...

16 січня 1954 року вийшов Указ Верховної Ради Української РСР:

«На ознаменування історичної події – 300-річчя возз'єднання України з Росією і відзначаючи заслуги перед українським і російським народами видатного державного діяча і полководця Богдана Хмельницького, Президія Верховної Ради Української РСР постановляє: перейменувати місто Проскурів у місто Хмельницький, а Кам'янець-Подільську область – у Хмельницьку.

Підпис – Голова Президії Верховної Ради УРСР Д. Коротченко, дата 16.01.1954 р.».

Передісторія цієї події така. У березні 1941 року обласний центр створеної 1937 року Кам`янець-Подільської області переносять у Проскурів. І аж до 1954 року область з обласним центром в Проскурові називалася Кам`янець-Подільською. Та наприкінці 1953 року в тодішній радянській республіці готувалися помпезно відсвяткувати 300-річчя так званого возз`єднання України з росією, котре начебто на віки-вічні заповзявся підписати-затвердити у 1654 році Гетьман України Богдан Хмельницький.

Це вже сучасні історики, як, приміром, доктор наук, директор інституту козацтва імені Степана Бандери Тарас Чухліб, розібравшись з історичними документами, з`ясували, що угода, яку залешанські дослідники трактують, як довічне «возз`єднання», була всього-на-всього тимчасовим військовим союзом. Такі тимчасові «спілки» визначний стратег та геополітик Богдан Хмельницький змушений був часто-густо підписувати, зважаючи на тогочасні геополітичні реалії і маючи величезне бажання зберегти цілісною демократичну козацьку республіку Україну. Історик Тарас Чухліб у польському архіві актів давніх віднайшов оригінал листа кримського хана Мегмед IV Гірея, який руйнує історичні стереотипи, нав`язані Росією.

І свідчить про те, що Богдан Хмельницький у 1655 році скасував "Переяславську угоду” з Московією. За словами Тараса Чухліба, «міфічним стереотипом є думка про те, що гетьман Богдан Хмельницький чи то "возз’єднав” Україну з Московщиною, чи то "продав” Україну цареві в 1654 році. Насправді ж Хмельницький у 1655 році підписав угоду з султаном Османської імперії, про що і свідчить лист Мегмеда IV Гірея до польського короля Яна ІІ Казимира за 5 серпня 1655 року. Окрім того, зважаючи на те, що султан не надіслав війська – у 1656 році Богдан Хмельницький уклав угоду з шведським королем Карлом Х про боротьбу проти спільних ворогів”.

Але у 1954 році на такі нюанси компартійні історики не зважали, чи, пак, боялися оприлюднювати подібні документи, бо за це тоталітарні каральні «органи» могли відправити правдолюбців валити ліс до білих ведмедів чи у воркутинські шахти… Отож, аби підлеститися до московської партійної верхівки, в Києві почали шукати варіанти «достойного відзначення» російсько-української «дружби». І вирішили перейменувати котрийсь з українських обласних центрів із областю включно на честь «винуватця» 300-літньої події «нерозумного сина» (Т. Г. Шевченко) Богдана. До речі, на честь Богдана Хмельницького на той час уже перейменували місто Переяслав, що на Київщині, додавши до історичної назви Переяслав приставку Хмельницький ще 12 жовтня 1943 року, після відступу нацистських окупантів та відновлення радянської окупації. Зміну тоді пояснили метою «вшанування пам'яті великого сина українського народу, державного діяча і полководця України Богдана Хмельницького». Перебіг подій визвольної війни Богдана Хмельницького стосувався переважно Дніпропетровської, Черкаської, Київської, Вінницької, Кам'янець-Подільської та Тернопільської областей.

Зрозуміло, що Київ і Дніпропетровськ відразу відпали. Вінничани використали безпрограшний аргумент: їхня область одна з перших п'яти, створених в Україні, а тому не слід змінювати її історичну назву.

Залишилися три «кандидатури»: Черкаси, Тернопіль та Проскурів – всі вони мали однакові шанси бути перейменованими на Хмельницький.

Під час обговорення хтось із керівництва УРСР звернув увагу на те, що існує Кам'янець-Подільська область, а обласний центр має назву Проскурів (адже центр області, як ми вже згадували) перенесли у Проскурів ще до війни, але область перейменувати не встигли). Все одно ж доведеться перейменувати область. Так чому б це не зробити тепер?

До того ж, саме неподалік обласного центру Проскурова, що претендував називатися Хмельницьким, на Старосинявщині, у селі Пилявці (тепер - Пилява) у вересні 1648 сталася переламна битва, що принесла Війську Запорізькому довгоочікувану перемогу і фактично змінила хід історії. Та й взагалі козацьке військо Хмельницького, зокрема, полк Максима Кривоноса того ж 1648-го прогнав з Проскурова поляків, а сам Хмельницький з козаками між Проскуровом і Чорним Островом табором стояв…

Отож ці аргументи стали вирішальними, і в січні 1954-го на карті України замість Проскурова з'явився Хмельницький, а Кам`янець-Подільську область перейменували на Хмельницьку.

До речі, допитливі історики знайшли, що на карті випуску 1953 року назва нашого міста позначена як Проскурів, а залізнична станція - Хмельницька. І дійшли висновку, що питання перейменування було вирішене задовго до 1954 року...

Місто Богдана вшанувало свого небесного покровителя аж п`ятьма пам`ятниками. Історично обґрунтовану назву на честь видатного українського діяча увічнено в не лише в офіційних документах, а й в складених хмельничанами піснях та поезіях. Самовідданою працею і героїчними подвигами хмельничани прославили і продовжують примножувати славу рідного міста. Залишається лише побажати нашій перлині над річкою Богом миру, спокою, процвітання у вільній, незалежній, сильній державі Україні.