Музей історії міста Хмельницького

Поминальник

Рукопис. Кінець XVIII-початок ХІХ ст.

Поминальник (або пом’янник) – невелика церковна книжка чи зошит, де записують імена живих та померлих родичів для домашньої молитви та поминання під час богослужінь у храмі (з переліком імен для молитовного поминання «за здоров’я» (живих) або «за упокій» (померлих)). Належав конкретній українській родині чи парафіяльній церкві. Книга має величезну історико-культурну та генеалогічну цінність, оскільки фіксує автентичні українські імена та особливості письма того часу.

Пам’ятка є цінним джерелом для дослідження української ономастики (іменослову) Поділля, розвитку регіональної писемної культури, побутування приватного та церковного культу поминання предків, а також зразком української народної сакральної графіки.

Іконографія та розшифрування символів, зображених на титульній сторінці:

  • Хрест Голгофи. По центру зображено трихресне розп’яття (Голгофський хрест), оздоблене геометричним орнаментом у народному стилі.
  • Орудія Страстей. Обіч хреста стоять два воїни-списи — Спис Лонгіна (ліворуч, з гострим накінечником) та Тростина з губкою (праворуч, якою Христу давали пити оцет). На лівому списі прикріплено прапорець (хоругву) із символічним малюнком.
  • Підніжжя та Адамова голова. Хрест стоїть на ступінчастій платформі, що символізує гору Голгофу. Під нею зображено череп зі схрещеними кістками — це «Голова Адама». За переказами, Христа розіп’яли над могилою першої людини, і Його кров омила й відкупила гріх Адама.
  • Текст внизу. Чітко читається напис півуставом: «Смерть Грѣшникомъ Люта».

Традиційні літургійні абревіатури (титла):

  • ІН ЦІ (вгорі) — Ісус Назарянин, Цар Юдейський.
  • ІС ХС (під верхньою перекладиною) — Ісус Христос.
  • НІ КА (біля основи хреста) — Перемагає (від грецького Nika).
  • Перелік імен: На правій сторінці чітко видно список християнських імен у родовому відмінку (кого саме поминати): Андрея, Марію, Агафію, Симеона, Михаїла, Ксенію, Романа, Татіану, Гавріїла, Марка, Магдалину, Іоанна, Натію, Григорія, Василія…
  • Особливості письма: Над кожним ім’ям стоять титла (надрядкові знаки наголосу чи скорочення). Літера «і» пишеться як «і» з крапкою. Такий стиль запису імен був характерний для парафіяльних поминальних книг, які велися при храмах, або ж для приватних родинних книжечок-пом’яників XVIII–XIX століть.
  • Українські народні форми імен: Поруч із класичними церковними варіантами з’являються суто українські побутові форми. Наприклад, на лівій сторінці чітко видно ім’я Леонтія (записане як Леwнтія), Пелагію, Кондрата, а на правій — Каролька (зменшувально-пестлива форма від Кароля/Кирила або польське ім’я Karol), Олексанндріа (з подвоєнням «н») та Микита.
  • Різні автори (почерки):
    • Основний текст виконаний традиційним релігійним напівуставом коричневим чорнилом.
    • Пізніші дописки (особливо внизу правої сторінки: Андрея, маріа, Иосифа, Варвара, Игната) зроблені вже синім чорнилом та звичайним цивільним скорописом кінця XIX століття.
  • Загадковий напис угорі: У верхній частині правої сторінки іншим, тоньшим чорнилом зроблено світський напис: «Имя… наша Лея» (або Лия). Це може бути вказівкою на володаря книги або конкретну родину, яку поминають.
  • Релігійні знаки: На правій сторінці навпроти імені Іоанна стоїть великий накреслений хрест. У поминальних книгах такий знак часто ставили навпроти імен померлих священників, ченців або особливо шанованих членів родини, щоб виділити їх під час читання молитви.

 

Поділитись:

Останні публікації

Заплануйте відвідування музею

Прокрутка до верху