...

Подільське намісництво було утворене відповідно до указу російської імператриці Катерини II від 1 травня (за ст. ст.) 1795 з Кам'янецької області (колишні Кам'янецький і Летичівський повіти Подільського воєводства), яка після приєднання до Російської імперії згідно з 2-м поділом Польщі 1793 входила до складу Ізяславського намісництва, а також частини земель колишнього Волинського воєводства, що були приєднані до Російської імперії згідно з 3-м поділом Польщі 1795 року.

За указом російської імператриці Катерини II від 5 липня 1795, крім Кам'янця-Подільського, Летичева та Кременця, статус міст отримали старостинські містечка Проскурів (нині м. Хмельницький), Ушиця (нині смт Стара Ушиця Кам'янець-Подільського р-ну Хмельницької області) і Вербовець (нині село Мурованокуриловецького р-ну Віннницької області). Інші повітові центри були розташовані в приватних містечках.

Саме указом 5 липня 1795 року утворена Подільська губернія ( офіційно почала існувати з 1797 року) і один з її повітів став називатися Проскурівським із центром у місті Проскурові. І саме в цьому імператорському указі про створення губернії вперше з'являється назва Проскурів замість Плоскирова (як називалося містечко до 1796 року).

Указом "Про герби міст Мінської, Волинської, Брацлавської та Подільської губерній”, від 22 січня 1796 10-ти повітовим центрам, в тому числі Проскурову, надано герби (за винятком Дубна та Кременця). До речі, герб губернського центру Кам'янця-Подільського, затверджений в 1796 році, був одночасно гербом намісництва: двоголовий російський орел із зображенням на грудях в щиті на голубому полі золотого сонця із 16-ма променями, а над ним – золотий хрест.

В альбомі малюнків губернських мундирів і мундирних ґудзиків, опублікованому в 1809 році, герб Подільської губернії являє собою пересічений щит, вгорі – золоте сонце на блакиті, внизу – в сріблі - двоголовий орел, який виходить знизу. В Указі від 1 березня 1831 року про зображення гербів на гудзиках чиновників показаний герб Подільської губернії ( майже тотожний затвердженому в 1796 році) під імперською короною. Імперського орла, який з`явився на гербах багатьох губернських і повітових центрів України окупованих Російською імперією, зобразили у 1796 році й на гербі новоствореного Проскурівського повіту.

Цікаво, що в гербі тепер уже імперського повітового Проскурова збереглися елементи попереднього герба, який належав багатолітнім власникам Плоскирова шляхтичам Замойським.

З 1665 року містечко Плоскирів, яке за мирним договором, укладеним Богданом Хмельницьким з Річчю Посполитою, поверталося в складі Подільського воєводства польським власникам, орендував у польської корони шляхтич Мартин Замойський. Рід Замойських і надалі, аж до кінця ХVІІІ століття з 29-літньою перервою окупації Османською імперією, володів Плоскировом.

Після смерті у 1792 році власника Плоскирова Анджея Замойського, пожиттєвого володіння Плоскирівським староством домоглася вдова покійного Констанція з Чарторийських (1742-1797), не бажаючи віддавати управління ординацією синам. Однак це право розповсюджувалось лише на села староства, а не на місто Плоскирів. Розв`язання родинної суперечки відбулося після приєднання Поділля у 1793 році до Російської імперії. Царська влада перевела землеволодіння у власність Російської держави, отож Плоскирів та староство стали державними (казенними) маєтностями. Старостинське (як воно зветься і в «Описі») містечко Плоскирів, як уже йшлося вище, 5 липня 1795 року Указом імператриці Катерини ІІ отримало статус повітового міста новоствореної Подільської губернії і було назване Проскуровом. Історики припускають, що статус повітового міста Плоскирів набув за згоди Констанції Замойської (Чарторийської), перебуваючи в приватній власності останньої, і лише після її смерті 15 лютого 1797 р. у Відні місто разом із Плоскирівським ключем (староством) на законних підставах перейшло у державне володіння.

Відповідно до указу 22 січня 1796 року "Про герби міст Мінської, Волинської, Брацлавської та Подільської губерній”, затверджено герб міста Проскурова: ” У верхній частині щита герб Подільський. У нижній – на голубому полі три схрещені стріли, середня вістрям донизу, а дві крайні вістрям угору”.

Цей герб взято з давніх судових актів. Був він описаний в давньому гербовнику П. П. фон Вінклера, про що зазначається в документах повного зібрання законів Російської імперії. Витоки цього символу беруть свій початок із середини XVII століття. В писемних свідченнях фризького дворянина Ульріха фон Вердума ( 1671 рік), йдеться про одного з предків власників Плоскирова Замойських – Флоріана Шарого. Вердум розповідає, що в одній із битв Шарого було смертельно поранено. Король знайшов його на полі бою, пронизаного наскрізь трьома списами, але ще живого. Коли король висловив пораненому своє співчуття, Шарий відповів, що ці смертельні рани його мучать менше, ніж один із сусідів, котрий спільно з ним володів половиною села, в якому проживав Шарий. У знак пам'яті загиблого героя король викупив згадану половину села у недоброзичливого сусіда й подарував родині Замойських разом із гербом у вигляді трьох схрещених списів, які пізніше, мабуть, трансформувались у стріли. Цей герб Замойських має назву «Єліта».

Три стріли родинного гербу Замойських продовжували прикрашати герб міста Хмельницького і в радянські часи (1971 р.), правда, вся інша символіка гербу зазнала трансформацій та доповнень в дусі соціалістичного будівництва.

Ця ж «Єліта», зазнавши невеликих перетворень, стала основою гербу обласного центру Хмельницького й за теперішніх часів Української державності.

Сучасний герб Хмельницького затверджений 27 вересня 1990 року сесією Хмельницької міської ради:

«На блакитному полі три перехрещені золоті стріли. Середня вістрям донизу, а дві інші вістрям догори».

Автор реконструкції герба – В. Ільїнський. Тоді ж затверджено Положення про герб.

А на затверджений Хмельницькою міською радою в березні 2017 року герб міста додані декоративний золотий картуш в щиті та срібна міська корона, як ознака того, що свого часу місто здобуло Магдебурзьке право.

Останнім часом в пресі та на наукових зібраннях озвучуються контроверсійні думки щодо відповідності символіки сучасного герба міста Хмельницького до вимог та пріоритетів в умовах побудови Української держави та її ментально-духовного простору. І тут своє слово повинні сказати українські геральдисти, філософи та державники.