...

У цьому «Рено» були ще дві пасажирки — сестра міського голови і подруга його сім’ї, дружина військового генерала. Їх госпіталізовано до Староушицької дільничної лікарні з різними травмами. Ескулапи вважають, що життю цих постраждалих уже ніщо не загрожує. На місце трагедії тут-таки прибула слідчо-оперативна група, яку очолив перший заступник начальника управління МВСУ у Хмельницькій області Іван Бондар. Полковник міліції Бондар заявив для «Дня»: «За попередніми даними, водій не визначився з безпечною швидкістю руху на неосвітленій ділянці всипаної гравієм сільської дороги». Михайло Чекман і пасажири його власного автомобіля «Рено» поверталися з відпочинку на Дністрі... Іван Бондар категорично спростовує усі чутки, що «пішли» обласним центром, одначе зазначив: «Остаточні висновки будуть зроблені після завершення розслідування цієї резонансної дорожньо-транспортної пригоди». До речі, з початку липня на території краю зареєстровано небувалу кількість ДТП, в яких 16 громадян загинуло і 39 травмовано.

Михайло Чекман був «найдавнішим» мером — керував Хмельницьким ще від 1990 року. Він багато зробив, щоб місто стало комфортним для життя, і мав немало гарних планів. Як кажуть, не судилося... Оголошено про скликання позачергової сесії Хмельницької міської ради.

Михайло Чекман започаткував екскурсію біля недавно встановленого у центрі міста пам’ятника «афганцям». Аж світився особливою гордістю. От, мовляв, знайшли можливість, підтримали задум талановитих скульпторів Миколи і Богдана Мазурів, батька і сина. На п’єдесталі — вояк iз автоматом напереваги, чийсь син, а над ним зависла величезна рука. Мовляв, людина — пішак у чужій грі. «Помиляються політики, а страждає народ» — написано на п’єдесталі.

Пам’ятник ще не відкрили. Розповідав головному редакторові «Дня» Ларисі Івшиній про плани щодо впорядкування території довкола меморіалу. Не встиг... Помилився, керуючи автомобілем? Чи то якийсь фатальний збіг скорботних обставин, коли комусь час умерти, а комусь — жити... Говорив і думав про життя, його продовження. Це вже не є збігом обставин. Десь за тиждень до трагедії дав інтерв’ю кореспондентові «Дня» на тему захисту материнства і дитинства. На диктофоні залишився запис: «У нашому місті був такий похмурий період, що йдеш, йдеш вулицею, та рідко коли зустрінеш молодицю з візком або вагітну жінку. Тоді тягнули за собою візки з крамом. Хто спостережливий, той, мабуть, помітив, що наразі — все навпаки. Труднощі перехідного періоду вже позаду. Хмельницький росте, потроху молодіє на обличчя. На мене, міського голову з 12-річним стажем, справили незабутні, вельми сильні враження громадські слухання, де йшлося про розвиток і фінансування медицини. У заході, як це завжди ведеться, переважно брала участь найактивніша верства населення — люди старшого віку. На чому ж вона, ця поважна верства наполягла? На пріоритетних витратах бюджетних коштів для закладів і підрозділів охорони материнства і дитинства, Місто думає, переживає за своє прийдешнє...

Громадські слухання — це один iз атрибутів місцевого самоврядування. Залучаємо населення до управління містом, виконуючи його волю, ухвалюємо прозорі, цікаві рішення...

Якщо у 2000 році на охмадит місто спрямувало 6620 тисяч гривень, то у 2002 році — запланували 9029,6 тисячі гривень. Є різниця?..»

У Хмельницькому оголошено траур. Місто якесь розгублене...

ВІн був дорогим гостем розгорнутої у Хмельницькому художньому музеї виставки фоторобіт «Дня», планував «допомогти майстрам, щоб місто ширше було представлене у фотоекспозиціях, бо в нас є що показати». Потім зробив екскурсію Хмельницьким для представників газети. «День» висловлює щирі співчуття рідним і близьким покійних Михайла Чекмана та його дружини.

Михайло ВАСИЛЕВСЬКИЙ, «День» №130, вівторок, 23 липня 2002
(статтю подано без змін і скорочень )