Свято встановлено для того, щоб звернути увагу всього людства на необхідність прагнення до соціальної справедливості. Адже справедливість – це основа демократичного суспільства, яке забезпечує всім своїм членам рівні права і можливості. Соціальна справедливість декларує повагу до кожної людини, нації і держави.
За рішенням 62-ї сесії Генеральної Асамблеї ООН (19.11.2009) 20 лютого проголошено Всесвітнім днем соціальної справедливості. Цей день відзначається з 2009 року. Проект резолюції, співавторами якого виступили близько 80 держав, був прийнятий консенсусом. У документі підкреслюється, що соціальний розвиток і соціальна справедливість – необхідні умови підтримки миру і безпеки як всередині кожної окремої країни, так і у взаємовідносинах між ними.
Справедливість – це невід'ємне природне право людини. Сприйняття і оцінка справедливості у суспільній думці носить абстрактний характер. Люди суб'єктивно визначають поняття соціальної справедливості. Так за результатами проведеного Федерацією профспілок України Інтернет-опитування 40% опитаних вважають, що «соціальна справедливість» це – рівність соціальних прав, законність для всіх, захист прав громадян, чесність; 15% визначають це поняття як – благополуччя народу, високі зарплати і пенсії у простих людей, доступне житло; 13% – соціальні блага по заслугах, по праці, оцінка людини за її особистими якостями; 7% – ефективний соціальний захист, підтримка малозабезпеченого населення державою; 4% вважає, що соціальної справедливості взагалі не може бути. Такі результати свідчать про те, що на сторожі соціальної справедливості повинні стояти держава, політичні партії, громадські організації, інші суспільні структури.
Найбільш гострою та актуальною у сфері трудових прав людини залишається проблема несвоєчасної виплати заробітної плати. Від невиплати заробітної плати потерпають працівники підприємств як приватного, так і державного та комунального секторів економіки, працівники бюджетних установ та організацій.
Так, за даними Державної служби статистики України заборгованість із виплати заробітної плати працівникам з 1 січня 2019 року зросла на 389,3 млн грн (або на 14,7 %) і станом на 1 січня 2020 року склала 3,03 млрд грн.
Праця найманих працівників без укладання трудових договорів і виплати заробітної плати «в конвертах» набула значних масштабів (з 28,5 мільйонів працездатного населення офіційно зайняті лише 12,8 млн).
Залишаються проблемними також і питання працевлаштування громадян на роботу з гідною оплатою та здоровими і безпечними умовами праці, захисту працівників від незаконного звільнення тощо.
Не менш важливим питанням щодо забезпечення принципу соціальної справедливості є питання, що відносяться до сфери охорони здоров’я. Моніторингом Уповноваженого з прав людини щодо додержання конституційних прав і свобод людини і громадянина на охорону здоров’я, медичну допомогу встановлено, що в умовах реформування системи охорони здоров’я, рівень надання основних медичних послуг залишається досить низьким, оскільки державне фінансування закладів охорони здоров’я забезпечує лише їх мінімальні потреби.
Дотримання принципу соціальної справедливості є дуже важливим при формуванні державної соціальної політики.
Результати моніторингу Уповноваженого з прав людини свідчать, що на сьогодні при проведенні Урядом пенсійної реформи, на жаль, не встановлено належної соціальної справедливості у пенсійному забезпеченні громадян, оскільки не забезпечено належної диференціації розмірів їх пенсій залежно від набутого страхового стажу, має місце суттєва диспропорція у розмірах пенсій, призначених у різні роки.
Передбаченні на сьогодні чинним законодавством державні соціальні допомоги, пільги та гарантії не мають адресного підходу.
Соціальна політика держави має бути спрямована в першу чергу на подолання бідності та підвищення рівня життя населення.
Прикро, але в Україні, яка за Конституцією є соціальною, правовою державою, тривалий час не виконуються рішення КСУ, спрямовані на поновлення права на соціальний захист громадян, зокрема осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та ветеранів війни, не забезпечено на належному рівні виконання рішень судів.
Загалом становлення сучасної української держави, на думку народу, мало б базуватися виключно на засадах Справедливості.
Якщо не враховувати постійних гасел про турботу влади про народ, то за увесь період української незалежності тільки окремі закони та рішення урядів були справедливими по відношенню до звичайних людей. Згадується і незаконна приватизація державного майна, і зникнення людських грошей з рахунків «Ощадбанку», і приватизація фабрик та заводів, обленерго, облгазів, «Укртелекому», іншого, чого і не перерахуєш! Несправедливі податкові закони, ганебна пенсійна реформа, майже знищення армії– все це поєднано лише одним спільним чинником: несправедливістю у ставленні до українського народу. А ось тепер ще і війна на Донбасі. Водночас прокурорський нагляд, суди, МВС, інші державні органи взагалі знаходяться за межею справедливості, а саме слово «Справедливість», мовлене в стінах цих правоохоронних установ, взагалі сприймається як образа їхньої «честі мундира».
Народ України переконаний, що жити за принципом «Законно, але несправедливо!» – це неприйнятно для розбудови вільної і незалежної держави. Адже українці народжувались, жили і помирали в нескінченній несправедливості. Тому нині українці ладні швидше сприйняти принцип «Справедливість – вище Закону!», який сформулювали ще древні греки. Адже СПРАВЕДЛИВОСТІ В Україні жадають понад усе!
Соціальна СПРАВЕДЛИВІСТЬ – не порожній звук. Її прагнули і за неї йшли на багато страждань і позбавлень. Її ідеалізували і намагалися поєднати з багатьма ідеологічними догмами. Вона іноді навіть ставала майже відчутною, але майже завжди вислизала із рук українського народу.
Боротьба за соціальну справедливість – доленосне завдання незалежної України. Відзначення на державному рівні Всесвітнього Дня соціальної справедливості сприятиме акцентуванню уваги суспільства, органів державної влади, суб’єктів господарювання, громадських організацій на вирішенні питань соціальної справедливості та соціального захисту, подолання бідності, забезпечення повної зайнятості, гідної праці, гендерної рівності, соціального добробуту і в цілому у соціальній справедливості для всіх громадян України.
