...

У Міжнародний день визволення в`язнів фашистських концтаборів, 11 квітня, в обласному центрі вшанували пам`ять жертв окупаційного гітлерівського режиму. До скорботного мітингу та поминальної панахиди, що відбулися в мікрорайоні Ракове, на території 19-ї ракетної бригади, де у 1942-1943 роках  містився табір суворого режиму для військовополонених Шталаг-355, долучилися і представники наукового колективу музею історії міста Хмельницького.

До Меморіалу пам`яті жертв гітлерівських окупантів поклали квіти представники обласної та міської влади, колишні в`язні фашистських концтаборів, ветерани війни, військовослужбовці, громадськість міста та області. Поминальну панахиду за жертвами нацистських концтаборів провів благочинний міста Хмельницького Хмельницької єпархії Православної церкви України митрофорний протоієрей Ярослав Рібий. Пам`ять страдників вшанували хвилиною мовчання.

Колишній в`язень нацистського концтабору «Борисівський» Олександр Бондарев закликав громаду пом`янути усіх страдників-жертв  Другої світової: і тих, хто загинув на полях битв, і мучеників, замордованих у концтаборах і гетто.

Загалом у роки Другої світової у Проскурові (назва Хмельницького до 1954 р.)  було замордовано і розстріляно  гітлерівцями понад 81 тисячу осіб.  Лише у таборі суворого режиму для військовополонених «Шталаг-355»  було знищено 65 тисяч воїнів 35-ти національностей. Створена окупантами  в місті «фабрика смерті» охоплювала не лише десяток філій  табору «Stalag-355», а й кілька трудових та фільтраційних таборів, а також – гетто, майже всіх мешканців якого – понад 9000 осіб –  було розстріляно в жовтні-листопаді 1942 р.

Нині в Хмельницькому проживає четверо колишніх в`язнів  німецьких концтаборів: Олександр Бондарев, 1936 р. н., Антоніна Бут, 1932 р. н., В`ячеслав  Шелелюєв, 1942 р.н., Іван Смаковий, 1926 р. н.

За словами Анатолія Каназюка, активіста Українського фонду пошуку «Пам`ять», який займається пошуком імен знищених гітлерівцями військовополонених табору «Шталаг-355», нам ще належить провести величезну дослідницьку працю, щоб розповісти сучасникам і нащадкам про долі  тих воїнів, місця їхнього поховання, котрі ще досі не встановлені. Також ще у 1985 році дослідник Семен Фрікенштейн за дорученням тодішнього голови міської ради  депутатів трудящих Івана Бухала  розшукав могили тих радянських  воїнів, які помирали від ран у 28 лазаретах Проскурова впродовж 1944-1945 років. На їхніх братських  та окремих похованнях на військовому кладовищі на вул. Кам` янецькій ще досі немає написів, пам`ятних знаків.

Триває копітка дослідницька праця зі встановлення імен та місць захоронення в`язнів табору суворого режиму для військовополонених «Stalag-355». Щороку завдяки пошуковцям  фонду «Пам`ять» на території Раківського концтабору встановлюються нові меморіальні плити з іменами воїнів, які тут поховані. Приїздять з усієї України, з багатьох країн світу рідні, нащадки загиблих в`язнів, щоб вклонитися їхній пам`яті. «Рідні все ще чекають на своїх солдатів з фронтів Другої світової війни», – наголосив Анатолій Каназюк. Тут покояться  останки замордованих гітлерівцями офіцерів, солдатів, військових лікарів, цивільних.  За словами Анатолія Івановича, тут утримували радянських  військових, полонених гітлерівцями у Вінниці, Умані, під Кіровоградом, під Харковом, Ізюмом, в Криму, Сімферополі, Керчі, на Дону, на Донбасі, під Сталінградом… Лише останніми двома роками йому вдалося встановити дві тисячі імен. Ось і цьогоріч  пошуковець привіз на місце останнього спочинку загиблого в`язня «Шталагу-355»  Никифора Демидовича Майстренка його онука з міста Києва Ігоря Майстренка. 

Недарма кажуть, війна триває, поки не знайдено могилу останнього солдата.

Для делегації гостей з Ізраїлю та усіх бажаючих цікаву екскурсію провів в історичному  музеї 19-ї ракетної бригади офіцер командування  Олексій Наконечний. 

У цьому музеї  відділ, присвячений історії табору суворого режиму для військовополонених «Шталаг-355». Цю експозицію  свого часу допоміг військовим створити науковий колектив музею історії міста Хмельницького.