...

Життя знаної та улюбленої багатьма хмельничанами художниці Неллі Павлової цілком можна асоціювати з символічною розою вітрів: так сталося, що флюгер її долі свого часу раптово і рвучко обертався в бік тієї чи іншої зі сторін світу – Схід ознаменував її появу на світ, адже народилася майбутня мисткиня у спекотному Узбекистані; кардинально протилежна Північ наклала нордичний відбиток на її дитинство, що промайнуло в Латвії; Захід же врешті став домівкою – у Хмельницькому народилася донька, згодом з’явилися онуки… Така вона – доля… Особливо якщо життя твоєї родини скидається на суцільне відрядження з постійними переїздами.

З мрійливої латиської школярки виросла впевнена у своїй вірі в прекрасне здібна дівчина з гарним і незвичним на ті часи ім’ям – Неллі, яка рішучо поринула у самостійне життя з чіткою метою: стати художником-модельєром. Вирішила ‒ і здобула омріяний фах у Рязанському художньому училищі. Деякі мрії разом зі здібностями успадковуються, тому й не дивно, що донька пані Неллі – Олена теж обрала для себе цю творчу професію.

Однак неспокійний флюгер долі Неллі Павлової вказав на те, що її основна місія ‒ у спорідненій, однак трохи іншій царині: в малярстві та графіці. І з 1994 року художниця натхненно і невтомно напрацьовує творчий потенціал для створення нових і нових авторських експозицій.

На своїй четвертій персональній виставці в музеї історії міста Хмельницького художниця презентувала 29 авторських графічних і живописних робіт, об’єднаних під назвою «Міські історії». Графічні техніки, які міксує Неллі Павлова, ‒ неповторні, авторські, з гармонійним поєднанням невагомості акварелі зі своєрідною лінійністю графіки, акцентованими майстерною каліграфією та фактурністю зім’ятого паперу – у такий прийом художниця передає фактуру каменю. Не поступається рельєфністю і фактурністю й живопис Неллі Павлової: багатошаровий, у стриманій, але вивірено насиченій колористиці, огорнений світлом, особливий – його впізнаєш з-поміж тисяч робіт інших митців.

Вишуканий декоративізм, властивий пензлю Неллі Павлової та застосований нею до зображення архітектурних пам’яток, вражає: знайомі багатьом будівлі несподівано набувають неповторної ошатності та величі – чи то невеличкі старовинні особняки, не позначені у туристичних путівниках, чи то середньовічні фортеці, для яких кількасот років ‒ наче мить у плині часу Всесвіту…

Художні роботи авторства Неллі Павлової високо цінуються шанувальниками її особливої малярської манери в усьому світі: вони є своєрідними амбасадорами України і Хмельницького, милуючи око власникам приватних колекцій у Європі та США. Роботи пані Павлової зберігаються у багатьох музеях України, серед яких Національний музей історії України (Київ), Національний музей українського народного декоративного мистецтва (Київ), Київський музей Гетьманства, обласні художні та краєзнавчі музеї України та Хмельниччини. Крім, того, в музеї історії міста Хмельницького створено авторський фонд графічних і живописних творів Неллі Павлової, який поповнюється з кожною персональною виставкою художниці в МІМХ. Тож графічні роботи Неллі Павлової з серії «Історія в камені» та живописні з серії «Міські історії» ілюструють постійну експозицію музею, вдало доповнюючи її. І цього разу музейна колекція графіки постійного збереження знову поповнилася ‒ пані Неллі люб’язно подарувала музею ще один свій витвір із серії «Історія в камені».

Творчість Неллі Павлової висвітлює її трепетне ставлення до історичного минулого колишнього Проскурова, а нині Хмельницького, з яким вона пов’язала свою долю, і саме своїми авторськими серіями «Історія в камені» та «Міські історії» Неллі Миколаївна запрошує прогулятися затишними вуличками старовинного Проскурова і не тільки.

…І несподівано для себе відкриваєш фасади знайомих будівель інакше – не буденно, адже бачиш їх ошатними, величними – такими, якими їх бачить художниця. Роздивляючись зображення будівель в авторському баченні хмельницької мисткині, відвідувачу цієї виставки варто бути готовим до своєрідного квесту. Але й не слід розгублюватись: авторка заздалегідь потурбувалась про розташовані поруч на стендах історичні довідки до кожної з зображених архітектурних споруд.

Насолодитися архітектурними портретами міст і містечок Хмельницького та України у жанрі міського пейзажу, роздивитися цікаві архітектурні деталі, зазвичай сховані від погляду пересічного перехожого, поспілкуватися з авторкою у тісному колі поціновувачів мистецтва, почути з її вуст «міські історії», побувавши на авторській художній екскурсії від Неллі Павлової, мали змогу всі бажаючі, завітавши 15 травня на відкриття вернісажу в музеї історії міста Хмельницького.

