Цьогоріч у липні відзначається 140 років від дня народження відомого філософа, богослова, педагога та українського державного діяча Василя Зеньківського (Зеньковского) - уродженця Проскурова.
17 липня (4липня за ст. стилем) 1881року в місті Проскурів (тепер Хмельницький) Подільської губернії Російської імперії у родині священика народився відомий філософ, богослов та священник, український державний діяч початку ХХ століття Зеньківський (Зеньковський) Василь Васильович. Його дід був кавалерійським офіцером, який після виходу у відставку став священиком. Батько - педагог, директор гімназії, церковний староста.
Освіту Василь Зеньківський (Зеньковський) отримав в Києві, закінчив гімназію. Навчався на фізико-математичному факультеті, закінчив історико-філологічний факультет Київського університету (1909).
Був одним з безпосередніх учнів Георгія Івановича Челпанова, відомого українського філософа, психолога та логіка. Після навчання залишився доцентом при університеті для підготовки до професорського звання. Проходив стажування за кордоном в Німеччині та Італії (1913-1914), захистив докторську дисертацію. З 1915 року — професор кафедри філософії Київського університету. Викладав психологію та логіку. Також сферою наукових інтересів були релігія та філософія. Його світогляд формувався на ідеях Володимира Соловйова, значний вплив мало також з професором, майбутнім протоієреєм Сергієм Булгаковим.Вів активне громадянське життя, був членом та головою Київського релігійно-філософського товариства (1908-1911), читав курси з філософії та психології на Вищих жіночих курсах (1911). Був директором київського Інституту дошкільного виховання і, з 1910, головою київського Товариства по вивченню релігії і філософії.
З моменту створення української держави на початку ХХ ст.. приймав активну участь в її розбудові. З травня по жовтень 1918 року був міністром віросповідань в уряді гетьмана України Павла Скоропадського. Перебуваючи на посаді міністра, Зеньківський підняв питання українізації богослужіння, зокрема перекладу Біблії і богослужбових книг на українську мову.
З 1919 в еміграції. В 1920 перебував в Королівстві сербів, хорватів і словенців, у 1920 - 1923 – був на посаді професора філософського і богословського факультетів Бєлградського університету, з 1921 був членом белградського гуртка преподобного Серафима. З 1923 по 1926 - професор експериментальної та дитячої психології у Вищому педагогічному інституті в Празі, був директором цього інституту. У 1926-1927 перебував у США, де вивчав проблеми релігійної освіти.
В 1927 - 1962 - професор кафедри філософії, історії російської філософії, психології та апологетики Свято-Сергіївського богословського інституту в Парижі, в 1944 - 1948 і 1949 1962 - декан цього інституту. Засновник Вищих жіночих богословських курсів при Свято-Сергіївському богословському інституті. Заснував Релігійно-педагогічний кабінет в Парижі.
В 1933 - 1938 - староста Введенської церкви в Парижі. На початку ІІ світової війни (1939 – 1940) без суду, слідства і звинувачення перебував у французькій в'язниці, а потім у таборі. Ув’язнення вплинуло на прийняття ним сану священика.
З 22 березня 1942 - ієрей. В 1942, 1943, 1962 - помічник настоятеля Введенської церкви в Парижі, в лютому-серпні 1943 - заступник настоятеля Покровської церкви в Парижі. З 1944 – протоієрей. Коли в 1946 році паства розділилась на "промосковську" і "проконстантинопольску", вибрав юрисдикцію Константинопольського патріархату. В 1949 -1952 - благочинний парафій Паризького округу. З 7 січня 1955 - протопресвітер в юрисдикції Константинопольського патріархату. З 1936 - член єпархіальної ради, в 1953 - 1958 - голова.
Основною працею Василя Зеньківського (Зеньковського) вважається "Історія російської філософії", основою якої стали його лекції в Свято-Сергіївському богословському інституті. В ній прослідковується процес розвитку християнської філософії XVIII-XX століть на основі досвіду тодішньої російської держави. Значну увагу приділяв темі впливу західної думки на російську філософію. Філософська система Василя Зеньківського (Зеньковського) включала метафізику, гносеологію і антропологію в християнській традиції та світогляді, християнська філософія де термінується вірою в Христа.
В сфері його наукової діяльності були проблеми історії філософії, зокрема української та російської думки, основи християнської філософії та виховання. Одними з визначних творів були "Сучасний стан психофізичної проблеми” (1905), "Проблема психічної причинності” (1914), "Проблема виховання у світлі християнської антропології” (1934), "Історія російської філософії” . В 2 т. (1948 - 1950).
Помер Василь Васильович Зенківський (Зеньковський) 5 серпня 1962. Похований на кладовищі Сент-Женев'єв-де-Буа під Парижем.
На честь нього в місті Хмельницькому в мікрорайоні Книжківці з 2007 року названа вулиця та провулок.
