...

Уже традицією для музею стало відкривати для містян нові імена митців і мисткинь, які до свого успіху в рідному місті приходять крізь шлях визнання в інших регіонах України або ж навіть за кордоном. Так сталося і з пані Аллою, яка на сьогодні є 182-разовою володаркою гран-прі та 54-разовою лауреаткою першої премії престижних всеукраїнських та міжнародних мистецьких конкурсів. Використання пані Аллою у створенні авторських прикрас скляного бісеру лише найвищого ґатунку японського виробництва та найякіснішої фурнітури перетворюють її роботи на коштовні витвори мистецтва міжнародного рівня, котрі з трепетом передаватимуться у спадок нащадкам, як колись у давнину передавали коралові намиста і бісерні ґердани з покоління в покоління – як ознаку української ідентичності. Автентичні українські прикраси її майстерного виконання залюбки носять з трепетним і шанобливим ставленням до України у багатьох країнах за кордоном, а в Україні її диво-квіти з бісеру мають за честь доповнювати власний гардероб відомі політикині та селебрітіз. Прийшов час і рідному місту дізнатися дивовижну, а часом і гірку, історію життя та успіху сильної жінки ‒ пані Алли Учик.

Існує одвічна істина: обдарована особистість обдарована в усьому, у разі якщо прагне до виявлення своїх талантів та їхнього подальшого розвитку. Саме такою обдарованою від Бога є наша сучасниця – хмельничанка Алла Учик. У 90-х вона студенткою тішилася опановуванню спеціальності геолога-гідролога, об’їздивши чи не весь СРСР, дивуючись природним скарбам планети Земля. Саме ці знання геології надихнуть її в подальшому на роботу з природним камінням, яке вона вправно вплітатиме у свої майбутні бісерні сузір’я. Це непомітно підштовхне її до захоплення бісероплетінням, яке пізніше фактично її врятує. Але ж непосидюча багатогранність пані Алли на цьому не обмежилась. Ще маленькою дівчинкою Алла завжди тяжіла до справедливості, тому однією з мрій виявилося прагнення стати юристом. Мрія здійснилася: 1999 року наполеглива дівчина здобула другу вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» у Хмельницькому інституті управління та права. Невгамовне тяжіння до знань додало до другої вищої ще й опанування фаху історика в Дніпропетровському державному університеті. Далі – успішна юридична практика, сім’я, двійко донечок-близняток… Мрії втілювалися, життя підкидало сюрпризів, і не завжди приємних: довелося самотужки підіймати дівчат. Однак доля знов усміхнулась: у житті пані Алли з’явився люблячий чоловік Володимир, у другому шлюбі народився синочок.

А далі життя пані Алли поділилося навпіл на «до» та «після». 2017 року довелося залишити улюблену роботу та зайнятися творчістю. Маючи за плечима неабиякий хист у кількох кардинально протилежних дисциплінах, який на аркуші біографії зазвичай вкладається в сухе лаконічне «три вищі освіти», пані Аллі довелося стикнутися у своєму житті ще й з випробуванням, котре не кожна людина здатна подужати. Як грім посеред ясного неба на тлі нездужання, що жінка сприйняла за чергове перевантаження і виснаження, після тривалого обстеження лікарі діагностували їй невиліковну недугу.

Долати ж важку хворобу їй допомогло повне занурення у кропітку працю в поєднанні з відданістю українській красі.

«Пані Алло, з чого все почалося?» – питаємо в майстрині під час монтування виставки про її відданість бісеру. «З нього», ‒ каже пані Алла, усміхаючись у бік свого чоловіка – пана Володимира.

