Сьогодні, 20 березня 2026 року святкує свій 80-й ювілей друг та фондодавець нашого музею Азарський Іван Миколайович — лікар-хірург, викладач хірургії та організатор охорони здоров'я вищих кваліфікаційних категорій, письменник, доктор медичних наук , Заслужений раціоналізатор України, Почесний донор України, академік Академії медико-технічних наук України, почесний професор Вінницького національного медичного університету імені М.Пирогова.
Вельмишановний Іване Миколайовичу!
Прийміть щирі вітання від колективу музею з Вашим славним 80-річчям!
Ваш життєвий шлях — це взірець невтомної праці, відданості медицині та глибокої любові до рідного краю.
Ви поєднали у собі таланти досвідченого хірурга, мудрого викладача та науковця. Ваші досягнення як доктора медичних наук, Заслуженого раціоналізатора та академіка є безцінним внеском у розвиток української охорони здоров’я. Особливої шани заслуговує Ваша гуманітарна місія як Почесного донора та Ваша просвітницька діяльність як історика-краєзнавця.
Бажаємо Вам міцного здоров’я, невичерпної енергії та родинного затишку. Нехай Ваше перо залишається гострим, а серце — спокійним та сповненим гордості за пройдений шлях! Нехай кожен новий день приносить натхнення для нових сторінок ваших книг, а доля дарує ще багато років у здоров’ї та радості серед близьких і вдячних учнів!
Азарський Іван Миколайович народився 20 березня 1946 року в селі Київка, Новоузенського району Саратовської області, РРФСР.
Середню школу закінчив у м. Ашгабат (Туркменська РСР). Займався спортом, майстер спорту СРСР з боксу, брав участь у спартакіаді народів СРСР.
1965 — поступив на лікувальний факультет Туркменського державного медичного інституту (м. Ашгабат).
З 1964 по 1967 рр. брав участь у сходженні на головну вершину Копетдага, а у складі збірної Туркменії був учасником змагань по спортивному орієнтуванні в горах Паміру.
1967 — учасник походу «Дорогой славы отцов» по маршруту Ашгабат — Красноводськ — Баку — Київ.
З 1969 — слухач військово-медичного факультету (ВМФ) при Саратовському державному медичному інституті, який закінчив у 1971 році за фахом «військовий лікар-хірург» та був направлений на роботу в Збройні сили СРСР.
1973 — з відзнакою закінчив інтернатуру по загальній хірургії на базі Львівського державного медичного інституту.
В подальшому служив і працював на різних посадах лікарем-хірургом і керівником лікувальних закладів Збройних сил СРСР.
В 1976 році виконував обов'язки головного нейрохірурга в Центральному госпіталі Центральної групи військ у Чехословаччині.
1978 — з відзнакою закінчив Військово-медичну академію імені С. М. Кірова (м. Ленінград) за спеціальністю «нейрохірургія».
З 1980 — головний трансфузіолог Прикарпатського військового округу (м. Львів).
В 1990 році звільнився з лав Збройних сил СРСР у званні полковника медичної служби.
1990—1993 — викладач хірургії у Хмельницькому базовому медичному училищі.
1990—1996 — хірург Хмельницької обласної лікарні.
З 1996 року займається науковою діяльністю на базі Вінницького національного медичного університету імені М.Пирогова.
Під час навчання у Військово-медичні академії імені С. М. Кірова займався науковою роботою з проблемних питань: внутрішньо-мозкові пухлини і судинні порушення мозкового кровообігу, під керівництвом академіка Хілько В. О. оперував черепно-мозкові травми і пошкодження хребта. Був учасником Всесоюзного з'їзду нейрохірургів і Товариства нейрохірургів Ленінградської області в ЛНХІ імені проф. А. Л. Паленова.
В 1974 році розробив і до 1996 року вдосконалював лікування деструктивних форм панарицію (Патент РФ № 2055524 від 10.03.1996 «Спосіб лікування деструктивних форм панарицію»).
