| RSS Реєстрація | Вихід | Вхід Пн, 2022-09-26, 22:00

...


Меню сайту
Ласкаво просимо!
Сьогодні
Календар України
Погода
мишки teddy bears
Статистика
Головна » 2022 » Серпень » 24 » ЗНАМЕНО НАШОЇ БОРОТЬБИ І ПЕРЕМОГИ. 23 СЕРПНЯ – ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ
10:08
ЗНАМЕНО НАШОЇ БОРОТЬБИ І ПЕРЕМОГИ. 23 СЕРПНЯ – ДЕНЬ ДЕРЖАВНОГО ПРАПОРА УКРАЇНИ

Офіційно синьо-жовтий стяг як державний символ України затвердили з відновленням Української державності в кінці ХХ століття - 28 січня 1992 року. У серпні 2004 року Президент підписав Указ про встановлення Дня державного прапора України, який святкується щорічно 23 серпня. У Києві на муніципальному рівні відзначають ще 24 липня. Саме цього дня у 1990 році синьо-жовтий прапор було піднято над Київською міськрадою. Вперше ж у місті Хмельницькому синьо-жовтий прапор (власноруч пошитий) підняв у травні 1989 року над 16-поверхівкою біля підземного переходу багаторічний політв`язень радянської системи Василь Рибак. До речі, над будівлею Хмельницької міської ради синьо-жовтий прапор підняли 27 серпня 1991 року. Це сталося, як згадує активіст РУХу Кузьма Матвіюк, в присутності великої кількості містян: червоний прапор скинули, а рухівець Володимир Соколовський його спалив, натомість над Хмельницьким офіційно піднявся державний прапор України.
Символ української державності – синьо-жовтий стяг – має дуже давню історію. Блакитний і золотий кольори використовувалися ще в княжу добу. 1256 року Данило Галицький затвердив герб, на якому зображений золотий лев на блакитному полі. Синьо-жовті прапори майоріли над козацькими полками ще в XVII столітті. На своїй картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану» (1891 р.) над головами козаків Ілля Рєпін приховав на списах синьо-жовті та червоно-чорні прапори.



Консультантом художника, під час написання цієї картини, був знаний історик українського козацтва Дмитро Яворницький. Саме з експонатів колекції Яворницького Рєпін змалював велику частину амуніції, зброї, іншої козацької атрибутики, в тому числі й прапори.
Своєрідна канонізація синьо-жовтого кольору як українського національного відбулася ще 1848-го року під час європейської «весни народів». У червні 1848 року на міській ратуші Львова вперше піднявся жовто-блакитний прапор. З того часу прапори в національних кольорах використовують в усіх урочистих подіях, особливо під час проведення Шевченківських свят.



Починаючи від 5 травня 1900 року в Галичині під синьо-жовтим прапором розпочинає діяльність українське спортивно-пожежно-руханкове товариство «Січ». Поступово поняття про синьо-жовтий український прапор поширюється на закарпатські землі, а з початком масової еміграції українців у кінці ХІХ століття за океан — і на поселення в Америці.
25 березня 1917 року під синьо-жовтими прапорами відбулася 25-тисячна маніфестація солдатів-українців і студентської молоді в Петрограді, а за кілька днів і кияни йшли окремою колоною під національними прапорами київськими вулицями.



Сучасник згадував: «Зібралася сила-силенна людей. І не лише киян, а й представників інших українських міст, було чимало священників, молоді, робітників». Центральна Рада ініціювала понад 100-тисячну маніфестацію в Києві. Люди прийшли з портретами Тараса Шевченка й у вишиванках. Тисячі солдатів-українців київського гарнізону несли синьо-жовті знамена з написами: «Вільна Україна», «Вічна пам’ять борцям за волю». У багатьох містах відбулися подібні заходи під синьо-жовтими прапорами.
Вперше після Лютневої революції 1917 року українські синьо-жовті прапори публічно з'явилися в Києві, Одесі та Харкові 16 березня 1917 року. Українізація підрозділів царської армії на фронтах Першої світової війни і на Чорноморському флоті відбувалися під українськими прапорами.
Перше офіційне визнання синьо-жовтого прапора відбулося 22 березня 1918 року – Центральна Рада прийняла Закон, затвердивши поєднання жовтого і блакитного кольорів як національного символу Української Народної Республіки. Влітку 1917-го під цим прапором вирушав на фронт перший український підрозділ — полк імені гетьмана Богдана Хмельницького. Тоді ж частина кораблів Чорноморського флоту підняла українські прапори, ініціатором був Іван Прокопович.
Під цим прапором йшли в бій українські юнаки під Крутами проти російських більшовиків та бійці Української Галицької армії, як під час Українсько-польської війни, так і на антибільшовицькому фронті, оскільки синьо-жовтим був і прапор Західно-Української Народної Республіки.



