Вітаємо всіх причетних з професійним святом - Днем археолога!
З цієї нагоди наш музей здивує вас новою тематичною експозицією, в якій представлені кісткові
залишки справжнього мамонта, знайденого на території Хмельницької ОТГ у Лезнево-1.
Дякуємо нашому краєзнавцю та археологу, а також за сумісництвом другу нашого музею пану Володимиру Захар’єву за наукову консультацію. Завдяки йому таємничі кісткові залишки, знайдені місцевим мешканцем під час викопування погребу, були ідентифіковані як мінералізовані рештки скелету дитинча мамонта. В нашій тимчасовій експозиції ви можете побачити корінний зуб, фрагменти тазової кістки, ребер та хребців.
Під час останнього Льодовикового періоду мамонти були найбільш поширеним родом великих ссавців на планеті. Вони заселяли величезні території Євразії та Північної Америки. Мамонти наприкінці плейстоцену, 30—12 тис. років тому, в Євразії були представлені одним видом (шерстистий мамонт). Залишки мамонтів були знайдені на всіх континентах, окрім Австралії та Антарктиди. Найдавніший їх пращур -, це фосфатерій, залишки якого знайдені у Марокко, – маленька істота розміром з порося. Дослідження ДНК мамонтів показало, що вони були генетично більш близькі до сучасних азійських слонів, аніж до африканського виду.
Україна була для мамонтів батьківщиною в період від 3 млн. років тому до приблизно 12-11 тис. років тому. Так, мамонти жили на території сучасної України, і їхні рештки знаходять у різних регіонах: зокрема, унікальні муміфіковані рештки в Старуні на Прикарпатті. В Україні також відома Мезинська стоянка - одна з найвідоміших палеолітичних стоянок у Східній Європі, де були знайдені численні кістки мамонтів, а також предмети мистецтва, зроблені з кісток. У селі Межиріч на Черкащині знайшли залишки жител, побудованих з кісток мамонтів. На території сучасної Хмельниччини, у Меджибожі, знайшли найдавніші докази обробки бивнів мамонтів.
В Україні, з дна річки Дніпро під час будівництва нового Кодацького мосту з 1975 року було піднято, окрім інших знахідок, зуби мамонта (лат. Mammuthus primmigenius), які виявилися найбільшими з усіх відомих у Європі. Розмір їхньої жувальної поверхні сягає 41 см, вага 12 кг, а абсолютний вік становить 30 тис. років.
Мамонти відіграли величезну роль у становленні східноєвропейських та інших осередків людської цивілізації. Полювання на цих гігантів потребувало узгодженої колективної діяльності чималої кількості людей. Це сприяло зародженню організованої людської спільноти, спілкування, розподілу зусиль і здобичі. Людина використовувала мамонтів у всьому. З його бивнів виготовлялися списи, кинджали, голки для зшивання шкур, застібки на одяг, намистини та прикраси. З голівок стегнової та плечової кістки робили пласкі чаші для їжі, води та мамутового жиру, який палили для освітлення. Безперечно, застосовувалася й довга мамутова вовна.
Знахідки кісток та бивнів мамонтів у середньовічній Європі, аж до XVIII століття приписували загиблим слонам з армій Олександра Македонського, Ганнібала чи Пірра. Навіть виявлення бивнів мамонта під Воронежем (на стоянці Костенки) за часів Івана Мазепи, намагалися тоді пояснити загиблими бойовими слонами Олександра Македонського. Знахідки величезних черепів мамонтів у Стародавній Греції з отвором посередині для хобота, могли стати приводом для сказань про вимерлих циклопів.
Порівняно з сучасними слонами, мамонти мали більш масивний тулуб, коротші ноги, довшу вовну, менший розмір вух і довгі вигнуті бивні; останні могли служити мамонту для добування їжі взимку з-під снігу. Корінні зуби тварини з численними тонкими дентино-емалевими пластинами були добре пристосовані для пережовування грубого рослинного корму, але від такого меню досить швидко стиралися. Але на зміну їм виростали нові. Оновлюватися вони могли по 5-6 разів, так само, як це відбувається у слонів.
В середньому щодня мамонти споживали 150-180 кг їжі, що в півтора-два рази менше, ніж потрібно слону.
Їхні бивні мали індивідуальні відмітки, як відбитки пальців у людей. Палеонтологи можуть визначити вік мамонта за кільцями росту на бивнях, як це роблять із деревами. Вага бивня дорослого самця мамонта могла сягати 100 кг, а довжина – 3,5-4 метрів.
Хобот на кінці мав поперечне розширення, яке, ймовірно, слугувало для розгрібання снігу, запобігання обмороженню хоботу, а також вживання снігу для вгамування спраги. Кінчик хобота був безволосий, що говорить про його використання для видобутку їжі.
На спині найбільш північних видів розташовувався горб, котрий, як вважалося раніше, утворювався подовженими остистими відростками хребців. Пізніші знахідки, однак, довели, що в горбі мамонта немає великих відростків. Натомість, подібно до верблюдів, там тварини накопичували значні запаси жиру.
За життя ці тварини збивалися в компактні стада в 5-15 особин. У мамонтів була дуже розвинена соціальна структура – вони жили в матріархальних стадах, як сучасні слони. Вожаком була найстарша та найдосвідченіша самка-матріарх, а сама група складалася здебільшого з її генетично найближчих родичок – сестер, доньок та онучок з їх дитинчатами. Молоді самці залишали стадо у підлітковому віці, і часто вели самотній спосіб життя або збиралися в холостяцькі групи. Мамонти спілкувалися за допомогою звуків, вібрацій і рухів тіла – це допомагало координувати дії в стаді.
10 500 років тому мамонти майже повністю вимерли, але невелика група ще кілька тисячоліть прожила на острові Врангеля в Північному Льодовитому океані вимерши лише 4000 років тому, коли вже існували стародавні цивілізації. Мамонти були одними з останніх представників мегафауни – їхнє зникнення стало символом завершення льодовикової епохи.
