23 травня – День Героїв УКРАЇНА – СВЯТА МАТИ ГЕРОЇВ! СЛАВУ СКЛАДАЄМО НЕПЕРЕМОЖНИМ! Сьогодні, 23 травня 2022 року, – 89-й день спротиву повномасштабній російсько-рашистській агресії у священній для українців визвольній війні, яка триває з 20 лютого 2014 року. А завтра минає три місяці від 24 лютого 2022 року – чорного дня повномасштабного рашистського вторгнення, яке знову принесло на святу українську землю ріки крові, розруху, тисячі загиблих і поранених українських чоловіків, жінок і дітей, калік і сиріт. У цій війні ХХІ століття на захист рідної землі піднялися проти жорстокого, підступного ворога УКРАЇНСЬКІ ГЕРОЇ, які виявляють подиву й захоплення гідну стійкість, витримку, мужність, відвагу, незламність, єдність перед уп`ятеро більшими силами загарбника.
Сьогодні ми відзначаємо День Героїв – свято-символ незборимості української нації, свято вшанування величі духу борців за волю і державність України, тих, хто з великої любові до України своїм лицарським чином і гідним життям наближав і утверджував вільну, єдину, рівну серед рівних у Європі і світі державу УКРАЇНУ. Знакова історія започаткування цього свята. 1941-й рік. Українці під проводом Організації Українських Націоналістів (ОУН) збройно борються проти гітлерівських та комуно-більшовицьких загарбників за відновлення власної державності. Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів в Кракові у квітні 1941 року постановляє відзначати щорічно 23 травня як Свято Героїв. Свято було покликане відродити в українців героїчний дух минулих поколінь, які дали нашій історії яскраві приклади героїзму: лицарів Київської Русі, козаків Гетьманської доби, Січових Стрільців та вояків Армії УНР, УПА та діячів ОУН.
Саме травень було обрано для вшанування Героїв. Тому що в травні віддали своє життя у визвольній боротьбі за державність кращі сини України XX століття: 3 травня 1924 року загинув переслідуваний більшовицькою владою головний ідеолог державної самостійності України початку XX століття, один із співавторів ідейних засад українського націоналізму Микола Міхновський; 25 травня 1926 року в Парижі від кулі більшовицького агента-терориста загинув головний провідник української національно-визвольної боротьби 1917-1921 років Симон Петлюра; 23 травня 1938 року в Роттердамі вибух бомби, підкладеної агентом НКВС, обірвав життя організатора українського націоналістичного руху, засновника та першого Провідника УВО та ОУН полковника Євгена Коновальця. В роки німецької, а згодом радянської окупації цей день відзначався у підпіллі, а також в українській діаспорі. Свято стало одним із найбільших у підпільно-повстанському середовищі. Серед повстанців було започатковано формування та культивування своєрідного пантеону героїв-борців за українську державність, до якого традиційно входили, окрім перерахованих вище, князі Святослав, Володимир Великий, Роман Мстиславович, король Данило Галицький, гетьмани Богдан Хмельницький та Іван Мазепа, повстанці Іван Гонта та Максим Залізняк, Великий Кобзар Тарас Шевченко, герої Крут та Базару, герої Холодноярської республіки, Ольга Бессараб, Василь Білас, Дмитро Данилишин, Юліан Головінський та інші. До відновлення Україною незалежності свято відзначалося підпільно, а після 1991 року, з проголошенням незалежності День Героїв масово відзначається в Україні. З 2014 року до пантеону Героїв додалися імена Героїв Небесної Сотні, учасників Антитерористичної Операції та Операції Об`єднаних Сил, волонтерів, які відстоювали територіальну цілісність та право на вільний розвиток своєї держави. З 18 лютого 2022 року постала у місті Хмельницькому на центральній вулиці Проскурівській Алея Героїв зі світлинами та розповідями про цих героїв нової доби, які перейшли до безсмертного легіону. На жаль, війна триває і Алея Героїв продовжує поповнюватися. Від 20 лютого 2014 року 69 наших земляків-хмельничан, визволителів України, поклали своє життя за волю, єдність та державність України, за мир без рашистської нечисті на нашій землі. І вже 33-х з них провело рідне місто в останню путь від початку ескалації російсько-рашистської агресії 24 лютого. Імена цих воїнів згадуємо з молитвою, з великою шаною і вдячністю за кожен наш день. На новому етапі праведної боротьби за своє існування Україна явила світові небувалу звитягу і тисячі нових Героїв - захисників і захисниць, чиї імена будуть навіки викарбувані в історичному літописі буття нашого народу. У цьому протистоянні, яке вирішує долю існування України і українців, наші єдинокровні брати і посестри, воїни духом і з покликання, звичайні люди із звичайного життя, продемонстрували надлюдську силу титанів і викликали цим повагу й захоплення у всього світу, який, нарешті, зрозумів, чим Україна відрізняється від росії. Недарма, світ нині асоціює українських бійців з дружними дикими бджолами, котрі самовіддано, безстрашно й дружно боронять своє гніздо, або - з давнім сакральним символом жерців та характерників - войовничою, мужньою росомахою, яка, завдяки своїй затятості, здатна перемогти в поєдинку набагато більшого і