...

4 березня 1944 року військами 1-го Українського фронту у взаємодії з військами 2-го Українського фронту було розпочато Проскурівсько-Чернівецьку операцію.

В перші дні наступу радянські частини прорвали оборону ворога і вийшли в район Волочиська, Чорного Острова та перерізали залізничну магістраль Львів-Одеса.

Війська 1-го Українського фронту завдали удару в напрямку населених пунктів Кам’янець-Подільський та Чернівці. Літаки 2-ї повітряної армії здійснили удари по аеродромах Вінниці, Калинівки, Старокостянтинова, Проскурова та знищили велику кількість ворожих літаків на землі. У ході наступу радянськими військами було оточено і знищено німецький гарнізон у Тернополі. Крім того, на північ від Кам’янця-Подільського було оточено 1-у німецьку танкову армію у складі 23 дивізій, 10 з яких танкові. Ціною великих втрат німецькі частини пробились з оточення вздовж лівого берега Дністра до міста Бучач. Німецькі дивізії при цьому втратили половину особового складу, майже все важке озброєння та техніку. Наступаючі радянські частини долали не тільки шалений опір ворога, але й величезні труднощі, пов’язані з весняним бездоріжжям. Непрохідна багнюка сковувала маневр військ, особливо танків і артилерії. Бійці були вимушені на руках виносити і пересувати техніку та боєприпаси.

Важкі бої велися за Проскурів. Навколо міста німецьким командуванням було сконцентровано понад 500 танків, артилерію, піхоту та створено розгалужену систему мінних полів та опорних пунктів для його оборони. Проскурів був важливим стратегічним пунктом німецької оборони. В місті розташовувались штаби групи гітлерівських армій «Південь» та 1-ої танкової армії. У місті дислокувалась 27-а добровольча гренадерська дивізія СС «Лангемарк» та 3-я танкова дивізія СС «Тотенкопф».

Через Проскурів проходила важлива залізнична магістраль, якою забезпечувались німецькі частини. Місто стало центром зберігання та забезпечення військових підрозділів провіантом, пальним та амуніцією.

Два тижні рдянські війська намагались прорвати німецьку оборону на північних підступах до Проскурова.

Опівдні 21 березня війська перейшли в наступ і вийшли на лінію Іванківці - Лісові Гринівці - Стуфченці. Частини 107-го стрілецького корпусу генерала Гордєєва Д.В. розпочали операцію зі звільнення Проскурова.

24 березня 1944 року 304-а стрілецька дивізія раптовою атакою оволоділа Лезневим. 127-а стрілецька дивізія силами двох стрілецьких полків, форсувавши Південний Буг, атакували Гречани, а розвідники 2-ї повітряно-десантної дивізії з боєм увірвалися в Ружичну. Таким чином місто було оточене. Радянським командуванням було прийнято рішення не дати закріпитись відступаючому супротивнику в місті та вибити його з Проскурова в ніч на 25 березня.

Атака на місто почалась приблизно о 5.30 ранку одночасно з різних напрямків. Підрозділи 107-го корпусу захопили залізничну станцію, аеродром, обласну, а потім і міську лікарні. Через Кам'янецький і Фельштинський переїзди воїни 2-ї повітряно-десантної дивізії пробились до центра міста, інші військові з'єднання вийшли на Заріччя і форсували Південний Буг біля теперішнього Хмельницького кооперативного торговельно-економічного інституту. Атакований з усіх боків, ворог намагався вирватися з міста. Запеклий бій точився в місті за підтримки артилерії та авіації. Проскурів було зайнято радянськими військами під ранок 25 березня.

Під час боїв за місто було знищено 1700 німецьких солдатів та офіцерів, 15 танків, 38 гармат, 1060 автівок, захоплено 95 танків, 52 гармати, 320 автівок та понад 1000 полонених. Втрати з радянського боку склали 3252 солдата та офіцера.

За результатами боїв за місто 31 частині та з'єднанню радянської армії було присвоєне почесне найменування «Проскурівських», а 14 полків і дивізій були нагороджені орденами.

Від тих подій минуло 78 років. І знову Хмельницький, колишній Проскурів, повернувся у військове лихоліття. І хоча на місто не впали бомби та ракети, періодично лунають повітряні тривоги, містяни обговорюють між собою страшні новини з інших міст нашої держави про обстріли та наслідки руйнувань – з цього уже впродовж місяця складаються міські будні, навіть якщо люди і не живуть у зоні активних бойових дій. Агресор завдає ракетні удари по території України, застосувуючи ракети наземного, морського та повітряного базування, росія провела понад 1500 авіаційних нальотів на українські міста та села. У Хмельницькому з’явилися вимушені переселенці з міст, які страждають від ворожих атак, артилерійських та авіаційних ударів. Наше місто приймає всіх, хто вимушений покинути свої домівки. Хмельничани віддають цим людям щире тепло своїх душ і допомагають у наданні житла, одягу, харчування. Кожен хмельничанин докладає максимум зусиль для перемоги, допомагає армії, залучається до волонтерської діяльності. Місто живе, бореться, перемагає.

Віримо у свої сили та нашу перемогу.

Все для фронту, все для Перемоги! Слава Україні!