День Гідності та
Свободи відзначається щороку 21 листопада згідно з Указом Президента від 13
листопада 2014 року. Його встановлено на честь початку двох знаменних і
доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004
року та Революції Гідності 2013 року. 
День Гідності та
Свободи став своєрідним наступником Дня Свободи, що відзначався на честь
Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки 22 листопада, але згодом був
скасований.
Саме 21 листопада
2013 року розпочались перші протестні акції української громадськості у
відповідь на рішення тодішньої влади щодо припинення курсу на євроінтеграцію та
скасування процесу підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та
Європейським Союзом. Попрання законодавчо закріплених пріоритетів зовнішньої
політики України, якою власне і була Угода про асоціацію між Україною та ЄС,
викликала обурення українців.
Для українського
суспільства стало очевидним, що країна стрімко рухається до цілковитого
авторитаризму з його зневагою до засадничих прав людини, тотальною корупцією,
свавіллям правоохоронних органів, репресіями та терором. Саме це й змусило
українців вийти спочатку на вулиці Києва, а потім й інших міст України.
Події розгорталися
стрімко і драматично – від мирних зібрань студентства до масових мітингів,
палаючих шин, «коктейлів Молотова» і бруківки, що стала зброєю в руках
протестувальників.
Але найтрагічнішим
було те, що цього разу, на відміну від подій Помаранчевої революції,
відстоювання власної гідності та свободи вартувало українцям 106 убитих і понад
2 тис. поранених. І це була лише ціна трьох місяців Євромайдану.
Злочинна влада,
падаючи, зробила все, аби потягти з собою у небуття і Україну, віддавши її на
поталу «великому брату» – анексований Крим, війна на Донбасі, шалений супротив
корумпованого чиновництва всередині країни, хронічна золота короста олігархату
- все це реалії нинішньої України.
Але варто також
пам’ятати, що обраний українським народом шлях хоч і важкий, але незворотний.
Події на Майдані
дали поштовх рухові по всій нашій країні. То був важкий іспит для України. Але
народ продемонстрував свою єдність, європейськість, гідність і прагнення до
свободи. На Майдан виходили жителі Сходу та Заходу, жителі мегаполісів,
маленьких містечок і сіл незалежно від віри, люди творили свою державу. 
Впродовж останніх
років після революції по всій країні з’являються вулиці, майдани, школи,
названі на честь героїв Майдану, постають пам’ятники, відкриваються
меморіали та музеї.
Революція Гідності
залишила глибокий, визначальний і незабутній слід в історії. Її ідеали, надії й
рішення разюче змінили нашу ментальність, розпочали і продовжують формувати
нашу нову політичну ідентичність. Процес не завершено.Те, що ми всього цього не
відчуваємо, пояснюється одним: ми надто ще наближені до тих подій, надто
емоційно сприймаємо їх. З кожною новою річницею Майдану ми маємо змогу осягнути
більш повну картину того, що сталося. Але, аби пазл склався повністю, має
пройти ще чимало часу.
Низько
вклоняємося Героям Небесної Сотні, адже їх подвиг є неоціненним для України.
Сьогодні кожен українець повинен згадати про загиблих патріотів. Адже пам’ять
про Героїв житиме вічно! А нашим
громадянським обов’язком є будування нової, процвітаючої та незалежної
Української держави.
Єдність
і свобода робить нас гідними нащадками наших батьків! Будемо з шаною зберігати
і захищати цей безцінний скарб! Хай береже нас усіх Бог і слава Йому за цю
прекрасну країну – Україну!
Слава
Україні! | 
