...

Сьогодні ми відзначаємо День Героїв – свято, яке стало символом незборимості української нації. Цього дня вшановуємо велич духу борців за волю і державність України, Героїв, котрі з великої любові до України своїм лицарським чином і гідним життям наближали і утверджували вільну, єдину, рівну серед рівних у Європі і світі державу УКРАЇНУ. У цей день вітають усіх, хто ризикував своїм життям, борючись за українську незалежність, а також віддають шану загиблим героям.

Для українців це свято дає можливість відродити історичну пам'ять, на величі вчинків і величі духу героїв минулого та героїв сучасної доби плекати нових героїв - захисників української нації і незалежності Української держави в ім`я майбутнього рідної землі. Адже героїзм – це найвище виявлення самовідданості й мужності у виконанні громадянського обов`язку.

Знакова історія започаткування цього свята. 1941-й рік. Українці під проводом Організації Українських Націоналістів (ОУН) збройно борються проти гітлерівських та комуно-більшовицьких загарбників за відновлення власної державності. Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів в Кракові у квітні 1941 року постановляє відзначати щорічно 23 травня як Свято Героїв. Свято було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму: лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської доби, гайдамаків, опришків, левенців, Січових Стрільців та вояків Армії УНР, УГА, УПА та діячів ОУН.

Саме травень було обрано для вшанування Героїв. Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі за державність кращі сини України XX століття: 3 травня 1924 року загинув переслідуваний більшовицькою владою головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський; 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента-терориста загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра; 23 травня 1938 року в Роттердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця. В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі, а також в українській діаспорі.

Свято стало одним із найбільших у підпільно-повстанському середовищі. Серед повстанців було започатковано формування та культивування своєрідного пантеону героїв-борців за українську державність, до якого традиційно входили, окрім перерахованих вище, князі Святослав, Володимир Великий, Роман Мстиславович, король Данило Галицький, гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Мазепа, повстанці Іван Гонта та Максим Залізняк, Великий Кобзар Тарас Шевченко, герої Крут та Базару, герої Холодноярської республіки, Ольга Бессараб, Василь Білас, Дмитро Данилишин, Юліан Головінський та інші.

Пам`ять народу про цих героїв живе в історичних свідченнях, у легендах і переказах, у серцях і душах тих, хто перейняв від попередніх поколінь прапор нашої боротьби і, піднявши його на висоти духу, грудьми став на оборону України перед викликами нової доби, даючи нині гідну відсіч рашистській агресії в нинішній російсько-українській війні, ціною нелюдських зусиль відвоювуючи кожний клаптик святої української землі.

До відновлення Україною незалежності свято відзначалося підпільно, а після 1991 року, з проголошенням незалежності День Героїв масово відзначається в Україні. З 2014 року до пантеону Героїв додалися імена Героїв Небесної Сотні, учасників Антитерористичної Операції та Операції Об`єднаних Сил, учасників російсько-української війни, котрі після початку повномасштабного вторгнення російського агресора і нині відстоюють територіальну цілісність, суверенітет та право на вільний розвиток України.

Вже за період російсько-української війни з 2014 року у місті Хмельницькому не лише перейменовано низку вулиць на честь українських героїв минулого й сьогодення, а й позначено місця історичної пам`яті встановленням меморіальних дошок борцям за Українську державність: Євгенові Коновальцю (2018 р.), Симонові Петлюрі (2019 р.), Романові Шухевичу (2018 р.), Костеві Місевичу (2020 р.).

З 18 лютого 2022 року постала у місті Хмельницькому на центральній вулиці Проскурівській Алея Героїв зі світлинами та розповідями про цих героїв нової доби, які перейшли до безсмертного легіону. На жаль, повномасштабна війна в Україні триває і Алея Героїв від дня її початку - 24 лютого 2022 року - продовжує поповнюватися. Як і Алея Слави на кладовищі в мікрорайоні Ракове. Ми вклоняємося перед кожним Героєм, який поклав своє життя за Україну. Імена цих воїнів згадуємо з молитвою, з великою шаною і вдячністю за кожен наш день.

