| RSS Реєстрація | Вихід | Вхід Пт, 2022-12-09, 16:11

...


Меню сайту
Ласкаво просимо!
Сьогодні
Календар України
Погода
мишки teddy bears
Статистика
Головна » 2022 » Вересень » 24 » Ретроспективний археопроєкт у МІМХ з нагоди Дня міста Хмельницького
11:42
Ретроспективний археопроєкт у МІМХ з нагоди Дня міста Хмельницького
СПРАВЖНЮ ІСТОРІЮ МІСТА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО НАПИШУТЬ ЗАВДЯКИ АРХЕОЛОГІЧНИМ ЗНАХІДКАМ ТА АРХІВНИМ ДЖЕРЕЛАМ. Саме ця думка дослідника, лауреата міських, обласних, всеукраїнських краєзнавчих премій Володимира Захар`єва із Ватралів стала лейтмотивом святкової презентації виставки археологічних артефактів і світлин «Плоскирів-Проскурів у XVIII-XIX століттях», приуроченої до Дня міста Хмельницького, яке цьогоріч відзначає 591-шу річницю з часу першої писемної згадки.


Експозиція археології стала підсумком-вінцем скрупульозної пошукової та наукової праці, яку археолог, старший науковий співробітник відділу охорони пам`яток Хмельницького обласного науково-методичного центру культури і мистецтва Володимир Захар`єв із Ватралів провів, виявивши артефакти в будівельному котловані на території трикотажної фабрики в Старому місті та створивши їх наукову класифікацію.



Передісторію та власне історію цих пошуків пан Володимир описав та проілюстрував у книзі «Плоскирів XVIII століття (за слідами у котловані на вул. Кам`янецькій 11/1)».


А узагальненням усіх його досліджень з цієї теми стала ще одна книга – «Ploskyrof urbs munita або історія укріплень Плоскирова та їхніх досліджень», 



у якій він на підставі проведених розкопок та новознайдених артефактів, а також наукових праць усіх відомих дослідників історії Поділля та, зокрема, міста Хмельницького поглибив та обґрунтував власне історію розвитку обласного центру – від його зародження на острові-останці між річками Бугом, Плоскою та Ровом і до подальшої розбудови-розростання міських укріплень, про які саме вказує на своїх картах відомий інженер і картограф XVII століття Гійом Левассер де Боплан, котрий, до речі, був найнятий на роботу за чималі гроші одним із найвпливовіших магнатів Речі Посполитої і тодішнім власником Плоскирова коронним гетьманом Станіславом Конєцпольським. Віднайдені паном Захар`євим на Кам`янецькій 11/1


(фактично це нині вулиця Староміська) матеріали свідчать, що ця частина міста почала забудовуватися-заселятися після підписання так званого Карловицького миру між Османською імперією та Річчю Посполитою 16 січня 1699 року, за яким Поділля, а, отже, й створена османами Плоскирівська нахія Кам`янецького еялету Подільського пашалику повернулася до складу Речі Посполитої.
У цей же час сюди повертаються власники Плоскирівського староства шляхтичі Замойські і сприяють переселенню у спустошене майже тридцятилітньою неволею старостинське містечко мешканців польської Мазовії та мазурського Поозер`я.
Цікаво, що серед безцінного для студій з історії міста матеріалу з кераміки, скла, дерева, який підняв з дна котловану і видав «на-гора» наш ентузіаст-фахівець археологічної справи, означивши його датування першою половиною XVIII – XIX століття, відшукався й фрагмент ліпної посудини VI -VIII століть нашої ери, який суттєво поглибив уявлення сучасників про дату заселення територій над Бугом, де згодом виникло село Плоскирівці, яке дало початок місту Хмельницькому.
З-поміж знайдених археологом під час будівництва торговельно-розважального центру залишків споруд на ділянці, обмеженій вулицями Соборною, Староміською та Кам`янецькою, найдавнішу історію репрезентують залишки трьох підвальних приміщень першої половини-середини XVIII століття і тогочасний смітник, а також залишки одного наземного житла кінця XVIII – XIX століття, рештки стайні рубежу XVIII – XIX століття. Одне з цих приміщень було, як робить висновок дослідник, проскурівською корчмою, яка стояла на дуже вигідному місці – Кам`янецькому тракті. Якраз про цю територію віднайшов цікаві відомості в обласному держархіві ще один співучасник виставки «Плоскирів-Проскурів у XVIII-XIX століттях», краєзнавець, фотохудожник, популярний блогер Леонід Западенко, котрий презентує уже свою четверту виставку світлин і карт, присвячену давній історії Плоскирова-Проскурова, в музеї історії міста Хмельницького.