Страшний діагноз дуже швидко витиснув молоду квітучу жінку з орбіти юриспруденції – довелося покинути улюблену роботу… Почалися важкі дні лікування і залишення сам-на-сам з непривабливою реальністю, в якій мрія мала би бути лише одна: одужати! Однак з цим не бажав миритися невгамовний чоловік пані Алли – він розумів, що втішатися лишень сльозами ‒ справа невдячна, а дружині як ніколи раніше вкрай потрібне хобі, аби хоча б якась творча розрада. Так вони опинилися на базарі серед яток з усім необхідним для художньої творчості. І з-поміж веселкового розмаїття муліне, намистин, фарб, пензлів, блискіток, бісеру для хендмейду пані Алла без роздумів обрала для себе бісер. Потужний імпульс теж був. Якось, побачивши на Марині Порошенко – першій леді країни на той час – ґердан, що одразу запав у душу майбутній майстрині, вона зрозуміла, що прагне створити таке диво власноруч. Або принаймні спробувати. Потроху розібравшись у цій кропіткій і тендітній справі та маючи попередній досвід у вишивці бісером, пані Алла почала самотужки опановувати плетіння ґердану. І в неї вийшло! Пораділа ладному омріяному витвору і… подарувала доньці – на той час студентці Чернівецького університету. Дуже швидко донька попросила в матері ще один ґердан. Виявилося, що перший щиро вподобала викладачка доньки, і звісно ж дівчина подарувала його. За якийсь час донька попросила ще. Потім ще. Усміхнена студентка, яка щодня вдало поєднувала сучасний молодіжний джинсовий стиль з українською шийною прикрасою ‒ ґерданом, привертала до себе неабияку увагу – на ті часи мода на повсякденність української етніки вже набирала обертів.

Далі – більше: виконання приватних замовлень для дівчат і жінок із кола подруг і знайомих. А потім і сувенірна крамничка в Чернівцях забажала взяти авторські шийні прикраси з бісеру на продаж під реалізацію. Так розпочалася успішна творча кар’єра хмельницької майстрині Алли Учик.

Весела, говірлива, приваблива жінка не лише не здалася власній долі, а змінила її завдяки таланту сублімувати красу своєї душі в бісерні сузір’я сили української автентики – настільки неймовірні, що очей не відвести.

Чернівецький старт змінив життя пані Алли на краще: з’явилася непохитна віра в себе, надія на одужання укріпилася. Невдовзі її знайшла Таїсія Сергіївна Стан ‒ голова Хмельницького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України і запросила вступити в спілку. Завирувало й волонтерське життя пані Алли, розпочате ще 2014 року, – вона є співзасновницею громадської організації «Сильна жінка» (раніше відомої за назвою «Берегиня Поділля»), що згуртувала хмельницьких жінок-волонтерок. Разом вони плетуть сітки (сплели понад 60 квадратних кілометрів), шиють наплічники, підшоломники, роблять тушонки, енергетичні батончики, окопні свічки тощо. Волонтерки закривають потреби за запитом військовослужбовців, опікуються пораненими та переселенцями. Пані Алла Учик також допомагає медикаментами лікарням, отримуючи гуманітарну допомогу з-за кордону. Сильна жінка Алла Учик нагороджена премією «Жінки, що вражають» та грамотою Хмельницької обласної ради з нагоди «Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва».

Відкриття виставки стало місцем радісної зустрічі численних прихильників народної творчості та пані Алли Учик особисто: в музеї того дня гуло, немов у бджолиному вулику, ‒ люди спілкувалися, захоплено розглядали експонати, фотографувалися з майстринею, а щасливі власниці ґерданів від бренду Алли Учик гордо і усміхнено позували перед фотокамерами.

Директор музею – пані Галина Барабаш у вітальному зверненні до гостей вернісажу наголосила на тому, що нині українська ідентичність в усіх її проявах вступила у вирішальний бій за право на життя. «Не тільки історія є зброєю. Зброя – українське слово, українські традиції, українська автентика з одвічним тяжінням до прекрасного. Нація не може бути без коріння, як будівля не стоятиме без належного фундаменту. Національна пам’ять закладена в усьому, що ідентифікує нас у світі як націю українців. Українці – естети. І це одна зі складових унікальності української нації – українська естетичність, ‒ зазначила пані Галина. ‒ Все те, що ви бачите у цій залі сьогодні, ‒ це не лише результат майстерності пані Алли, її художньої обдарованості, надтерплячості та вправності. Це те, що ідентифікує українськість у цілому світі. Це те, що пасує будь-якій жінці, яка залюблена в Україну».