У цей день ми схиляємо голови перед нашими Героями-сучасниками, тими, хто вистояв, вижив, хто нині, тепер, у цю хвилину, стоїть зі зброєю в руках супроти агресора, ризикує, приймає бій, тримає удар і перемагає, затято жене в пекло лютого ворога-супостата, не шкодуючи своєї крові і життя.

Вони – кращі з нас, наша гордість, наш стрижень, наша віра у добро, у правду, наша сила для подальшого протистояння, наша наснага, аби ніколи й ні за яких умов не здатися. Кожен з них навіки став і стає щомиті, щодня символом непереможної ідеї Української державності.

Героїзм і звитяга українців стали виявом могутнього сплеску духовної енергії абсолютної більшості громадян нашої держави з усіх регіонів: від Харківщини до Львівщини, від Житомирщини до Миколаївщини, спрямованої на боротьбу за незалежність, ідентичність, соборність, державність. Масовий героїзм демонструють Збройні сили України, добровольчі батальйони, учасники територіальної оборони, партизанського та волонтерського рухів, бойові медики.

Нині Україна як держава й українці як суспільство докладають зусиль, щоб віддати щиру шану героям, які відстоюють волю і соборність країни у сучасній російсько-українській війні, та щоб пам’ять про них була живою. Ми згадуємо всіх поіменно, розповідаємо історії їхнього життя, називаємо на їхню честь вулиці та встановлюємо пам’ятні знаки. Тому що усвідомлюємо, що завдячуємо їм можливістю продовжувати жити у своїй державі.

За період з 24 лютого 2022 року сотні військових відзначені державними нагородами за відсіч агресорові. Лише від січня 2025 року станом на 8 травня 2025 року були нагороджені найвищою державною нагородою «Герой України» з присвоєнням ордена «Золота Зірка»102 українських військових, з них – 69 - посмертно.

Ми з повагою і вдячністю згадуємо імена Героїв України - військових, які стали на захист України в час російсько-української війни, віддавши в ім`я державності, суверенітету і цілісності Вітчизни найдорожче – власне життя.

Пригадаємо окремі історії наших земляків, мешканців Хмельницької територіальної громади, військових, котрі удостоєні високого державного звання Герой України.

Дмитро Крамар, 1999 р.н., заступник командира групи спеціального призначення 8-го полку спецпризначення ССО імені Князя Ізяслава Мстиславовича, учасник боїв на Луганщині, Донеччині, в інших гарячих точках російсько-української війни.

6 травня 2023 року у місті Бахмуті під час бою з передовими загонами ПВК «Вагнер» молодший сержант Дмитро Крамар отримав уламкове поранення шиї.

Під час евакуації у Часів Яр серце важкопораненого бійця зупинилося.

Герой загинув за місяць до свого 24-річчя. Указом Президента України 29.09.2023 р. удостоєний звання Герой України з відзначенням орденом «Золота Зірка», посмертно.

Володимир Дудченко, 1984 р.н., військовослужбовець 140-го окремого центру ССО Збройних Сил України, що розташований у Хмельницькому. Від 2014 р. брав участь в АТО, від 24 лютого 2022 року – у відсічі повномасштабного вторгнення рашистів в Україну. 22 вересня 2022 року в бою з переважаючими силами рашистів біля селища Ямпіль Краматорського району Донецької області бійці групи спецпризначення, до якої входив Володимир, отримали поранення. Володимир Дудченко, будучи сам пораненим, зусиллями волі надав першу допомогу бойовим побратимам та взявся переносити важкопораненого командира для евакуації. В темряві Володимир почув спрацювання міни, встановленої на затримку та, миттєво оцінивши ситуацію, прикрив своїм тілом пораненого командира підрозділу, врятувавши йому життя. Сам герой від вибуху міни загинув на місці. Указом Президента України 08.07.2023 р. удостоєний звання Герой України з відзначенням орденом «Золота Зірка», посмертно.

