7 грудня 1937 року у Кам`янці-Подільському відійшов у кращі світи патріарх Поділлязнавства, історик, археолог, етнограф, музейний діяч, православний священник Євтим Йосипович Сіцінський.
Євтим Сіцінський - один із засновників у 1890 першого на Поділлі громадського музейного закладу Дaвньосховища (з 1903 – Музей Подільського церковного історико-археологічного товариства), з 1891 до 1922 – його директор. Член Історичного товариства Нестора Літописця (від 1896), дійсний член НТШ (від 1899) і Українського наукового товариства в Києві (від 1906).
Народився у селі Мазники Подільської губернії у родині священника.
Закінчив Подільську духовну семінарію в Кам'янці-Подільському, 1885 — Київську духовну академію.
Від 1899 — у Кам'янці Подільському — протоієрей Катедрального собору, учитель релігії (до 1918), викладач Кам'янець-Подільського державного українського університету (1918—1920) й інституту народної освіти (1920—1926).
Засновник і директор історико-археологічного музею з його бібліотекою (1890—1922), редактор журналу «Подільські Єпархіальні Відомості», багатолітній голова Подільського церковного історико-археологічного товариства, редактор «Праці Подільського єпархіального історико-статистичного комітету)» (випуск VI, VIII—XII; 1893—1917).
Активний член Старої Української Громади на Поділлі (з 1901), співзасновник «Просвіти» (1905), організатор наукового життя на Поділлі. У 1920-их роках член Всеукраїнської Археологічної Комісії і співробітник Історичної Секції УАН.
Серед найвідоміших його праць – капітальне джерелознавче дослідження «Археологическая карта Подольской губернии» (1901),
«Оборонні замки Західного Поділля XIV—XVII століть» (1928), «Муровані церкви на Поділлі» (1925)… Найбільшим творчим задумом Є. Сіцінського було написання п`ятитомної монографії "Нариси з історії Поділля”. За його життя у 1927 р. у Вінниці був надрукований лише 1-й том і оголошено, що незабаром вийде 2-й. Однак інші томи так і не побачили світ. Лише у 2000 р. Ольга Пламеницька надрукувала частину 3-го тому "Стародавні племена й народи на Поділлі за історичних часів перед заснуванням Київської держави”, який зберігався в особовому фонді Є. Сіцінського. Доля інших томів донедавна була невідома. Останній, п’ятий, том мав умовну назву "Поділля під владою Литви” і дотепер вважався втраченим. Проте нещодавно потрапив з приватної колекції одного із кам’янчан до Історико-культурологічного Подільського братства і був виданий друком. Очевидно, під час примусового виселення Є. Сіцінського з його власного будинку цей рукопис (а також 4-й том "Пониззя та Побужжя за часів Київського та Галицького князівства”, який нині також зберігається у фондах братства) підібрав хтось із кам’янчан і, передаючи з рук у руки, зберіг до наших днів.
Під час визвольних змагань 1917-1921 років Є. Сіцінський щиро підтримав створення Української незалежної держави. Зокрема, протоієрей виступав за створення автокефальної української церкви.
Як голова Подільського історико-археологічного товариства протоієрей Є. Сіцінський увійшов до складу створеної 15 січня 1918 р. комісії із заснування державного українського університету в Кам`янці-Подільському. Ректор університету І. Огієнко призначив його парохом університетської церкви св. Миколая, за сумісництвом - помічником бібліотекаря. До бібліотеки вишу Сіцінський передав багато літератури з особистої книгозбірні. 13 березня 1919 року Іван Огієнко, вже як міністр освіти УНР, призначив Сіцінського приват-доцентом по кафедрі церковної археології. Пізніше йому доручили ще одну дисципліну – історію Поділля на історико-філологічному факультеті.
У червні 1919 р. протоієрей Є. Сіцінський, ректор університету І. Огієнко та відомі місцеві діячі виступили ініціаторами утворення Кам’янець-Подільської філії Українського Товариства Червоного Хреста, розгорнули значну громадську роботу, допомогали хворим та пораненим воякам армії УНР.
У вересні 1919 року Є. Сіцінський став редактором тижневика «Українська Церква» 20 вересня 1919 р. увійшов до створеної при богословському факультеті державного українського університету Комісії для перекладу Святого Письма українською мовою. 7 жовтня 1919 р. Директорія прийняла декрет про те, що Українська Автокефальна Православна Церква є незалежною. Протоієрей Є. Сіцінський був обраний членом Ради Собору Української Православної Церкви та очолив тимчасову Подільську єпархіальну раду.
Поряд з тим Є. Сіцінський не припиняє своєї наукової праці, веде велику пошукову роботу. Окрім того, він редактор видань Кам’янецької губерніальної управи. Також залучається до організації на Поділлі українського шкільництва та видання необхідних підручників і книг. Бере активну участь у роботі такої наукової установи як Архівна комісія, що працює як дорадчий орган з охорони пам’яток.
Будучи палким організатором новітнього українського національного відродження, вчений у березні 1920 року виступив на урочистому засіданні з доповіддю про Т. Шевченка та прочитав у місті ряд лекцій, присвячених українській автокефалії. Писав статті про потреби українського церковно-суспільного життя до газети «Подолія», складав проповіді українською мовою. Студенти згадували, що в церкві університету, вперше в Україні, «поважний і національно свідомий протоієрей Є. Сіцінський» кожну неділю служив Святу Літургію українською вимовою. За радянської влади учений зазнав переслідувань за «контрреволюційну петлюрівську діяльність і агітацію”. Євтима Йосиповича кинули на 8 місяців до в`язниці. У нього відібрали житло, знищили багатий архів і бібліотеку, позбавили роботи та засобів до існування. У заяві до міської ради вчений писав: «для старого 73-літнього чоловіка, що доживає свій трудовий і життєвий стаж, втрата флігеля дуже дошкульна, бо якраз в той час, коли забрано в мене той флігель, я перестав служити. І при моїй старості треба би мати свій притулок. Я гадав, що той флігель, який я побудував на свої трудові кошти, і буде таким притулком, але сталося інакше. Бажав би я закінчити свій вік в Кам’янці, з яким я зв’язаний своєю довголітньою працею і літературною, і науково музейною, і службовою…»
У чужому будинку на Підзамчі в Кам`янці у страшному бідуванні закінчив свої дні прикутий до ліжка через багатолітню хворобу ніг видатний учений, священник, просвітянин, громадський діяч, дослідник Подільської землі… Його доглядала дружина Олена Купріянівна.
Євтим Сіцінський помер 7 грудня 1937 р. і був похований на Руськофільварецькому кладовищі.
У 1994 році на могилі історика встановлено пам’ятник у вигляді мармурової писанки. Розпис на писанці своєрідний: фрагменти архітектури Старого міста, народних промислів, природи Поділля. Пам’ятник символізує давній звичай нашого народу у Великдень на могилу померлих класти писанки. Автори проєкту пам’ятника - кам’янецькі художники Б. Негода, В. Лашко, скульптор О. Янішевський.
