Книга «Священне Євангеліє» (Богослужбове, напрестольне), 1902
Дата виходу з друку: 3 січня 1902 року (7410 рік від створення світу)
Місце видання: Російська імперія, Синодальна друкарня
Мова пам’ятки: Церковнослов’янська
Техніка та матеріали: Високий двоколірний друк, рукописна реставрація (чорнило, кіновар), штампування по металу (латунь/бронза), монтування, аматорська реставрація палітурки (папір, тканина)
Музейний шифр: КН 1138 / Кн-125
Культурний та історичний контекст
Видатний зразок літургійної культури початку XX століття. Напрестольне Священне Євангеліє ‒ головна богослужбова книга храму, яка за православною традицією незмінно перебуває в самому центрі вівтаря, на святому престолі. Книга пройшла крізь бурхливі історичні події минулого століття, зберігши свою автентичність та унікальні сліди людського втручання з метою реставрації.
Художнє оформлення окладу
Головною візуальною окрасою обкладинки є п’ять оригінальних латунних медальйонів, виконаних у техніці рельєфного штампування, які дивом уціліли до нашого часу:
- центральний овальний медальйон відтворює величну сцену «Воскресіння Христового» (Спаситель із хоругвою повстає над гробом поруч зі схиленим ангелом).
- чотири кутові медальйони містять деталізовані образи чотирьох святих євангелістів ‒ авторів Нового Завіту (Іоанна Богослова, Матвія, Марка, Луки) разом з їхніми крилатими символами-тетраморфами (орлом, ангелом, левом і тельцем).
На правій стороні кришки збереглась автентична частина металевої застібки-фіксатора, що утримувала важкий фоліант закритим.
Головна унікальність ‒ рукописне відновлення фрагментів тексту
Найбільшу історико-культурну цінність даного примірника становить права сторінка початку Євангелія від Матвія (Глава 1). Внаслідок втрати оригінального друкованого аркуша, невідомий майстер здійснив колосальну за складністю ручну роботу з реставрації тексту.
- Каліграфічна імітація: весь текст родоводу Ісуса Христа філігранно виведений пером від руки, повністю повторюючи пропорції та характер. церковнослов’янського друкарського шрифту, включно з надрядковими знаками.
- Двоколірне копіювання: дотримано канонічного правила друку ‒ основний масив тексту виконано чорним чорнилом, а заголовки, ініціали та літургійні зачала на полях прописані червоною кіновар’ю.
- Художня графіка: замість втраченої друкарської заставки писець вручну намалював витончений рослинно-квітковий орнамент у верхній частині сторінки та взяв усе текстове поле у чітку подвійну лінійну рамку.
Рукописні листи свідчать про глибоку пошану до книги та її дефіцитність у певний період (імовірно, у часи радянських антирелігійних гонінь), що перетворює стандартне синодальне видання на унікальну пам’ятку людської віри та майстерності.
Стан збереженості та сліди часу
Стан палітурки визначається як аварійний, проте він несе важливу історичну інформацію. Первісне розкішне покриття кришок (оксамит, шкіра або парча) було повністю втрачене в процесі побутування. Обкладинка зазнала примітивної реставрації ‒ її обтягнули цупким жовтим папером та технічною тканиною, які наразі мають значні пошкодження, оголюючи стару картонну основу. Текстовий блок перебуває в задовільному стані.
