3 лютого 1929 року у Відні заснована ОУН. Виникла внаслідок об'єднання Української військової організації (УВО) та студентських націоналістичних спілок.
Виникнувши як підпільна організація, ОУН незабаром стала порівняно потужною силою і не дивлячись на всі репресії, чисельність ОУН завжди досягала 10-30 тисяч членів. Ні польській, ні радянській владі не вдалося остаточно знищити ОУН, тому в умовах, коли після приєднання Західної України до СРСР всі інші політичні сили були розгромлені, саме ОУН збереглася і продовжувала підпільну боротьбу значної частини західноукраїнського населення за незалежність.
Лідером
ОУН до його вбивства агентом НКВС у Роттердамі 1938 р. був полковник
Євген Коновалець.
Смерть Є. Коновальця спричинила суперечності оунівців
щодо того, хто має бути його наступником. Криза в Організації виявила
суттєві розбіжності між членами ОУН на Західній Україні (радикалами) та
членами Проводу українських націоналістів (ПУН) (консерваторами), що
жили за кордоном. Другий Великий Конгрес ОУН у Римі 27 серпня 1939 р.
обрав головою ОУН Андрія Мельника і надав йому титул «вождя»,
проголосивши його відповідальним лише «перед Богом, нацією і своїм
власним сумлінням».
Група молодих націоналістів на чолі зі Степаном
Бандерою,
яка після окупації Польщі Німеччиною повернулася з тюрем,
вимагала від ПУН та його голови А. Мельника змінити тактику ОУН, а також
усунути з ПУН декількох його членів (Ярослава Барановського, Олексу
Сеника та Сидора Чучмана). Конфлікт призвів до розколу в Організації.
Прихильники С. Бандери в лютому 1940 р. утворили «Революційний Провід
ОУН» й взяли собі назву ОУН(б) (пізніше — ОУН(сд), ОУН(р)). Більшість
оунівців, що залишились за кодоном, згуртувались навколо А. Мельника і
сформували ОУН(м). Між двома гілками колись єдиної ОУН почалась
боротьба, хоча стратегічна мета обох була однією – незалежна Україна.
У 1938—1939 роках ОУН доклала найбільше зусиль для проголошення державності Карпатської України. З початком німецько-більшовицької війни в Україні діяли похідні групи ОУН. З їх праці постала Українська Національна Рада, український передпарламент; засновувалися газети, що закликали до боротьби з нацизмом і більшовизмом; практично на всіх українських землях відроджувалося державне життя. Під час Другої світової війни ОУН зазнала масових розстрілів та арештів, що спонукало націоналістів взятися за зброю і в лавах Української Повстанської Армії боротися за визволення Батьківщини.
Ідеологією ОУН є український націоналізм — думка, воля і дія нації, спрямовані на розбудову незалежної держави на своїй етнічній території. Мета ОУН боротися за Українську Самостійну Соборну державу. Українська — це національна формою і змістом держава .Самостійна — це держава, що спирається на силу власного народу. Соборна — це держава, що єднає українців від «Сяну до Дону».
Досі побутує міф, що Організація українських націоналістів діяла лише на території Галичини та Волині. Насправді ж їхня боротьба точилася майже по всій території України.
В Проскурові діяла група ОУНівців-мельниківців.
Проскурівські націоналісти з перших днів окупації гітлерівськими військами міста концентрували цивільне керівництво у своїх руках. Представники ОУН займали ключові посади в місцевих адміністраціях. Так, бургомістром Проскурова став Мирослав Ліщинський, старостою окружної управи був Олександр Маяровський, а банк очолив Тимофій Печинюк. В їхніх руках перебувала і місцева редакція газети «Український голос».
Націоналісти у Проскурові мали добре налагоджену службу безпеки та розвідки. Спочатку гітлерівці не дуже серйозно ставилися до діяльності українських націоналістів, оскільки перед ними стояла інша задача: налагодження господарського життя на окупованих територіях. Проте, пізніше ОУНівці стають великою проблемою нацистів. Гауляйтер Е. Кох у листі до міністра А. Розенберга повідомляв, що «українські націоналістичні банди» на території Поділля мають суворе керівництво і вражаюче озброєні. Вони нападають на важливі об’єкти, залізниці, мости, елеватори, а також на кожного німця, який з’являється в зоні їхнього контролю».
У містечках і селах Проскурівщини націоналісти активізували створення культурно-просвітницьких центрів «Просвіти». Вони пропагували українську історію та культуру, критикували радянську спадщину колективізації та репресій.
Підпільні ОУНівці в Проскурові розповсюджували листівки, вели усну антигітлерівську агітацію, перешкоджали вивезенню молоді на каторжні роботи до Німеччини, псували лінії телефонного зв’язку, збирали зброю та боєприпаси, готували людей до боротьби з окупантами.
Мельниківці вважали, що німецька й радянська армії під час затяжної війни ослабнуть і тоді українці розпочнуть збройну боротьбу за незалежність. Втім, нацисти почали активно переслідувати націоналістів. Багатьох членів ОУН німці розстріляли 21 лютого в Бабиному яру. Подібні каральні акції проходили по всій Україні, зокрема на Поділлі. Велику кількість активістів ОУН з Проскурівщини розстріляли у 1942 році в місті Старокостянтинові, де діяло гестапо.
Головний урок ОУН: Боротьба за свободу має бути безкомпромісною.
Десять заповідей українського націоналіста (Декалог)
Я — Дух одвічної стихії, що зберіг Тебе від татарської потопи й поставив на грані двох світів творити нове життя:
1. Здобудеш Українську Державу, або загинеш у боротьбі за Неї.
2. Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі Твоєї Нації.
3. Пам'ятай про великі дні наших Визвольних змагань.
4. Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового Тризуба.
5. Пімсти смерть Великих Лицарів.
6. Про справу не говори, з ким можна, а з ким треба.
7. Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи.
8. Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів Твоєї Нації.
9. Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть не приневолять тебе виявити тайни.
10. Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства й простору Української Держави.
