...

Всесвітній день кравця (World Tailor's Day) святкують щорічно 28 лютого. А який кравець без швейної машинки? Сьогодні з нашим музейним «Зінгером» ми згадаємо історію найвідомішого бренду.

Ім'я американця Ісаака Зінгера (26.10.1811 - 23.07.1875) асоціюється, насамперед, із винаходом знаменитої швейної машинки Зінгер. Однак Ісаак не був винахідником швейної машинки, він просто вдало поєднав в одній конструкції найбільш вдалі технічні знахідки попередників і дещо їх удосконалив.

Голку з вушком біля вістря вигадав австрійський кравець Йозеф Мадерспегер, човниковий механізм - американець Уолтер Хант, а перші швейні машинки з протяжкою тканини-американець Еліас Хоу. Але саме Ісаак Зінгер зміг поєднати усі ці винаходи та організувати успішну реалізацію готового продукту. Саме так він вирішив зробити з промисловою швейною машиною Lerow&Blodgett. Він модифікував її, встановивши пряму голку замість вигнутої. Він розробив педаль для керування машиною та винайшов притискну лапку, яка повторювала форму тканини. Винахідник за 11 днів вдосконалив конструкцію, розташувавши човник горизонтально, завдяки чому нитка перестала заплутуватися. Також запропонував столик-дошку для тканини та ніжку-тримач голки, що дозволило робити безперервний шов, і сконструював ножну педаль для приводу, що дало можливість працювати з тканиною обома руками.

Підприємець зібрав всі свої наявні заощадження — $40, зареєстрував власну фірму і подав документи на оформлення патенту. У 1851 році дослідний зразок швейної машини виставлений на продаж. Швейна машинка Зінгера (Singer) стала справжнім проривом у світі текстильної промисловості, радикально змінюючи спосіб виробництва одягу та домашнього текстилю. Заповзятливий винахідник спільно з трьома іншими виробниками швейних машин знайшли інвесторів і створили траст, скупивши патенти на винаходи в цій сфері, тим самим розоривши дрібних виробників. Зінгер перший вигадав систему мережевого маркетингу для продажу виробу. Він придумав продавати виріб у кредит та з відстрочкою платежу. Він перший вигадав схему "Принеси стару машинку іншого виробника і отримай знижку в 50 доларів на нову машинку Зінгер". Розуміючи, що машинка ціною у 100 доларів була недоступна широким масам (середня зарплата американця була 4 долари на тиждень), Зінгер здавав свої машинки в прокат. Однак ціна на ті часи була величезною і мало хто міг дозволити собі подібну покупку. Адже жінки чудово справлялися з шиттям за допомогою голки з ниткою, а власникам пошивочних майстерень було дешевше використовувати працю швачок. Потрібно було якимось чином стимулювати попит. Слабким місцем у швейних машинках була відсутність можливості самостійно ремонтувати механізм. Зінгер налагодив масовий випуск запчастин. Тепер швачки самі могли замовляти необхідні деталі та усувати несправності. Швейна машинка Зінгера стала першим побутовим приладом, ремонтувати який можна було в домашніх умовах. Підприємець першим витратив 1 млн доларів на рекламу своєї продукції, завдяки якій швейна машинка «Зінгер» стала одним із символів Америки. Реклама швейних машинок було організовано дуже правильно. Вона призначалася виключно для цільової аудиторії – жіноцтва. Підприємець не сумнівався: головне – переконати в необхідності придбання саме дружин, а далі вони знайдуть спосіб, як змусити своїх чоловіків розщедритися. Але щоб переконання подіяло, потрібно було звертатися до домогосподарок безпосередньо. Зінгер знайшов вихід: він почав шукати покупниць у театрах, розміщуючи рекламу на програмах спектаклів, а також у церквах: описи швейних машинок чули парафіянки на проповідях разом з релігійною літературою. До Зінгера нікому на думку не спадало прикрашати швейний агрегат чавунними завитками і розписувати візерунками. Ввезення готових швейних машин з-за кордону вимагало чималих витрат, що призводило до подорожчання машин і, як наслідок, до труднощів у їхньому збуті, особливо у зв'язку з загостренням конкурентної боротьби з німецькими фірмами. Для того, щоб налагодити на території Російської Імперії виробництво швейного обладнання, іноземні інвестори придбали земельну ділянку в маловідомому на той момент містечку Подольську. У 1902 році запрацював завод, який випускав машини з русифікованим логотипом. Продукція була настільки якісною, що бренд став «Постачальником Двору Його Імператорської Величності». Виробництво велося в таких інтенсивних темпах, що незабаром завод займав за обсягами швейного обладнання, що випускається, перше місце у всій Європі. Продукція подільського заводу вирушала і поштою. Вартість машин була різною: від 15 рублів за найдешевшу ручну машинку до 140 рублів за ножну вищого класу, що становило платню робітника приблизно за півроку. До 1913 року обсяг річного випуску продукції перевищував 600 000 штук. Після революцій, завод «Зінгер» в 1918 році подільський завод АТ "Компанії Зінгер" був націоналізований більшовиками і до 1923 практично не діяв. Коли випуск машин відновили, "Зінгер" почали продавати спочатку під маркою "Держшвеймашина", а з 1931 року - під маркою "ПМЗ" (Подільський механічний завод). Саме так з’явилася відома всім «Подолка» - радянський косплей «Зінгера». Але це вже зовсім інша історія…