Як офіційне свято День Української Державності започаткували згідно з указом Президента України від 24 серпня 2021 року. З 2022 року святкування припадало на 28 липня, адже саме цього дня вшановували День Хрещення Русі та день пам’яті київського князя Володимира Великого. У зв’язку з календарними змінами День Української Державності змістився на 13 днів назад. Відповідно до законопроєкту № 9431, підтриманого Верховною Радою України, День Української Державності з 2024 року відзначається 15 липня і збігається із вшануванням князя Київського Володимира Великого, котрий 28 липня 988 року хрестив Русь. Адже Православна Церква України з 1 вересня 2023 року перейшла на новоюліанський календар для свят, що не потребують обчислення дати відзначення. День Української Державності нагадує нам про тисячолітню історію державотворення нашої країни. У це свято ми вшановуємо всі етапи нашого державотворення – від Русі до сьогодення, і всіх тих діячів, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулася як держава. У цей день ми також відзначаємо всі визначні досягнення України та українців. Державність України – це не лише державна форма правління, але й національна свідомість, яка об`єднує всіх українців. Українська державність – це наша спільна, багата на події, досягнення, гідна поваги й шани нащадків історія, традиції та спадкоємність державотворення, давня й розмаїта культурна спадщина. Українська державність – це наше спільне майбутнє. Цікава історія започаткування Дня Української Державності. Ще 16 лютого 2018 року Леонід Кучма, Леонід Кравчук та Віктор Ющенко звернулися до парламенту з ініціативою запровадження Дня Державності в Україні. 25 липня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики України запропонувало проєкт концепції та символіки свята. 28 липня 2022 року підписано указ Президента України Володимира Зеленського про започаткування свята. 24 травня 2023 року Православна церква України звернулася до влади з проханням про перенесення свята на 15 липня у зв’язку з календарними змінами. 14 липня 2023 року Президент України ухвалив законопроєкт про перенесення святкування Державності України з 28 липня на 15 липня. У 2024-2025 роках українці відзначають День Української Державності 15 липня, вшановуючи в цей день пам’ять князя Володимира Великого та важливу подію для всієї України - Хрещення Русі. Це свято пов`язують з ушануванням культурної спадщини та релігії християнства, які Україна успадкувала з часів Русі з центром у Києві. У 988 році відбулося хрещення Русі, котре вплинуло на цивілізаційний вибір і Русі як держави, і України – як безпосередньої спадкоємиці Руської державності. Тривалий час перебуваючи під імперським пресом і цензурою чужих держав, українці все ж зберігали пам`ять про давність свого родового коріння та державницьку традицію. Проте ще й нині тривають наукові дискусії в самому українському науковому середовищі: звідки починати відлік Української державності, де шукати витоки? У Трипіллі, яке сім тисяч років тому на просторах від Карпат до Дніпра і Чорного моря витворило унікальну культуру і традиції, збережені до сьогодні, в Антському царстві, що існувало майже три століття, від початку IV до VII ст. н. е., між Дністром і Дніпром, чи в Київській Русі? Не слід забувати, що, приміром, що 1714 року московський цар Петро І відмінив давнє літочислення, яке велося на наших теренах з прачасів, і за яким нині маємо 7533 рік! То все ж таки який рік є точкою відліку, початком першого державного утворення, об’єднання племен, що «мали кожне свої звичаї, закони і науку батьків своїх — кожне свою натуру»? Чи цією точкою відліку, підкріпленою джерельною базою, є 838 рік, коли руси організували посольство у Візантію і його приймав імператор Теофіл? А, можливо, 839 рік, коли, як повідомляють хроніки, руські посли з Києва прибули до Інгельгейма — столиці короля франків Людовіка Благочестивого? А, може, 852-й - рік походу руської дружини на чолі з Аскольдом і Діром на Царгород (Константинополь), чи 860 рік, у який Русь підписала першу відому нам міжнародну угоду? Чи більш ранні дати — 602 рік, 810 рік й інші, що згадуються в літописах у зв’язку з подіями на наших теренах. Як переконують історичні джерела та дослідження, встановлення зв’язків давньоукраїнської держави з іншими країнами було однією з головних ознак національної державності того часу. У 838 році, до прикладу, посольство України-Руси уклало Торговельну угоду з Візантійською імперією. Про це повідомили Бертинські хроніки (пам’ятка середньовічного літописання 830—882 рр.), написані єпископом Пруденцієм у ІХ ст. Автор хронік був придворним капеланом імператора франків Людовика Благочестивого, тобто сучасником і добре інформованим свідком описуваних