ЄВГЕН КОНОВАЛЕЦЬ: «Україна мусить бути єдиною, соборною державою, яка заперечує будь-які прояви сепаратизму».
14 червня 2021 року минає 130 років від дня народження видатного українського державника, військового та політичного діяча Євгена Коновальця. Полковник Армії УНР, один з організаторів корпусу Січових стрільців, Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів та Перший Голова Проводу ОУН Євген Коновалець ще при житті став символом національно-визвольної боротьби за Самостійну Соборну Українську Державу. Він займає одне з чільних місць серед борців за волю нації та побудову держави.
Поразка Української революції 1921 року для багатьох українських політиків стала ударом, після якого вони так і не зуміли оговтатися, перетворившись на еміграційних діячів, відірваних від українських реалій та залежних від іноземної підтримки. Для Коновальця поразка, навпаки, стала поштовхом. У 30 років він очолив підпільну Українську Військову Організацію, яка під гаслом "війна не закінчилася" продовжила боротьбу. Поява УВО засвідчила: рух за незалежність вийшов на новий етап свого розвитку, подолав кризу поразки. Зібрати сили для продовження боротьби, поставити нові цілі стало завданням тих, хто відважився перехопити ініціативу в керівництві визвольного руху. І зробити це слід було в умовах цілковитого розчарування суспільства та відсутності нескомпрометованих лідерів. Євген Коновалець упорався з цим завданням.
У 38 років його авторитет і вміла організаційна робота стали запорукою створення Організації Українських Націоналістів. Започаткована в 1929 році ОУН, яка об’єднала галичан і наддніпрянців, безперечно – найуспішніший політичний проект українців ХХ століття, що кардинально змінив нашу історію. Тому вбивство чекістами Євгена Коновальця у 1938 році стало болючою втратою, але вже не змогло змінити перебігу цієї історії.
З Відозви Проводу ОУН, травень 1938 року: «Переведіть аналізу свого сумління, своїх вчинків і задумів і скажіть у душі собі, чи гідні ви?
Станьте, отже, на висоті завдання, переможіть і скоріть усі слабості людські, щоб оновлені в тій святій крові, що в Роттердамі пролилася, ви могли чесно, сумлінно та щиросердечно сказати: «Ми готові! Ми гідні великого й неоскверненного імені Коновальцеві Воїни, Українські Націоналісти!».
Але навіть знищивши Голову Проводу, вороги не зуміли знищити самої Організації, і це вони відчули під час Другої світової війни, коли націоналісти розгорнули свою політичну і військову діяльність. Підтвердженням цього є боротьба ОУН-УПА під проводом Степана Бандери і Романа Шухевича, що велася в Україні до кінця 50-х років, а останній бій вояків УПА з військами НКВС відбувся на початку 60-х.
Один з організаторів корпусу Січових стрільців, Української Військової Організації, Організації Українських Націоналістів та Перший Голова Проводу ОУН Євген Коновалець ще при житті став символом національновизвольної боротьби за Самостійну Соборну Українську Державу. Він займає одне з чільних місць серед борців за волю нації та побудову держави.
Пам’ятаймо слова Провідника: «Україна мусить бути єдиною, соборною державою, яка заперечує будь-які прояви сепаратизму; всіма силами треба мурувати єдність наддніпрянців і галичан; негайно творити регулярну Українську Національну Армію!».
Віхи біографії Євгена Коновальця.
14 червня 1891 року – народився у с. Зашків (нині - Жовківський район, Львівська область) у вчительській родині;
1901-1909 - навчався у Львівській Академічній гімназії, провадив суспільно-політичну діяльність;
1909 – розпочав вивчати право на правничому факультеті Львівського університету;
1910 - брав участь у боротьбі студентства за український університет у Львові;
1912 - став секретарем львівського відділення "Просвіти";
1913 - був обраний до складу головної управи Української Націонал-Демократичної партії;
1914 - мобілізований в австрійську армію;
червень 1915 – під час боїв на горі Маківці потрапив у російський полон;
червень 1915-1917 рр. перебував у таборі для військовополонених у Царицині на Волзі;
1917 рік - приїжджає до Києва, де вступає до Галицько-Буковинського комітету допомоги жертвам війни. У цьому ж році формує Галицько-Буковинський курінь січових Стрільців;
1918 - стає його командиром, і формує Окремий загін Січових Стрільців з дислокацією в Білій Церкві;
1918-1919 - керує дивізією, корпусом і групою Січових Стрільців під час бойової операції проти більшовицьких військ;
6 грудня 1919 - видає указ про самодемобілізацію підрозділів Січових Стрільців;
серпень 1920 року - створює Українську військову організацію;
20 липня 1921 - повертається до Львова, де очолює Початкову команду УВО;
3 лютого 1929 - створюється Організація українських націоналістів, головою якої проголошений Євген Коновалець, ним і залишається до самої смерті.
23 травня 1938 Євген Коновалець загинув у результаті спецоперації, яка була проведена НКВС СРСР. Виконавцем його вбивства вважається Павло Судоплатов, який пізніше став керівником розвідувально-диверсійної групи НКВС СРСР і генералом КДБ. Спочатку Судоплатову вдалося увійти в довіру до Коновальця, який вірив у те, що в СРСР присутнє сильне підпілля.
Листопад 1937 - Судовлатова особисто викликав Сталін, і наказав йому розробити, а також здійснити план нейтралізації керівництва ОУН;
23 травня 1938 Павло Судовлатов передав в кафе-готелі "Атланта", розташованому в Роттердамі, вибуховий пристрій, замаскований під коробку з цукерками, на яку було нанесено український орнамент. Як тільки коробку перевернули в горизонтальне положення, вона вибухнула.
Похований Євген Коновалець на цвинтарі Кросвейк у Роттердамі.
Згідно з Законом «Про правовий статус та вшанування борців за незалежність України у ХХ ст.» УВО, ОУН і УПА визнано організаціями, які боролись за незалежність України у ХХ столітті.
"Він ніколи не любив блищати чи перед будь-ким позувати, – згадував особистий секретар Євгена Коновальця Олекса Бойків. – Його вдачу позначала виняткова дійовість. Не можна було зауважити якоїсь патетики, сліпого молодечого пориву, фантазійності, словесного гурра-патріотизму. Коли в одній з розмов із Полковником інженер Микола Сціборський натякнув про це, він негайно зреагував:
– Маючи 28 років, я був командиром корпусу Січових Стрільців і заступником голови Директорії у Києві. То що нині може мені імпонувати? Наше завдання працювати й боротися за визволення України! Титули не цікавлять мене!".
