...

Майбутнім відвідувачам музею історії міста Хмельницького дуже пощастило! Адже на Вас чекає надзвичайно цікава, різнопланова, насичена кольорами, сюжетами, настроями осіння феєрія творчих робіт від кращих художників-педагогів нашого міста!

Нарешті втілюється в життя давно запланована мрія-подія: 31 жовтня 2025 року відкриваємо в мистецькій залі музею, на Проскурівській, 30, о 15.00, колективну виставку живопису, графіки, сценографії викладачів кафедри рисунку та проєктної графіки Хмельницького національного університету під назвою «Осіннє різнобарв`я».

Запрошуємо поціновувачів образотворчого мистецтва на творчу зустріч: отримати естетичну насолоду, порефлексувати в приємному оточенні й товаристві, предметно поспілкуватися з професійними майстрами пензля.

Твори чотирьох митців-педагогів репрезентують різноманітні стилі, техніки й жанри у поєднанні класичних підходів до зображення оточуючого світу та експериментальних пошуків у творчості з квінтесенцією філософських думок та роздумів.

Майстри як представники різних регіональних шкіл мистецтва репрезентують надбані, звісно ж, кращі традиції своїх альма-матер, де отримали мистецьку освіту: Владислав Литвиненко – Харківської; Віктор Трачук – Хмельницької та Київської; Антоніна Шерстинюк – Хмельницької та Львівської; Галина Олійник – Хмельницької.

Кожен митець намагався представити найвиразніші взірці своєї творчості, створені впродовж крайніх 5 – 10 років, котрі максимально яскраво розкривають грані його творчого шляху та узагальнюють погляди на мистецтво й сучасний світ.

Родзинкою виставки є пейзажі рідної Хмельниччини: кожен з художників у властивій йому творчій манері та відповідно до свого бачення ілюструє природу, мальовничі обрії міста та Подільського краю загалом.

Владислав Литвиненко представив три види робіт: пейзажні етюди і натюрморти, написані безпосередньо у міському середовищі Хмельницького, пейзажі із зображенням рідного Харкова та афішу до спектаклю (як вид сценографії).

«Для мене Хмельницький став тимчасовим захистом від жахів війни і назавжди залишиться другою малою Батьківщиною. Мешкаючи в мікрорайоні Ружична, отримав змогу втілити любов до камерності в етюдах через короткотерміновість спостережень місцевої природи з полями, цікавою різноплановою дачною архітектурою, городами навколо них та панорамою самого міста. Тяжіючи до графіки і водночас яскравості та місцями декоративності чистих кольорів, вдався до зображення аквареллю, і цей творчий експеримент мені імпонує».

Натюрморти з весняними квітами на фоні мотивів міста, до речі, неподалік від корпусів університету, де автор, за його словами, має честь і нагоду викладати ось уже четвертий рік, поєднують в собі два жанри, до комбінаторики яких зверталися художники й раніше.

Рідний автору Харків втілився у художніх роботах як в суто чорно-білому, так і в кольоровому спектрах. Зокрема, краєвид-пейзаж «Літо на річці Лопань» є свого роду експериментальним, і водночас зберігає ознаки комбінаторики технік кінця XIX – початку XX століть, коли митці полюбляли поєднувати акварель з обведенням контурами із додаванням білил. Показана ідилія – неспішна прогулянка річкою відпочивальників у човнах в одному із улюблених місць міста - дає надію на повернення до мирного життя в рідній Україні.

Афіша до драми Генріка Ібсена «Дика качка» демонструє пошук автором нових творчих «горизонтів» – мистецтва сценографії. Тут художник спирається на власний досвід у декоративно-оформлювальними роботах, який отримав як під час початкової мистецької освіти, так і виконуючи спеціальні замовлення. Крім того, пан Владислав вже 5 років поспіль викладає дисципліну «Сценографія» у Школі театрально-сценічних напрямів у місті Харкові (як і наживо, так і онлайн) для учнів 3 – 8 класів, а тому із задоволенням разом з дітьми опановує мистецтво театрального художника.

Віктор ТРАЧУК, вже знайомий нашим пошановувачам нещодавньою експозицією «Мистецтво, яке лікує душу», що демонструвалася в музеї півроку тому, на нинішній виставці демонструє переважно олійний живопис. Нагадаємо, у мистецькому доробку митця є і акварель, і пастель, і багато інших технік класичної школи найкращих мистецьких традицій. Представляючи два жанри – натюрморт з квітами і пейзаж, художник намагається максимально точно передати матеріальність предметів та елементів природи, при цьому «не засушуючи їх», не забуваючи і про передачу стану природи, освітлення.

Його пейзажі виконані тільки за натурними етюдами та замальовками, і тому завжди зберігають свіжість сприйняття краси і і багатогранності світу. Мотив з озером, подільський і карпатський пейзажі є одними з улюблених у творчості митця.