Під час презентації виставки пані Неллі висловила вдячність зібранню за інтерес до її творчості та колективу музею ‒ за можливість представлення «Міських історій» на Проскурівській, 30 на широкий загал. «Це вже четверта моя персональна виставка в музеї історії міста, ‒ розповіла пані Неллі, ‒ першою була виставка «Мій Проскурів ‒ місто, якого немає» (2000). Чому немає? Тому що, взявши за основу реальні будинки, я вигадала свій Проскурів. Це була графіка старовинних будинків Хмельницького, створена не в реалістичній, а в іншій, авторській манері». Згодом, у 2003 році саме тут відкрилась її друга персональна з присвятою до Дня міста – художня акція «Шлях» (живопис, графіка) з презентацією альбому «Проскурів». Майже за 10 років, у 2012-му, була презентована третя виставка в музеї історії міста Хмельницького «Як шелест давніх манускриптів» (живопис, графіка).

«Тоді я намагалась створити ілюзію старовинного документу, що пошкоджений часом, але все ж зберігся донині, – ділиться пані Неллі тонкощами унікальної техніки зображення будівель, винайденої нею, ‒ досягти такого ефекту вдалося завдяки авторській змішаній техніці на зім’ятому папері з використанням туші, пера, акварелі, пастелі, часом гуаші, стилізованому під фактуру каменю».

У живописі тему старовинної архітектури України Неллі Павлова розпочала 2018 року. Результатом стала дев’ята персональна виставка мисткині в стінах ХОХМ «Про що мовчить каміння…».

На виставці «Міські історії» у музеї історії міста Хмельницького роботи Неллі Павлової доповнені історичними довідками про долю старовинних будинків, їхні колишні та сучасні назви вулиць, прізвища власників. «У кожного будинку, як і у кожної людини своя доля, ‒ впевнена художниця. – У когось вона щаслива, а в когось не дуже, але всі будинки, зображені в цій експозиції, дожили до наших днів. І можна, гуляючи містом, милуватися ними, згадуючи їхню історію».

Директор музею історії міста Хмельницького пані Галина Барабаш, вітаючи художницю з відкриттям її нової виставки, зазначила, що «вона, хоча й не народилася в Україні, чимось українським таки добре пройнялася».

Пані Галину надзвичайно вразила етнічна серія робіт Неллі Павлової, про що вона згадала, вітаючи всіх присутніх зі Всесвітнім днем вишиванки, що цьогоріч співпав з днем відкриття виставки «Міські історії», яку художниця присвятила здебільшого архітектурі будівель колишнього Проскурова – теперішнього Хмельницького, спроєктованих і зведених переважно у так званому цегляному стилі, або ж у стилі проскурівський модерн.

Так сталося, що на часи бурхливого економічного розквіту й розбудови Проскурова межі ХІХ-ХХ століть у моді панував саме стиль модерн, отже й архітектурний портрет повітового центру історично вималювався саме такий.

Пані Галина у своїй розповіді про художницю наголосила на тому, що її робота важлива і незамінна, адже старовинні будівлі – це наша історична спадщина, яка потребує дослідження, охорони і збереження.

«Час не шкодує старовинні споруди. Одним зі способів збереження архітектурної спадщини для майбутніх поколінь є фіксація їх на живописних та графічних роботах. Саме цим і займається вже чимало років Неллі Павлова», ‒ підсумувала директор музею, вручивши художниці подяку, якою управління культури і туризму Хмельницької міської ради відзначило самобутність мистецтва берегині проскурівського модерну.

Варто зазначити, що Неллі Миколаївна зображує тільки ті будівлі, яким пощастило залишатися цілими і неушкодженими дотепер, адже в її правилах спершу візуально дослідити кожен фрагмент, вензель, колону, рельєфний візерунок, аби зробити попередні замальовки чи серії знімків, і лише тоді братися за пензель.

У теплому гостинному затишку мистецької зали музею, де нині оселився архітектурний дух мальованого проскурівського модерну, ретельно дослідженого і збереженого на папері та на полотнах Неллі Павловою, під акомпанемент дощу за вікном, вокальні піснеспіви, декламацію високої поезії та ніжну музику, що супроводжувала презентовану на великому екрані цифрову версію вернісажу, підготовлену музейниками, гості висловлювали власне захоплення творчістю художниці та величезний респект її місії.