На початку 1940-х років революційне крило Організації українських націоналістів – ОУН (б) під проводом Степана Бандери - прагнуло виробити власну, червоно-чорну, символіку, щоб відрізнятися від ОУН (м) під проводом Андрія Мельника, яка використовувала оунівський блакитний прапор і герб із золотим тризубом з мечем. Червоно-чорний прапор став популярним серед молоді, зокрема у «Пласті», ще у 1920-х роках, коли польська влада в Галичині переслідувала використання українцями національного синьо-жовтого стягу (скажімо, футболісти спортивного товариства «Україна» виступали у червоно-чорній формі). Але почалася радянсько-німецька війна, а чорно-червона символіка так і залишилась неофіційною.
Впродовж 1940-1950-х років багато рядових бійців УПА – збройного крила ОУН – навіть не знали про ці кольори, тож воювали із синьо-жовтими прапорами, мали їх у криївках.


З 15 березня до кінця травня 1939 року під синьо-жовтим прапором постала і боролася за свою незалежність держава Карпатська Україна.
У СРСР використання чи навіть зберігання синьо-жовтого прапора вважалося злочином і суворо каралося. У списку КДБ за 1950-1980-ті роки регулярно повідомляли про вивішування українського національного стягу в населених пунктах України.
Після окупації України російськими більшовиками за синьо-жовтий карали. Проте були спроби підняти його. Наприклад, 1 травня 1966 року над будинком Київського інституту народного господарства замість червоного прапора зранку височів синьо-жовтий. Сміливці, які це зробили, планували викликати неабиякий резонанс. Прапор мали побачити студенти і працівники заводу «Більшовик», які зранку повинні були збиратися на першотравневу демонстрацію. Ось витяг зі спецдонесення КДБ до ЦК КПУ: «1 травня о 7:00 ранку на даху Київського інституту народного господарства виявлено прапор українських буржуазних націоналістів. Оглядом місця події встановлено, що вивішений напередодні червоний прапор був кимось знятий і розірваний, а замість нього прикріплений націоналістичний прапор. Останній виготовлено з матеріалу блакитного і помаранчевого кольорів, розміром 86×60 см; в центрі пришиті тризуб, вирізаний з тканини чорного кольору; у правому нижньому кутку напис від руки друкованими літерами: „Ще не вмерла Україна — ще її не вбито!". Вжито заходів щодо розшуку злочинця». 9 місяців по тому вони були знайдені і засуджені до 3 та 2 років таборів суворого режиму.
В іншому донесенні чекістів, датованому 31 жовтня 1966 року, йдеться про те, що «зафіксовано вивішування націоналістичного прапора на дроті в селі Гошів Долинського району Івано-Франківської області. А на землі, під прапором, сміливці залишили ще й примірник брошури референта пропаганди ОУН Петра Федуна «Хто такі бандерівці і за що вони борються».
У ніч проти 1 травня 1966 року, над будівлею Київського інституту народного господарства (нині це Київський національний економічний університет) 26-річний Віктор Кукса та 28-річний Георгій Москаленко вивісили жовто-блакитний прапор. Червоний - радянський - зірвали, а національний український підняли. Прапор пошили з двох шаликів і від руки зробили напис «Ще не вмерла Україна – ще її не вбито».


Обоє були засуджені і через багато років, навіть у вже незалежній Україні ще довго не могли добитися реабілітації.
30 грудня 1967 року в Дніпропетровську на центральному проспекті невідомі вивісили синьо-жовтий прапор, на древку олівцем був намальований тризуб і зроблений надпис: «Ще не вмерла Україна і воля і слава. 20 листопада 50 років УНР, 22 січня 1918 року — проголошення незалежності України».
21 лютого 1976 року жовто-блакитний прапор з'явився на Хрещатику на даху будинку №21.
22 липня 1976 року в Монреалі на XXI Олімпійських іграх під час змагань гандбольних команд СРСР і Румунії студент із Торонто Любомир Шух вимахував українським прапором, за що був видалений з арени. Речник Організаційного комітету Олімпійських ігор пояснив, що дії студента мали ознаки політичного протесту, а "потенційно небезпечний" прапор "міг призвести до заворушень".
27 липня 1976 року там-таки під час півфіналу з футболу між збірними НДР і СРСР, у складі якої переважали гравці з київського "Динамо", 150 українців вивісили плакат із надписом: "Свобода Україні!". У другому таймі 20-річний Данило Мигаль із Тандер-Бей (Онтаріо) вибіг на поле у вишиванці та із синьо-жовтим прапором, вигукуючи слова "Свобода Україні!" і танцюючи гопака. Акція тривала 15 секунд, після чого поліція вивела його зі стадіону.
1991-й – рік відродження Української держави. Омріяні довгоочікувані події – розвал «імперії зла», вихід зі складу Радянського Союзу, Всеукраїнський референдум із єдиним запитанням: «Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?». «Так!» відповіли більше 90 відсотків громадян, які взяли участь у голосуванні.
Невипадково в День Державного прапора ми згадуємо історичний момент -внесення національного стягу до Верховної Ради 24 серпня 1991 року. Саме цього дня - 24 серпня 1991 року - після проголошення Акта Незалежності України група народних депутатів В’ячеслав Чорновіл, Микола Поровський, Левко Лук'яненко, Ярослав Кендзьор, Іван Заєць, Лесь Танюк, Дмитро Павличко та інші внесли синьо-жовтий український прапор до сесійної зали Верховної Ради України.



