День пам'яті і скорботи в Україні відзначається щорічно 22
червня згідно з Указом Президента України "Про День скорботи і вшанування
пам'яті жертв війни в Україні" від 17 листопада 2000 року № 1245.
Вже багато
років пройшло від 22 червня 1941 року, початку нападу нацистської Німеччини на
СРСР. Для України це мало жахливий наслідок. Одна окупація прийшла на заміну
іншої.
Одним із
головних рушіїв нової війни стала нацистська Німеччина. Ідеологія нацизму
формувалась в еклектичному поєднанні шовінізму, соціалізму, антисемітизму та
расизму. Панувала ідея об’єднання всіх
німців в одній державі, а це передбачало приєднання Австрії, населених німцями
районів Франції, Бельгії, Чехословаччини, Польщі й Литви. А також важливим було
завоювання «життєвого простору» на Сході.
Тодішня влада в Англії і Франції була налаштована на політику
«умиротворення», Гітлер вважався схильним до перемовин політиком. Кульмінацією
політики «умиротворення» став «аншлюс» Австрії і Мюнхенська угода стосовно
Чехословаччини. Далі ІІІ рейх почав висувати територіальні претензії до Польщі.
Крах політики «умиротворення» став очевидним.
Незабаром СРСР та Німеччина домовились про розподіл сфер впливу.
Ріббентроп і Молотов підписали у Кремлі 23 серпня 1939 р. договір про ненапад і
таємний протокол про розмежування «сфер інтересів» у Східній Європі. Підписавши
протокол, Радянський Союз фактично опинився серед держав — «підпалювачів
війни». 
Безпосереднім наслідком підписання цих документів стало те, що німецькі
війська вранці 1 вересня 1939 р. здійснили напад на Польщу. 
3 вересня Англія і Франція оголосили війну Німеччині. Спалахнула Друга
світова.
17 вересня польський кордон перейшли радянські війська. 22 вересня
1939 р. у Брест-Литовську на честь успішного завершення польської кампанії відбувся
парад радянських і німецьких військ. 
Німецько-радянській війні передувала
змова СРСР і Німеччини щодо розподілу Східної Європи. СРСР та Німеччина
отримали спільні кордони, а також привід для наступу на сусіда для «звільнення»
завойованих ним територій.
22 червня
1941 р. о 3 годині 30 хвилин німецькі війська завдали потужного артилерійського
та авіаційного удару по радянській території. Одніє з перших удари отримала
Україна. Бомбардувались Київ, Одеса та інші великі міста. Одним із постраждалих
виявився і Проскурів (Хмельницький) та його передмістя, перші бомби в той день
прилетіли на с. Ружична (тепер мікрорайон міста Хмельницького). 
За кілька
хвилин танкові та моторизовані частини армії Німеччини перетнули кордон СРСР. Розпочався напад Німеччини на СРСР. 
Народу
було повідомлено, що без оголошення війни, німецькі війська напали на країну.
Але документи свідчать про протилежне. Уночі 22 червня 1941 року нарком
закордонних справ СРСР В’ячеслав Молотов прийняв німецького посла у Москві
Фрідріха-Вернера фон Шуленбурґа. Під час зустрічі Шуленбурґ передав Молотову
ноту про початок війни. О 4 годині ранку того самого дня у німецькому МЗС
міністр закордонних справ Райху Йоахім фон Ріббентроп повідомив радянського
посла у Берліні Володимира Деканозова про початок війни та вручив письмовий
меморандум, де було викладено претензії німецького уряду до СРСР та пояснення
причин нападу. В СРСР цей документ ніколи не оприлюднювався. У
своїй промові перед німецьким Рейхстагом на його 7 сесії, 11 грудня 1941 року
А. Гітлер пояснив причину превентивного
нападу на радянську Росію - значна
концентрація військової техніки та частин Радянської армії на кордоні та плани
нападу влітку 1941 року радянської Росії на Європу. І де-факто, і де-юре це
було офіційним оголошенням війни Радянському Союзу. Зовнішньополітичні афери
двох тоталітарних держав стали причиною нападу одного агресора на іншого.
Наслідки
цієї війни були катастрофічними, особливо для України. Загибель мільйонів
людей, руйнування та знищення населених пунктів, окупація, крах економіки,
гуманітарна катастрофа. Ретроспективний погляд на ті події може дозволити
зрозуміти події сучасності і спробувати запобігти негативному розвитку подій.
Для сучасної України це має велике значення.
Анатолій
Вальчук, зав.сектору МІМХ МПП | 