Олександр Петраківський, 1988 р.н., командир роти 8-го полку спеціального призначення. Від початку російсько-української війни виконував бойові завдання в зоні АТО на Луганщині і Донеччині. 20 липня 2014 р. група спецпризначення під командуванням Олександра Петраківського, забезпечуючи проходження колони техніки ЗСУ та добробату «Айдар» до аеропорту Луганська, виявила засідку в районі щастя та вступила в бій, що дозволило забезпечити проходження колони. В бою Олександр дістав важке поранення голови, однак продовжив керування групою, виносив поранених у безпечне місце. Внаслідок поранення Олександр переніс кому, десятки операцій. 29 серпня 2021 року після 7 років хвороби, спричиненої пораненням, серце Героя України перестало битися.

Указом Президента України від 4 грудня 2014 року офіцеру присвоєно звання Герой України з врученням ордена «Золота зірка».

Роман Матвієць, позивний «Матвій», 1989 р.н. З 2014 р. заступник командира групи спецпризначення 8-го окремого полку спецпризначення, захищав Україну в зоні АТО. За оборону Краматорського аеродрому Романа нагородили почесним нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» ІІІ ступеня. Воїн був поранений під містом Дебальцеве.

23 липня 2016 року біля села Новозванівка Попаснянського району Луганської області під час бойового зіткнення з угрупуваннями російських окупантів, українським захисникам вдалося відбити наступ автоматників. Бій тривав понад 5 годин. Проте, ворожий кулеметник вдало розташувався і його ніяк не могли нейтралізувати.

Роман, розуміючи, що поряд всі бойові побратими уже поранені, пішов просто на кулеметника, стріляючи з автомата. У такий спосіб він героїчно закрив собою побратимів, давши їм можливість перебратись у безпечне місце, був смертельно поранений. Герою було лише 27 років… Указом Президента України №885/2019 від 5 грудня 2019 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, Романові Матвійцю присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», посмертно.

Дмитро Васильєв, 1978 р.н., підполковник ЗСУ, командир другого дивізіону 19-ї ракетної бригади «Свята Варвара». З 2014 р. виконував бойові завдання в зоні АТО-ООС.

З перших днів повномасштабного вторгнення 2022 року зі своїм підрозділом брав участь в боях біля населених пунктів: Чонгар, Токмак, Мелітополь, Гуляйполе, Бердянськ…

18 березня 2022 року потрапив разом зі своїм підрозділом потрапив під ворожий ракетний обстріл у Запорізькій області.

Рятуючи молодих побратимів, Дмитро Васильєв зазнав важких поранень, внаслідок яких наступного дня загинув.

Указом Президента України 13 квітня 2022 р. удостоєний звання Герой України з нагородженням орденом «Золота Зірка», посмертно.

Олексій Хижняк, 1988 р.н., капітан, командир групи спецпризначення 8-го окремого полку спецпризначення. У серпні 2016 році був призначений командиром групи Спп в/ч В2336, в жовтні 2018-го перевівся у 8 полк ССО, 14 грудня 2019 року став командиром групи Спп в/ч А 1788. Брав участь в антитерористичній операції та операції Об’єднаних сил на Сході України; від 24 лютого 2022 — у відсічі повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну. Служба армійським спецпризначенцем для Олексія Леонідовича була справжньою чоловічою роботою, хоч супроводжувалась постійними небезпечними випробуваннями на міцність і відповідальність. Під час військової операції, 7 вересня 2022 в районі села Чорнобаївка Харківської області група Олексія Хижняка захопила ворожий блокпост і зупинила колону ворога, знищила техніку та особовий склад. Тоді ж зазнав смертельних поранень. Указом Президента України № 428/2023 від 8 липня 2023 р. капітану Хижняку Олексію Леонідовичу присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», посмертно.