У 1982 році з відзнакою закінчив академічні курси по трансфузіології і гематології у Військово-медичній академії імені С. М. Кірова, де розробив та запровадив відкриття «Визначення груп крові в стаціонарних і польових умовах за допомогою консервованих, розморожених, відмитих стандартних еритроцитів» (№ 5824-В89 від 12.09.1989 — реферат публікації у Бібліографічному довіднику Всесоюзного інституту наукової і технічної інформації «Депоновані рукописи», 1990, № 1, Б/0253, Академія наук СРСР, м. Москва).
З 1982 року працював над кандидатською дисертацією з проблемних питань геморагічного і травматичного шоку під керівництвом д.м.н. Д. М. Шермана та професора Г. Г. Караванова (ОВГ 1120, м. Львів). В цей час І. М. Азарський вперше запропонував оксигеновану консервовану кров різних строків зберігання при лікуванні хворих з гемморагічним та травматичним шоком (опубліковано в збірнику «Вчені Поділля (фундаментальні наукові праці)», 1999, ч.1, у статті «Шок»).
Винайшов і запропонував для лікування хворих «Універсальний портативний апарат оксигенації № 1 (УПАО-1)», м. Львів, 1983 р. (опубліковано у 53 наукових працях). Багаторічна дослідницька та лікувальна робота по застосуванню оксигенованої крові та оксигенованої плазми крові дали можливість Азарському І. М. отримати пріоритет на винахід «Особливості плазми крові — носія кисня і її дихальна функція» (№БП 728, 30.08.1985 р., м. Москва).
1983—1986 — заступник редактора «Бюлетеня раціоналізаторських пропозицій, взятих до реалізації в медичних закладах округу» у Прикарпатському військовому окрузі (м. Львів), де публікуються раціоналізаторські пропозиції і винаходи вчених і практичних лікарів.
У 1984 році разом з О. О. Азарською зробив відкриття «Феномен блакитної крові» (плазма цієї блакитної крові зберігається у Державному архіві Хмельницької області), яке опубліковане у 1998 році в наукових роботах «Актуальні питання медицини» Республіканської науково-практичної конференції, що проходила у м. Хмельницькому.
В 1985 році брав участь в організації та роботі II Всесоюзного з'їзду гематологів та трансфузіологів у м. Львові. На з'їзді Азарським І. М. вперше була зроблена доповідь «Оксигенація консервованої крові різних строків зберігання з допомогою універсального портативного апарату оксигенації № 1».
В 1986 році з відзнакою закінчив академічні курси по трасфузіології і гематології у Військово-медичній академії імені С. М. Кірова, де під керівництвом професора С. Д. Попова розробляв програму «Організаційні заготовлення консервованої крові при підвищеній інфекційній захворюваності в донорських колективах». Ця праця була надрукована у матеріалах наукової конференції «Актуальні питання трансфузіології» ВМА імені С. М. Кірова, м. Ленінград, 1987 р.
1991—1992 — пройшов вдосконалення по торакальній і черевній хірургії на базі Вінницького національного медичного університету імені М.Пирогова.
1992—1993 — вдосконалення по торакальній і черівній хірургії, педагогіці і психології на базі Київського національного медичного університету, де переймає науковий і практичний досвід у провідних вчених-хірургів, академіка М. М. Амосова і професора В. Д. Братуся.
Після захисту в 1992 році докторської дисертації, продовжує розробки у сфері фундаментальних медичних наук, де особливе місце займає діагностика функції легень, кровообіг та гіпоксичні стани головного мозку, рівень мікроциркуляції на клітинному рівні, що відображено у винаході «Спосіб діагностики порушень функції легень» (Патент України на винахід № 21353А від 2.12.1997 р., м. Київ).
Разом з Азарською О. О. створив наукову школу і розробив програму лікувально-реабілітаційних та педагогічних заходів для дітей з дитячим церебральним паралічем, хворобою Луї-Бара, з патологіями психічного стану та опорно-рухового апарату та іншими неврологічними захворюваннями.
Автор (співавтор) 18 відкриттів, 52 винаходів, 1030 раціоналізаторських пропозицій, 1650 наукових публікацій, 14 наукових посібників, 35 монографій, 13 авторських операцій, 7 лікувальних препаратів, має 12 свідоцтв на авторське право.