На виставку завітала Хмельницька літературна спілка «Поділля» в особі її очільниці пані Марії Лисайчук та спілчан – літераторів і поетів Лідії Крамар, Миколи Хоружого та інших, які миттєво налаштували атмосферу заходу за натхненно-творчим камертоном. Пані Лідія Крамар читала вибране з поетичної творчості Павла Гірника, пан Микола Хоружий, нагадавши спільноті слова німецького класика Гете про те, що «архітектура ‒ це застигла в камені музика», декламував власні поезії…

Хмельницька поетка і давня подруга експонентки Марія Лисайчук поділилася з присутніми власним захопленням творчістю пані Неллі, відзначивши її надзвичайну працьовитість і невичерпність джерела її натхнення. Згадалося пані Марії, як подруги-мисткині разом видали спільний альбом «Вітер часу», як вийшла друком її поетична збірка, проілюстрована Неллі Павловою...

Постійні та віддані відвідувачки мистецьких заходів у музеї – студентки Хмельницького університету третього віку під керівництвом свого наставника і викладача образотворчого мистецтва та культурології, художника та мистецтвознавця Радимира Міляра з нетерпінням чекали на відкриття цієї виставки, адже вони є палкими шанувальницями творчості художниці Неллі Павлової.

Пан Радимир, який також є керівником ГО «Хранителі спадщини» та мистецької студії «Відродження», вдячно привітав пані Неллі зі створенням виставки «Міські історії».

Захоплення творчістю мисткині та вдячність їй особисто висловили Катерина Дубілевич ‒ одна зі студенток пана Міляра і хмельницька художниця Ірина Стасюк, яка неодноразово експонувала свої роботи у мистецькій залі музею.

Доцент кафедри технологічної та професійної освіти і декоративного мистецтва Хмельницького національного університету Лариса Корницька, і, як виявилося, найкраща подруга Неллі Павлової, вважає процес створення виставки подвигом. А якщо ця виставка стосується ще й архітектурних споруд, то це є надзвичайно відповідальною місією, адже в архітектурі збережена історія, а без історії, як відомо, немає майбутнього.

«Дуже шкода, коли старовинні будівлі не шанують, не доглядають і не реставрують, і це врешті-решт призводить до їхнього руйнування, ‒ вважає пані Лариса. ‒ Тому Неллі цим переймається по-своєму, привертаючи до них увагу суспільства та водночас намагаючись зберегти їх хоча б у своїй творчості».

Харизматична володарка сопрано вражаючого діапазону Наталія Латун побачила у творах Неллі Павлової певну казковість, поєднану з точністю та мудрістю, та виконала пісню «Якби я вміла малювати». Пані Наталія вразила художницю і присутніх авторською вокальною технікою виконання, яку співачка називає живоспівом, ‒ з присвятою пані Неллі.

Про історико-краєзнавчу співпрацю з Неллі Миколаївною, яка триває понад 20 років, розповів зібранню кандидат історичних наук, науковий секретар Хмельницького обласного краєзнавчого музею Сергій Єсюнін. Так, завдяки цьому історико-художньому тандему 2003 року побачив світ художній альбом «Проскурів» з репродукціями архітектурної графіки Неллі Павлової та історичними довідками до них, складеними хмельницьким істориком і краєзнавцем, популяризатором історії нашого міста Сергієм Єсюніним.

«Зазвичай історики спираються на іконографію, живопис, графіку, офорти, дереворити, аби об’єктивно візуалізувати той чи інший історичний об’єкт. Так, польський художник ХІХ століття Наполеон Орда залишив чималу спадщину чітких графічних свідчень та архітектурних замальовок свого часу, але, на жаль, серед них немає зображень Проскурова, – розповів пан Сергій. ‒ Щодо ХХ століття можна бути спокійним, адже, подібно до Наполеона Орди, цю важливу функцію для Проскурова-Хмельницького нині виконує Неллі Павлова, а от візуалізація історії міста попередніх часів, на жаль, залишається переважно гіпотетичною».

Таким чином, зрозуміло, наскільки важлива місія художниці Неллі Павлової, яку вона розпочала чверть століття тому, створивши сотні графічних зображень пам’яток архітектурної історичної спадщини міст і містечок, сіл і селищ, фортець і маєтків, будинків і будиночків Хмельниччини, Поділля, України та й не тільки.

Тому ми, музейники, не ставимо крапку. Тому зрозуміло: далі буде!

Бажаємо нашому невтомному художнику-літописцю історії Проскурова в камені Неллі Павловій, нашій берегині проскурівського модерну здоров’я на многії літа, творчої наснаги, тисяч і тисяч кілометрів цікавущих подорожей попереду ‒ в пошуках архітектурних скарбів, вдосталь фарб для створення нових шедеврів, і презентацій нових чудових виставок – у нашій прекрасній та обов’язково мирній Україні!