подій. Ще одне його повідомлення про прибуття руського посольства в столицю імперії франків Інгельгейм у травні 839 р. не викликає у дослідників жодних сумнівів, як і факт про прийом руського посольства візантійським імператором Теофілом, про що також повідомляє Пруденцій. В історіографії прийнято датувати посольство 838—839 рр. Історики вважають, що ця дата, коли послів від народу «рос» приймали правителі двох великих європейських держав — імператор Візантії і імператор франків — якнайкраще підходить і є найвдалішою символічною датою для початку відліку історії Української державності. Хоча очевидно, що Русь не була першою українською державою на наших землях. І історичних фактів, що засвідчують тяглість національного державотворення, можна ще пошукати і знайти у більш ранніх історичних свідченнях. І подальші, зафіксовані в історичних документах, факти підтверджують міжнародне визнання Руської держави з центром в Києві. Як-от, свідчення візантійського імператора Михайла ІІІ (840—867 рр.), який відгукується 852 р. про руських князів. І коли могутня держава зі столицею на Босфорі іменує терени розселення наших предків Руською землею, то, з усього видно, там уже й політично ідентифікували їх. Принаймні можемо стверджувати про міжнародне визнання Русі 860 року, коли Візантія укладає договір з київськими князями Аскольдом і Диром після їхнього вдалого походу на Царгород. Крім того, важливими є спільні ознаки, які можна бачити в писемності, освіті, мистецтві, що було можливо завдяки релігії й церкві, що трималися на єдиній ієрархії, яку скріплював київський митрополит до нашестя татар на Київ у 1240 році. Міжнародне визнання має й наступний етап української державності — Галицько-Волинське князівство. Адже це державне утворення на наших землях визнає Європа через коронацію Данила Галицького королем Русі в грудні 1253 року. І саме з коронацією Данила Галицького поняття Галичини в Європі почало остаточно ототожнюватися з поняттям Русь, про що свідчила й спеціальна папська грамота. У ті часи українська держава займала вагоме місце в політичних та економічних відносинах європейського континенту. У подальшому традицію державотворення перейняли Українська козацька держава-республіка, Українська Народна Республіка, Західноукраїнська Народна Республіка, Українська Держава гетьмана Павла Скоропадського, Карпатська Україна та сучасна суверенна Україна. Отож історія українського державотворення, сходяться на думці нині більшість іменитих українських вчених, сягає своїми джерелами Руської середньовічної держави, центром якої був Київ. До речі, саме з Русі починав історію Української державності професор Михайло Грушевський. Ми продовжуємо наслідувати українську історіографічну традицію. Саме Русь заклала фундамент державницьких традицій українців. Звідси родом і сучасний Герб України – древній, виповнений глибокими сенсами символ, успадкований від руських князів, грошова одиниця – гривня, а, головне, столиця - Київ як політичний і культурний центр України, українських історичних, етнічних земель. Таким чином нині можемо говорити, принаймні, про 1187-ліття Української державності, і навіть уже ця дата свідчить про те, що наша державна традиція набагато старша й солідніша, ніж у багатьох наших сусідів на євразійських теренах. Таким чином, Україна – суверенна держава, котра споконвіку має власну ідентичність, традицію державотворення, територіальну, культурну, духовну окремішність і самодостатність, самостійно визначає своє місце у світі, вступає у міжнародні відносини, вирішує внутрішні справи. Саме ці три основоположні фактори становлення вільної країни: ідентичність, суверенітет і спадкоємність і символізує державне свято –День Української Державності. І саме нині, коли Україна вже понад одинадцять років веде кровопролитну екзистенційну визвольну війну проти рашистського агресора, вшанування цього дня набуло великого сенсу, особливо з огляду на інформаційну війну, яку ще задовго до збройного вторгнення вела і інтенсивно продовжує нагнітати проти нашої держави російська федерація. Нагадуючи світові про тисячолітні витоки українського державотворення, українці стверджують своє право на історію та духовну спадщину славних предків, на українську землю з її кордонами, багатими ресурсами, яка тисячоліттями плекала й плекатиме надалі могутню духом націю трудівників і воїнів, мислителів і героїв. Україна - вільна держава в центрі Європейського континенту, котра нині, у непрості часи світового протистояння, залишається оплотом свободи й демократії, форпостом Європи в битві проти рашистського кривавого імперіалізму. Дякуємо за Українську Державу Богові, нашим попередникам – славним пращурам та Збройним Силам України. Слава Україні! Героям Слава! |