сильнішого, ніж вона сама, звіра. І ми назвемо світові кожне ім`я кожного нашого Героя. І кожен живий народжений українець проходитиме до свого другого, духовного, народження УКРАЇНЦЕМ через вшанування Алеї Українських Героїв. І на тій Алеї, безумовно, будуть імена всіх наших воїнів і борців нової, безсмертної, доби. До прикладу, таких, як Герой України з удостоєнням ордена «Золота зірка» (посмертно), 29-річний пілот-легенда Степан Тарабалка, котрий загинув в повітряному бою з переважаючими силами ворога, збивши перед тим 40 літаків орків. Як Герой України з удостоєнням ордена «Золоиа Зірка» (посмертно) льотчик-винищувач 48-річний Дмитро Коломієць, який загинув 24 лютого над Хмельниччиною в повітряному бою з ворогом, рятуючи жителів і своїх побратимів-пілотів. Чи пілот-ас, наставник багатьох українських авіаторів Олександр Оксанченко, котрий загинув у повітряному бою над Києвом, відволікаючи на себе ворожу авіацію. В нашій пам`яті житиме 40-річний бойовий медик з Вінничини Олександр Гончарук, який рятував життя під обстрілами і, прикривши собою вісім побратимів, загинув зі словами: «Українці москалям не здаються». І наш земляк, 48-річний доброволець, відважний розвідник танкового підрозділу Едуард Садомський, котрий з перших днів лютневого повномасштабного вторгнення захищав наш спокій і загинув в самому пеклі війни – поблизу Ізюму на Харківщині. І буде в тому довгому списку ім`я захисника Гостомельського аеропорту, льотчика Геннадія Матуляка, який ціною власного життя врятував десятки людей і їхнє житло у Вишгородському районі під Києвом під час падіння свого підбитого в бою з ворогом літака. І ім`я 25-річного військового інженера Віталія Скакуна, який пожертвував своїм життям, замінувавши і підірвавши 24 лютого 2022 року автомобільний міст в районі Кримського перешийку, щоб зупинити російських окупантів. Ім`я «Гостомельського лева», Героя України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (посмертно) 27-річного бійця Національної гвардії України старшого солдата кулеметника Артема Амеліна, котрий в бою під Трьохізбенкою Щастинського району на Луганщині 26 лютого 2022 року підбив два ворожі танки і поранений, під жорстоким обстрілом, який окупанти вели з великокаліберних кулеметів, мінометів, гранатометів, скорострільних зенітних гармат, прикрив відхід своєї 4-ої бригади оперативного призначення імені Героя України сержанта Сергія Михальчука. Ім`я старшого бойового медика 15-го окремого мотопіхотного батальйону, сержанта, 51-річної Інни Дерусової, котра загинула 26 лютого 2022 року в Охтирці на Сумщині, надаючи під масованими вогневими ударами рашистських окупантів медичну допомогу пораненим українським бійцям. І ім`я пенсіонера, керівника Ріпкинського районного товариства мисливців Анатолія Кульгейка з Чернігівщини, котрий підірвав гранатою себе і кількох рашистських солдатів, які прийшли до нього додому за списками місцевих мисливців. Ми віднайдемо ім`я того хлопця з села Ягідне на Чернігівщині, який жертвуючи своїм життям, крикнув прямо в очі окупантам «Слава Україні!» перед всіма зігнаними в шкільний підвал жителями і був закатований на смерть. Ми вшануємо імена тих жертовних героїв, жителів Житомирщини, Сумщини, Чернігівщини, Харківщини, Сходу і Півдня, котрі вірили в нашу перемогу і допомагали ЗСУ, доповідаючи про координати і пересування ворога. Ми обов`язково дізнаємося імена безстрашних розвідників, котрі в глибокому ворожому тилу не припиняють нагадувати агресору, що Україну не подолати. І перекажемо наступним поколінням імена тих витязів-пілотів, котрі доставляли їжу і медикаменти оборонцям «Азовсталі». Ми будемо молитися про вічний спочинок полеглих і порятунок живих захисників Маріуполя, бійців гарнізону «Азовсталі» - окремого загону спецпризначення "Азов", 12-ої бригади Національної гвардії України, 36-ої окремої бригади морської піхоти, прикордонників, поліцейських, добровольців, тероборон Маріуполя, співробітників СБУ, чий подвиг дозволив сповільнити ворожий наступ, завадив планам агресора щодо швидкого захоплення Запоріжжя, дав можливість українській армії підготувати оборонні рубежі. Ми схиляємо чола перед стійкістю міст–героїв України: Харків, Чернігів, Маріуполь, Херсон, Гостомель, Волноваха, Буча, Ірпінь, Охтирка, Миколаїв продемонстрували світові мужність, патріотизм, гідність, прийнявши на себе удари рашистських катів. Ми благословлятимемо імена кожного воїна, військового медика, волонтера, журналіста, сотень, тисяч ГЕРОЇВ, які своїм життєвим чином, боротьбою, допомогою, справами, вірою допомагали творити і наближати ПЕРЕМОГУ. Ми славимо імена наших Героїв, які своїм безсмертним подвигом рятували і рятують від рашистського напасника кожний клаптик нашої благословенної землі, кожне наше життя, наше небо і наш вільний подих. І будемо з вдячністю і любов`ю повторювати їхні дорогі імена, поки б`ються наші серця і поки живе Україна. З ними – наші серця, наші помисли, наші молитви. Так переможемо! Герої не вмирають! Слава Україні! Героям слава! Слава Героям! Смерть ворогам! Україна – понад усе! |