Зокрема, в документах із засідань Проскурівського магістрату за 1805 рік йдеться про розслідування магістратом за указом імператора справи за позовом (далі – мовою оригіналу в українському перекладі) «міщанки еврейки Ривки Іосівої на тутешніх міщан мешканців євреїв Абрашку Лібовича та Гершка Дувидова за забудову належного першим до власності її Рівки пляцу будинком першим і купівлю другим Дувидовичем того будинку без усякого їй відшкодування, котрим пляцом і донині Дувидович покупкою володіє». В орбіту скандалу були захоплені і голова магістрату Проскурова Ян Пахута, і бургомістр Буяновський, і інші члени магістрату, і городничий Галич, і приватний пристав Шадковський, і єврей Мендель Немиченський, котрий «продав єврею Абрамкові Лейбовичу пляц з винокурнею на ньому і той Лейбович не задовільняючись тим пляцом займає такий у єврейки Ривки Іосівої…».



Випливають тут імена й Войцеха Бреся, що той пляц «що лежить біля мосту навпроти дому … міщанина Іздика Рабиновича», першопочатково був проданий братом «його Бреся Петром шляхтичу Жолондковському, а той продав його Ривки Іосевої чоловіка діду, а від нього дістався його сину Марку…». В зустрічному позові Гершко Дувидович пояснює: «За сорок років уже призабути можуть місцеві мешканці як християнського так і єврейського законів, котрих на запит магістрату представити можуть, що на тій самій землі, де нині стоїть дім Гершка Дувидовича куплений, як в доданій копії документів значиться, від Абрамка Лейбовича був, майже на найголовнішому Кам`янецькому тракті була маленька ліплена глинобитна хатка, в котрій жив еврей Йось батько Майорка Векслера, близ самої тієї хатки розташований місток навпроти дому проскурівського міщанина Дувида Гершковича. Затим, коли згадана хатка стала вкрай занепала від старості і ніхто в ній нежив, то проскурівський міщанин Гейних Гамарник на місці котрого нині мешкає згаданий Дувидович, побудував цей маленький місток для вільного до свого дому проїзду, але невдовзі сталася пожежа, від якої більша частина дому згоріла, і внаслідок цього колишній головний Проскурівського ключа управитель шляхтич на прізвище Єлинецький, щоби була можливість вільно забудовувати, наказав всім забудовникам на ринку на декілька кроків відступити ширше при будівництві, в тому числі, й на місці, де стояв будиночок Йося, і він, будучи розваленим, залишився й тому місця цього ніхто з мешканців не займав. За не більше ніж чотири кроки від того місця від цього місця мешкав єврей Гройна різник, котрий продав дім цей із землею орною Немиринецькому єврею Менделю, а цей побудував на ній винокурню і поставив її на фундаменті на котрому фундамент згаданого Дувидовича стоїть. Затим від зведеної Менделем тієї винокурні з криницею з журавлем на землі, що простягається до фоси (канави - діал.), а довжиною – до самої Кам`янецької дороги, продана у вічне і спадкове володіння Абрашкові Лейбовичу, а це володіння спокійно за відома начальства і за звичаєм своїм оповістивши в школі проскурівських міських учителів, почав на тому ґрунті будувати дерев`яний дім, а при цьому випадку вище зазначена єврейка Іосева, хоча й докладає зусиль через посередництво Майорка Векслера поручительство старання й намір цей ґрунт на свою користь обернути, але цього клопотання дозволили побудувати цей дім з тим, щоб головна трактова дорога залишалася в силу свого розташування в дійсній вигоді проїжджим. Якби в цьому випадку відкрилася її до цього пляцу приналежність, то могли б принести скаргу їх зі свідченнями панам сенаторам Ільїнському і Голохвастову, які на той час проїжджали, в числі інших за колишнього Городничого прохачів». На цьому, до речі, пристрасті довкола нерухомості на пляцу побіля Кам`янецького тракту не закінчилися, і про продовження тяжби всі бажаючі можуть дізнатися в музеї історії міста Хмельницького і на сторінці у Фейсбук «Легенди давнього Проскурова», яку веде Леонід Западенко.
Товариство з великим інтересом оглянуло вітрини з артефактами, серед яких фрагменти скляного й керамічного посуду, фрагменти деревини, підбірка люльок, праска наших прапращурів – скляне гало або «галка» та ще багато інших дивовижних речей…










