...

Карантин - не привід забувати про особисту гігієну. І сьогодні музей історії міста вам нагадає про гоління.
Історія гоління майже так само стара, як людство: близько 20 000 років тому наші пращури почали видаляти волосся на обличчі й тілі. Для цього підходило майже все, що потрапляло під руку: кам'яні ножі, порожні раковини молюсків для ретельнішого вищипування, іноді застосовувався навіть такий метод: чоловіки обмазували себе глиною, яку через деякий час безжально віддирали разом з вусами і бородою. Шумери і єгиптяни голилися крем'яними ножами, як і сучасні примітивні племена. А з відкриттям бронзи стали використовувати бронзові скребки. Цю традицію у часи правління Олександра Великого перейняли греки на противагу довгокосим та довгобородим персам. Але, у свою чергу, вони привнесли і свій новий звичай, згідно з яким стали голити не тільки бороди, але і волосся на голові, щоб вороги не могли за них схопити. З тих пір неголені дикі народи стали називати «варварами», від латинського слова «barba» - борода. 
Римляни намагалися не відставати, тому патриції тримали у себе вмілого слугу, що майстерно голив їх, а бідні плебеї задовольнялися відвідуванням цирульника або відвідували громадську лазню, де орудували спеціально навчені раби, яких називали «депілятори». Гоління було такою знаковою процедурою, що в Римі багаті сім’ї проводили пишну церемонію святкування переходу юнаки у доросле життя за допомогою першого гоління, подивитись на яку скликалися все його друзі, щоб потім і відсвяткувати такий важливий момент.
Але не всім було до смаку користуватися бритвою - приблизно за 100 років до н.е. патриції почали масово використовувати досить дорогу на ті часи пасту для епіляції: дропацисту, що виготовлялася з таких приємних інгредієнтів як жовч цапа, ослиний жир і подрібнених сушених змій.

Майже 13 століть, починаючи від Різдва Христового, в Європі панувала так звана пряма або римська бритва. Її робили в вигляді прямого клинка з заокругленим кінцем і хвостовиком, на який насаджується рукоятка. Клинок гартували і заточували на брусках з піщанику, а потім правили вістря на товстій шкірі. І тільки ближче до 15 століття з'являються перші "небезпечні бритви" або, як їх ще називають, клинкові. Найкращі бритви вироблялись в англійському місті Шеффілді, пізніше його місце зайняв німецький Золінген.
З музейних експонатів пропонуємо подивитись на бритву «Дорожная», яка спритно голила любителів класики аж до 1970х років.

Але золотий вік небезпечної бритви закінчився на початку XX століття. Прототип першої електричної бритви розробив та в 1923 році запатентував винахідник Якоб Шик (1878–1937). Він під час свого лікування від нещасного випадку виявив, що голитись традиційним способом інколи важко. Тим паче для цього потрібні були вода та крем. Тоді Щик задумав створити пристрій, який би дублював силу гострого леза, але при цьому не потребував води та крему.
Він створив власну компанію і почав працювати. Його перші спроби не дали очікуваного результату, оскільки для гоління потрібно було використовувати відразу обидві руки для управління мотором і ріжучою головкою. У 1927 році йому вдалось створити електробритву для сухого гоління. Вона складалася з маленького моторчика і валів, що змушують ножиці на голівці рухатися назустріч одне одному з великою швидкістю, зрізуючи волоски. 
Процес гоління в один момент перетворився на цілком безпечне заняття.
Ця подія була як вибух, після якого стали з'являтися нові і нові ідеї удосконалення бритв, форми та хімічного складу лез, маневреності і зручності голівки.
Але на противагу електробритві з'явилась бритва для любителів гострих відчуттів, яка була названа «safety razor» (безпечна бритва). Це була ідея американського винахідника на ім'я King Camp Gillette, - затиснути двосічне лезо в ручці-утримувачі. 
Містер Жіллет з дитинства відрізнявся тягою до винахідництва і все життя мріяв запатентувати щось просте, але революційне, що принесло б йому славу і безбідну старість. Насправді, від появи ідеї одноразового станка до її втілення в життя пройшло довгих 6 років - на момент розробки в світі просто не існувало технології, що дозволяє створювати настільки тонкі і короткі леза.
Таким чином народилося недовговічне бритвене лезо, яке через півстоліття завдяки британській фірмі Wilkinson Sword переросло в першу нержавіючу бритву. У 1975 році з'явилася перша одноразова бритва, створена Марселем Біком (BIC). 
Радянська «safety razor» «Консул» з фондів музею є тією самою т-подібною класичною бритвою, конструкція якої за століття далеко не еволюціонувала від запатентованої дідусем Gillette.