11-го квітня відзначається Міжнародний день визволення в`язнів нацистських концтаборів. Мало хто знає, що в місті Хмельницькому за період німецької окупації був концтабір
Шталаг 355 – нацистський табір для військовополонених рядового і сержантського складу під час Другої світової війни. Спершу він діяв у окупованій нацистами Україні, потім був переміщений до Німеччини. Табір створили в січні 1942 р. в м. Проскурів (нині м. Хмельницький), і цю адресу він мав до листопада 1943 р.
Шталаг 355 був розташований у східному передмісті Проскурова в районі Ракове, на території колишніх військових казарм. По периметру він був обнесений колючим дротом і розбитий на квадрати, між якими залишався простір для проїзду возів. Штрафний ізолятор відмежовано від загальної зони табору двома рядами колючого дроту, його охороняла окрема команда.
Табір мав 6 філій на території міста та на околицях.
Одне з відділень табору було поблизу залізничної станції с. Гречани, тому іноді в літературі зустрічається назва табір для військовополонених ”Шталаг-355” Проскурів/Ракове, Гречани. Інше відділення облаштовано було на вул. Кам’янецькій, на території колишнього військкомату(зараз тут приміщення обласної філармонії), де під табір відвели одноповерхову цегляну будівлю та побудовані бранцями бараки.
За спогадами молодшого лейтенанта Дмитра Небольсина, який пройшов через цей шталаг, «на території табору все залишалося як до війни: добротні казарми, акуратні алеї, доріжки, майданчики з турніками і брусами, підвісні умивальники, розраховані на разовий прийом десятків людей — не було тільки трави, вона зникла, її до самих корінців і навіть з корінням вирвали і з’їли полонені, оголивши, утрамбовану тисячами ніг, землю. День в таборі здавався роком, думки весь час були зайняті очікуванням змін і їжі».
Харчування було дуже обмеженим. Полонені отримували 300 г сурогатного хліба, з якого сипалася тирса, та дві тарілки супу на добу. Цей суп їжею можна було назвати умовно. Баланда готувалася з немитих овочів, зібраних на сусідньому полі, що призвело до епідемії дизентерії, яка забрала життя багатьох військовополонених. Крім того, через антисанітарні умови (не було ні вбиральнь, ні води), величезну кількість вошей, у таборі з лютого 1942 по лютий 1943 р. лютував епідемічний висипний тиф.
Через спалах дизентерії померло багато військовополонених. Анисанітарія стала причиною поширення висипного тифу через який померло до 5 –ти тис. полонених. Були періоди, коли за добу гинуло до 900 чоловік. Деякі, через жахіття табірного життя впадали в стан отваринення і намагались їсти трупи загиблих. Жахлива статистика: під час епідемій за добу в Раківському концтаборі гинуло від 600 до 900 бранців.
Полонених розміщували під відкритим небом, де вони їли, працювали та справляли природні потреби.
Режим в таборі був дуже жорстким. За найменшу провину відправляли до штрафного ізолятора в бетонний карцер на кілька діб, з якого вийти живим майже не було шансів. В ізоляторі гинули сотнями. За спробу втечі в’язнів розстрілювали. Із полонених добровольців була створена поліція, яка забезпечувала внутрішній режим табору. Для охорони табору були також задіяні румунські солдати.
За час існування табору в ньому було закатовано і вбито понад 65 тис. ув'язнених. Про події, які відбувались в таборі Шталаг 355, була згадка на Нюрнберзькому процесі.
На даний час на місці розташування Шталаг 355 встановлено монумент пам’яті жертв нацизму, загиблих у таборі.
В Хмельницькому Музеї Проскурівського підпілля, що по вул. Шевченка 3 частина експозиції присвячена історії табору Шталаг 355.