Пані Галина додала, що в автентичній естетиці авторки бісерних виробів переважають рослинно-квіткові візерунки та орнаменти, що є характерною ознакою оздоблення декоративних виробів саме Поділля. Автентика пані Алли просякнута дивовижним авторським баченням, і це вдало поєднує старовинні традиції українського бісероплетіння з модними тенденціями сучасності. Тому бісерні диво-квіти народного майстра України Алли Учик нині вважаються аксесуарами успіху категорії мастхев, адже здатні перевтілити будь-яку жінку на модельну етно-красуню. Але насамперед у них закодована українська приналежність, адже такі прикраси у світі ідентифікуються саме як українські, в жодній країні світу немає нічого подібного.

Пані Таїсія Стан – керівник народної художньої студії «Рукотвори» Хмельницького ОНМЦКіМ, голова ХОО НСМНМ ‒

висловила власний захват від щирого багатогранного обдарування майстрині та поділилася новиною про те, що нещодавно на одному з благодійних аукціонів на підтримку ЗСУ наданий пані Аллою авторський ґердан зчинив справжній фурор, завдяки чому благодійна сума, виручена за нього, сягнула 20 000 гривень! А це вагомий внесок у перемогу України. «Якби в нашому суспільстві всі люди були такі, як Алла Учик, ми були б непереможні», ‒ впевнена пані Стан.

Голова ГО «Бути жінкою» пані Тетяна Кріль зізналася, що є щасливою власницею авторського ґердану від Алли Учик.

«Кожен раз, коли одягаєш цей виріб, – пишаєшся своєю ідентичністю», ‒ поділилась своїми відчуттями пані Тетяна.

Амбасадоркою української душі вважає пані Аллу депутат Хмельницької обласної ради пані Аліна Коваль, одна з засновниць ГО «Фундація Калина».

«Коли я за кордоном презентую ґердани від Алли Учик, то вони миттєво закохують у себе, ‒ впевнена пані Коваль. ‒ У них представницька місія: вони ‒ це Україна».

Майстриня народної аматорської художньої студії «Рукотвори» Хмельницького ОНМЦКіМ Світлана Ларійчук зазначила, що наші таланти дуже довго замовчували, досягнення привласнювали, однак зараз все змінюється, інтерес до української культури зростає, та побажала, аби бісероплетені витвори пані Алли облетіли весь світ.

«Взимку бджоли не сплять – вони працюють, і така бджілка поряд з нами у цій залі», ‒ зазначила заслужений майстер народної творчості України, вишивальниця найвищої майстерності в техніці гладь пані Надія Головачук, і такими згуртованими зусиллями ми доводимо світу, що ми – українці, чимало робить для цього хмельницька народна майстриня Алла Учик, відома на сьогодні в багатьох країнах світу, вважає пані Надія, котра пишається, що живе в її епоху.

Дружніми обіймами і схвальними вигуками, оплесками та усмішками зустріли на відкритті виставки данського волонтера та координатора в галузі медицини. Пан Ян-Сьорен (Jan-Soeren Frydendahl Seest) організовує за кордоном збір медичної допомоги, обладнання для українських лікарень, координує гуманітарні вантажі.

Він співпрацює з ГО «Сильна жінка», аби об’єднати зусилля в допомозі українським військовим, тому цього дня пан Ян-Сьорен став гостем вернісажу, від якого був у щирому захваті.

Чарівним дарунком для пані Алли та гостей вернісажу стало вокальне виконання а капела української народної пісні «Ой, у вишневому садку» студенткою 3 курсу Хмельницького музичного коледжу імені Владислава Заремби Кариною Ситник.

Тож хмельничани і гості міста мають ексклюзивну можливість на власні очі побачити понад сто унікальних етнічних експонатів неймовірної краси у техніці бісероплетіння. Це численні автентичні ґердани, намиста, силянки, плетінки, кризи, браслети, стилізовані кольє, сережки, створені золотими руками сильної жінки, берегині українських народних традицій Алли Учик, якій хочеться побажати якнайшвидшого зцілення від тяжкої недуги та всім нам – перемоги України.

Ласкаво просимо відвідати персональну виставку автентичних та стилізованих українських прикрас народного майстра України Алли Учик «UKRAINIAN ART», що чекає на вас впродовж березня в мистецькій залі музею історії міста Хмельницького.