Денис Ріхтер, 1987 р.н., старший сержант, заступник командира 3 групи спеціального призначення 8-го окремого полку спецпризначення ССО імені Князя Ізяслава Мстиславовича. Від 2015 року учасник бойових дій в зонах АТО/ООС. З початком повномасштабного російського вторгнення 2022 року обороняв Київ та схід України. Загинув 25 травня 2022 року в Бахмутському районі на Донеччині. Того дня, близько 7-ої ранку, старший сержант Денис Ріхтер перебував у складі розвідувальної групи у районі Білогорівки. Під час виконання бойового завдання група потрапила під артилерійський обстріл. Денис отримав осколкові поранення, які стали смертельними. До свого 35-річчя Герой не дожив 2 місяці. Указом Президента України від 23 лютого 2023 року № 106/2023 капітану Денисові Ріхтеру присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», посмертно.

Олексій Скобля, позивний «Тур», 1990 р.н. Білорус Олексій Скобля воював за Україну з 2015-го. Спершу як доброволець у складі тактичної групи білорусів, яка входила до Добровольчого українського корпусу. Згодом легалізувався в ЗСУ, додатково пройшов курси парамедицини. Служив у 8-му полку спецпризначення ССО ЗСУ. Неодноразово рятував життя побратимам. В бойових операціях виявляв мужність, ініціативу, силу волі. 13 березня 1922 року під селом Мощун на Київщині група спецпризначенців потрапила у засідку. Це було складне та секретне завдання, деталі якого дозволено оприлюднювати хіба вже після Перемоги. Бійці впоралися, хоч і нарвалися на ворога. Олексій дістав складне поранення у стегнову артерію. Усі спроби друзів надати йому допомогу чи евакуювати твердо зупинив і наказав їм відходити. Сам же залишився прикривати відхід. Він загинув зі зброєю в руках, до останнього подиху прикриваючи побратимів. Завдяки його подвигу, група успішно вийшла. Герой лише день не дожив до свого 32-річчя. Указом Президента України №233/2022 від 12 квітня 2022 року старшому сержанту Скоблі Олексію Миколайовичу посмертно присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена "Золота Зірка”, посмертно.

Едуард Шаран, 1993 р.н., капітан, командир групи спеціального призначення роти спеціального призначення загону спеціальних операцій ССО Збройних Сил України. Служив у військовій частині А0661. Захищав Україну з 2014 року. Брав участь в АТО та операції Об’єднаних сил на Сході України. Після початку повномасштабного вторгнення військ РФ в Україну 24 лютого 2022 продовжив виконувати бойові завдання на різних ділянках фронту. У своєму останньому бою 27 листопада 2023 року капітан Шаран зі своєю групою виконував завдання із зачистки російських позицій на Запорізькому напрямку. Під час операції вони підірвалися на міні, після чого їх накрила артилерія. Попри поранення, Едуард надав домедичну допомогу собі та побратиму, після чого намагався евакуювати його, несучи на плечах. Обох вдалося евакуювати, але від сильної кровотечі капітан Шаран загинув. 26 липня 2024 року Указом Президента України Едуардові Шарану присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», посмертно.

Сергій Кириленко, 1999 р.н. У 2020 р. закінчив Національну академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького. Військову службу проходив у складі 10 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України. З перших днів повномасштабного вторгнення російської федерації на територію України капітан Сергій Кириленко у складі 23 загону морської охорони Державної прикордонної служби України перебував на одному із стратегічних напрямків – Маріупольський. Він під час захисту м. Маріуполь в лютому-березні 2022 року у складі бойових груп Сил оборони України тримав оборону на околиці міста. Окрім бойових завдань, офіцер організував забезпечення підвезення гарячого харчування з польової кухні загону, сухі пайки, боєприпаси, медикаменти, продовольство, не лише воїнам української армії, а й містянам.

