, бути чи не бути українській мові і культурі взагалі,… "Бути!"- відповів на це Великий Тарас своїми творами.

"Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос - більш нічого.

А серце б'ється - ожива,

Як їх почує!..."

Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття! У такі складні часи для нашої країни твори Тараса Шевченка знову і знову набувають актуальності.

Мова рідна,

слово рідне,

хто вас забуває,

той у грудях не серденько,

тільки камінь має.

******

Наша дума, наша пісня

Не вмре, не загине…

От де, люде, наша слава,

Слава України!

Кожна людина в Україні відчула внутрішню силу свободи, завдяки цьому ми живі і ми живемо, але ж це постійна праця, постійне вдосконалення, і поки ця сила присутня, нас не зламати! У час воєнного лихоліття слова Великого Кобзаря: «Борітеся – поборете!» – стали «насущним хлібом» українського духу.

Слава Україні! Слава нашим Героям!