До цього дня прокомуністична більшість у парламенті всіляко перешкоджала появі синьо-жовтого прапора у будівлі ВР, вимагали прибрати навіть маленькі прапорці, які депутати фракції «Народна Рада» тримали на своїх робочих місцях. Але після провалу «московського путчу – ГКЧП» заперечення проти національних кольорів у національному законодавчому зібранні стали вже неможливі.
Отже, під синьо-жовтим прапором відбулися три проголошення відновлення Української державності: 1917-го, 1941-го та 1990-го року, три революції новітнього часу: «на граніті» та два Майдани, а нині ведеться війна проти рашистсько-імперської агресії.
Зима 2013-2014 років: Майдан, смерті Героїв Небесної Сотні, - і одразу за ними потік драматичних подій з атакованих ворогом територій України, вісім років російсько-української війни - змінили ставлення до державних символів. Історичні розвідки та геральдичні дискусії відступають перед живою історією, яка твориться на очах.
17 квітня 2014 року в Горлівці був викрадений невідомими депутат міської ради Володимир Рибак, який зробив спробу зняти прапор сепаратистів і повернути український прапор на будівлю міськради. За два дні його тіло було знайдено місцевими рибалками в річці з ознаками тортур. 20 лютого йому присвоєно звання Героя України (посмертно). Особи, які вчинили цей злочин, нині переховуються на території держави-агресора. Захищаючи український прапор, віддав своє життя й школяр із Краматорська Степан Чубенко.
Синьо-жовтий прапор українські воїни піднімали над будівлями Донецького аеропорту впродовж всієї його оборони. Ворог збивав прапори вогнем, але «кіборги» неодмінно поновлювали символ української держави. 23 серпня 2014 року прапор встановили бійці третього окремого полку спецпризначення. Нині, двічі на рік - на день Державного Прапора і на день військової частини - цей легендарний стяг з Донецького летовища піднімають над військовою частиною в Кропивницькому. 16 жовтня 2014 року український прапор на будівлі аеропорту підняли "кіборги" з Миколаївської 79-ї окремої аеромобільної бригади. І над найвищою точкою аеропорту – диспетчерською вежею майорів синьо-жовтий прапор, аж поки ворог не знищив саму вежу. 17 грудня 2018 р. прапор над мисом Форос підняли на честь 24 українських моряків, що перебували у полоні в Москві. 9 серпня 2019 р. на тимчасово окупованій території АР Крим в місті Судак місцевими патріотами України був піднятий Український прапор, на знак пам‘яті за чотирма загиблими в Павлополі морпіхами з 36-ї бригади ЗСУ.
З 24 лютого 2022 року вся Україна під синьо-жовтим прапором своєї свободи і суверенності, боротьби і перемоги, єдності та любові до своєї землі повстала проти підлої рашистської навали і відбиває напад агресора.

Врятований державний прапор України,
який височів над "Азовсталью" в Маріуполі,
передали до Національного музею історії України
у ІІ Світовій війні.



Українські захисники встановлюють державний прапор України
на звільненому острові Зміїний у Чорному морі,
7 липня 2022 р.

Наш вкритий славою синьо-жовтий прапор височіє на українських БМП, які ламають барикади. В руках українських воїнів. На шевронах та зброї. Ми йдемо під своїм, скропленим кров`ю звитяги, знаменом на праведний бій за волю і долю, за звільнення України від нечисті. Нехай же наш прапор надихає нас на обов`язкову праведну перемогу!


Пам'ятник Богданові Хмельницькому
в День Державного Прапора України,
м. Хмельницький, 23 серпня 2022 р.
Переглядів: 35 | Додав: varta
Оберіть мову сайту
Відеоскриня
Фотоподорож

Copyright mimh.org.ua © 2022