28 лютого 2022 року за його ініціативою було проведено укріплення району для ведення бойових дій. Завдяки правильно побудованим фортифікаційним позиціям прикордонники 6 діб лютого-березня 2022 року стримували загарбників на околиці міста. Крім успішного виконання бойових завдань і знешкодження ворогів, капітан Кириленко організовував і проводив евакуацію родин з дітьми з Маріуполя. Під час виходу із окупованого м. Маріуполь Сергій спочатку вивіз родину з двома маленькими дітьми до смт Мангуш Маріупольського району Донецької області, а потім ще одну родину з малолітньою дитиною евакуював до м. Запоріжжя. Йому вдалося проїхати 22 ворожі блокпости, маючи при собі лише водійське посвідчення, пережити допити у підвалах окупантів, не розкривши своє завдання. Вибравшись з території, окупованої ворогом, капітан Кириленко передав важливі дані про дислокацію рашистських військ працівникам СБУ. Згодом виконував бойові завдання у складі 18 загону морської охорони Державної прикордонної служби України. З жовтня 2022 року офіцер бойову підготовку у підрозділі спецпризначенців «ДОЗОР». 6 липня 2023 року капітан Кириленко у складі зведеного загону розвідників виконував наказ штурмом зайняти ворожі позиції в районі с. Жереб`янки Василівського району Запорізької області. Прикордонники разом з розвідниками прорвали першу лінію оборони російських окупантів й впевнено продовжили контрнаступальні дії. Офіцер Кириленко попереду побратимів увірвався на другу лінію ворожої оборони, де від влаштованої ворогом пастки отримав важкі поранення: відірвало праву ногу вище коліна та суттєво пошкодило ліву ногу, отримав множинні осколкові поранення обох рук. Зусиллям волі все ж вибрався з окопу попередити товаришів про засідку ворога, зберігши цим життя побратимам. На вихідній межі Сергію продовжили надавати домедичну допомогу, але серце Героя зупинилося від втрати крові. Йому було всього 23 роки.

Указом Президента України №392/2024 від 28 червня 2024 року капітану Сергію Кириленку присвоєно звання присвоєно звання Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка», посмертно.

Тисячі, десятки тисяч, сотні тисяч Українських Героїв, вірних синів і дочок Батьківщини гідно тримають стрій у цій священній вітчизняній війні!

Одним із наймолодших українських звитяжців, удостоєних почесної державної відзнаки, нещодавно став хмельничанин Владислав Степанчук — солдат Державної прикордонної служби України, учасник російсько-української війни, що відзначився у ході російського вторгнення в Україну. За свій подвиг 19-річний хмельничанин удостоєний Указом Президента України №124/2025 від 26 лютого 2025 року звання Героя України з врученням ордена "Золота Зірка”. Під час бою з російськими загарбниками на одній з прикордонних смуг Владислав вивів побратимів до найближчої лісосмуги, надав необхідну допомогу пораненим та після важкого поранення командира взяв на себе командування суміжними підрозділами, що втратили зв’язок і були дезорієнтовані. У результаті бою, що тривав чотири години, українські захисники під командуванням солдата Степанчука вийшли з небезпечної зони на запасні позиції. Дії та рішучість молодого героя врятували життя 21 воїна.

А сьогодні - низький уклін, вдячність і шана Вам, наші герої-захисники, відважні і мужні воїни! Всім, хто виборює свободу і незалежність держави, хто захищає право на життя, стійко тримає щит Батьківщини – Божого захисту та якнайшвидшої перемоги над агресором!

Україна була, є і буде! Доземний уклін, вдячність і вічна пам’ять воїнам-Героям, що без вагань віддали життя за рідну землю, за родини, за батьків, дітей, народжених і ненароджених! Молімося разом за наших оборонців, за наших мужніх, відважних героїв - захисників і захисниць, котрі нині непохитно тримають на своїх плечах Українську державність! Дякуємо за Україну! Молімося за кожну часточку рідної землі! Слава Україні! Героям слава! Слава Героям! Смерть ворогам! Україна – понад усе!