...

В ході інтерактивної лекції-бесіди учасники актуалізували низку ключових тез, які стосуються історичних передумов державотворчого процесу в ЗУНР та УНР та прагнення українців цих державних утворень до об`єднання в єдину соборну Україну, котре реалізувалося в результаті багатовікової боротьби поколінь українських державників-борців.

Юні історики в ході лекції сформулювали перелік причин, через які відновлена Українська держава на початку ХХ століття виявилася нестійкою і її територія була розділена між сусідніми державними утвореннями. Серед названих істориками причин вагомою, в усі часи актуальною, такою, що суттєво впливає на самоусвідомлення та волю громадян до відстоювання власної держави в її духовних та територіальних кордонах є проблема національної ідентичності, котра охоплює поняття мови, символіки, культури, звичаїв, традицій, поглядів на історію, героїку.

Під час лекції розглядалися питання формування національної ідентичності як чинника функціонування та цілісності національної держави. Йшлося про те, як змінювали національну ідентичність сучасних українців такі поворотні події в новітній українській історії як Помаранчева революція і революція Гідності, який вплив на самоусвідомлення має теперішня російсько-українська війна, котра триває з 2014 року… Зокрема, наголосила лекторка, війна, яка триває, є наочним прикладом боротьби України за власну ідентичність. Мета українців – вирватися з-під імперського впливу сусідньої держави, котра століттями пригноблювала і заперечувала право нашого суверенного народу на самостійний шлях і поступ та творення власної історії. Саме такою протидією імперії-агресора, котра кинула величезні ресурси на те, щоб підім`яти, а нині, зрештою, знищити Україну, пояснюється попередня і нинішня боротьба в інформаційній сфері: телебачення, соцмережі, кіноіндустрія, книговидання якраз і є інструментами формування ідентичності людини, створення нею власної моделі світу.

Україна з її давньою багатою історичною спадщиною, надбаннями й досвідом державності часів давньої Русі з центром у Києві та іншими складовими історичного символізму для росії залишається ключовим елементом її імперської міфології та самоідентифікації, а тому її втрата для імперії, для більшості росіян означає дещо більше, ніж втрата суміжної території, колоніальних ресурсів чи імперського статусу. Вона, ця втрата, тягне за собою глибоку травму ідентичності для імперських амбіцій і провокує колективний невроз. Одужання, тобто формування нової національної російської ідентичності, на противагу імперській неможливе, допоки Україна остаточно не відокремиться від «руского міра» і російської православної церкви. А це спонукає тим самим росіян до переосмислення й переконструювання власної ідентичності.

Тому суха статистика наших попередніх протистоянь з віковічним ворогом – від Орші до Конотопа і визвольного походу Петра Болбочана на Крим свідчить, що допоки не буде зради з тилу, українці вправно триматимуть фронт і битимуть ворога, відвойовуючи кожний клаптик рідної землі.

Нині в Україні простір Свободи зіткнувся з простором рабства, Правда – з брехнею, лицарська звитяга з ординською жорстокістю. Війна не приймає нейтральності і розмірковувань на тему «какая разніца».