Антоніна Шерстинюк, чия персональна виставка живописних робіт «Акварелі» рік тому отримала захоплені відгуки відвідувачів нашого музею, про одну зі своїх улюблених технік говорить так: «Акрил є потужним концептуальним інструментом у живописі, що дає змогу відійти від традиційного зображення й заглибитися в емоції та особисте сприйняття. Завдяки своїй універсальності та унікальним властивостям, акрилові фарби дозволяють мені досліджувати сучасні підходи до зображення, поєднуючи технічну майстерність із глибоким змістом. Акрил розкриває нові можливості у живописі - експресію та емоційність. Він швидко сохне, що дозволяє створювати енергійні, динамічні мазки, які передають не лише зображення, але й емоційний стан. Це дає змогу вийти за рамки реалістичного зображення, роблячи живопис більш суб'єктивним та експресивним. Властивість акрилу - створювати пласкі, яскраві кольорові плями для абстрагування від реальності. Пейзаж перетворюється на полотно для символів, де кольори та форми несуть у собі додаткові, часто метафоричні, значення. Колір як концепт. Завдяки яскравості й різноманітності відтінків, включно з металіками та перламутрами, акрилові фарби можуть стати ключовим інструментом для вивчення кольорових концепцій у живописному зображенні…»

Галина Олійник таким чином узагальнює особливості своєї творчої роботи:

«Мистецтво стало для мене основою – базою в житті. Ще з самого дитинства, змалечку, я навчалася в школі мистецтв, а згодом в художній школі. Тому не постало питання у виборі професії, я була впевнена, що вона буде пов’язана з мистецтвом. Нині працюючи педагогом образотворчого мистецтва, як творча особистість я відчуваю потребу в особистісному зростанні, саме тому все більше часу присвячую власній творчості. Працюю в різних жанрах та техніках: олійний живопис, акварель, пастель.

Роботи, представлені на нинішній виставці, репрезентують різні періоди моєї творчості. Більшість з них були створені на пленерах. Я полюбляю роботу на пленері, тому що у взаємодії з природою з’являється натхнення, дозрівають задуми пейзажних композицій.

Основним джерелом натхнення для моїх робіт був настрій природи, зокрема, передача різного її стану: чи то легким серпанком вкриті гори в картині «Туман, туман долиною», чи то «Ранок після дощу», чи могутні гори Карпат, чи то бутон квітки, яка немовби оживає від промінчика світла.

Природа мене вражає своєю красою, мінливістю, примхливістю: вона, немов одухотворена істота, живе своїм життям та настроями. Вивчаючи характер освітлення в різний час доби, вплив світла на колір, я намагалася наповнити картини сонячним світлом і трепетом повітря, прагнучи передати безпосереднє враження, перш за все, від мимовільної миті, яку око ледь встигає зафіксувати і яка потім ще надовго залишається в пам’яті, як мить найвищої гармонії. Сам сюжет, який я обираю, диктує техніку, тому роботи, представлені на виставці, виконані різноманітними техніками та матеріалами, які найглибше можуть передати образність тієї чи іншої композиції. Здебільшого це акварельний живопис та пастель. Пастель і акварель: два голоси кольору. Світло оживає у прозорих шарах акварелі, тане в оксамитових тонах пастелі, наповнює пейзажі подихом природи та натюрморти — теплом домашньої тиші.

Кожен твір – це спогад, відчуття, мить зупиненого світла, що говорить мовою кольору. Деякі картини набувають характеру незавершеності, залишаючись на рівні етюду: «Айстри», «Все навколо зеленіє», «Оксамитова троянда». А деякі потребують більше часу, оскільки поєднують техніку по вологому папері, лесування «Цвітіння троянд», «Іриси», «Тіні».

«Тіні» - картина, що утворилася в результаті проникнення променю світла крізь кольорове скло, злиття різних кольорових тонів. Шари акварелі поєднуючись натякають на фактуру, а переливи кольору по вологому білому полотні на постійну взаємодію між світлом і тінню, собою та іншим, відомим і невідомим.

Ми звикли, що тінь в академічному живописі - це складний, стриманий відтінок кольору, завдяки якому проявляється багатогранність кольорів напівтону, світла, форми зображуваного, але в цій роботі все навпаки - інший погляд, головна увага саме на силует тіні, грі кольору, вона неначе створює ілюзію зображення натюрморту з пляшок, але як що придивитись самі пляшки не є центром композиції, вони зображені в низу роботи, мають незвичний ракурс, а уяву про їхній вигляд формує тінь!

Я намагаюсь «побачити мить» і відобразити її настрій, з легкістю перенести цей момент прекрасного та мої враження від побаченого на полотно чи папір, наділивши його відчуттями, і тонкими вібраціями, які, я сподіваюся, відчують та зрозуміють глядачі, споглядаючи мої роботи.

Отож, після такого щирого попереднього заочного знайомства ще раз запрошуємо усіх бажаючих відвідати відкриття виставки, насолодитися красою та гармонією мистецьких творів, наснажитися їхніми соковитими барвами та щирим людським спілкуванням з творцями прекрасного.