Із задоволенням послухали авторську поезію Володимира Захар`єва із Ватралів, котрий є головою обласного осередку Всеукраїнської творчої спілки «Конгрес літераторів України».



Обговорили низку питань, котрі стосуються дослідженння історії краю та збереження культурної та історичної спадщини. Оглянули добірку книг, виданих Володимиром Захар`євим із Ватралів і серед них дві найсвіжіші – присвячені історії міста Хмельницького збірники, створені паном Володимиром та його побратимом Віталієм Свінцом за співпраці Леоніда Западенка, і серед них дві найсвіжіші – присвячені історії міста Хмельницького збірники – «Дух їхнього часу або Проскурів неофіційний», томи перший та другий.



У надзвичайно захоплюючій розповіді про свої наукові пошуки і знахідки, яка, до речі, навіть переросла у дискусію, оскільки відкривати нову виставку зібралися люди переважно закохані в історію рідного краю, пан Володимир наголосив, що фахові археологічні дослідження на території міста потрібно продовжити, і забудовники й надалі обов`язково повинні давати карт-бланш археологам, перш ніж розбивати екскаватором давні культурні шари, які можуть подарувати нам безцінні знахідки. А ще краще було б ввести у штат музею історії міста професійного археолога, котрий би предметно і зі знанням справи займався дослідженнями, бережно, шар за шаром обстежуючи територію обласного центру, а не гарячково рятуючи уламки в розритих котлованах. Крім того, історія міста має бути написана за архівними джерелами, себто документами, які нам чи нашим нащадкам ще доведеться відшукати по давньосховищах, в тому числі, й закордонних.


Безумовно, всі ці завдання хмельничанам, котрі вболівають за написання повної, «без пробілів», історії рідного Плоскирова-Проскурова-Хмельницького, доведеться розв`язувати вже після нашої перемоги над агресором. На цьому наголосила директор музею пані Галина Барабаш.


Присутні вшанували хвилиною мовчання загиблих в боях за Україну у російсько-українській війні, подякували і побажали сил, здоров`я, стійкості і перемоги українським захисникам, завдяки яким ми можемо сьогодні вивчати історію, відзначати пам`ятні дати, жити надією на мирне майбутнє суверенної соборної України, яка пишається своєю історією, військовою звитягою і впевнено будує власне майбутнє.
Запрошуємо шанувальників історії рідного краю у мандрівку в минуле разом з виставкою археологічних артефактів і світлин «Плоскирів-Проскурів у XVIII-XIX століттях».
















Переглядів: 70 | Додав: varta
Оберіть мову сайту
Відеоскриня
Фотоподорож

Copyright mimh.org.ua © 2022