2 вересня 1996 року розпочалася нова сторінка в новітній історії України — в обіг було офіційно введено гривню.
Саме 2 вересня 1996 року президентом Леонідом Кучмою видано Указ “Про грошову реформу” в Україні. Це надзвичайна подія в результаті якої створено один з невід’ємних атрибутів державності — національну валюту, яка поступово замінила старі карбованці.
Ще 14 листопада 1991 року Президія Верховної ради прийняла постанову “Про національну валюту в Україні”, яка передбачала ввести в обіг гривню вже у першому півріччі 1992-го.
Обладнання для друку грошей Україна не мала, тож щойно призначений послом в Канаді Левко Лук’яненко попросив про допомогу діаспору.
Як наслідок, перші гривні за часів незалежності України були видрукувані у Канаді компанією Canadian Bank Note Company (номіналом від однієї до двадцяти). після чого в режимі суворої секретності були доставлені в Україну морями й повітрям в рамках операції «Щит України». Однак в обіг в Україні з 1992 року все ж було введено тимчасову валюту, розрахо-вану на перехідний період, – карбованець, або купоно-карбованець.
Відтак 2 вересня 1996 гривня з’явилася в обігу і впродовж 15 днів ходила паралельно з купо-но-карбованцем, який поступово вилучали. Від 16 вересня того ж 1996 року гривня стала єдиним засобом платежу і залишається ним досі. Під час грошової реформи 1996 року в обіг були введені банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 гривень. Але підготовка до виготовлення національних грошових знаків почалася ще до проголошення незалежності, у квітні 1991 року. Тоді провели конкурс на ескіз дизайну валюти – кращою визнали роботу художника-графіка Василя Лопати та дизайнера Бориса Максимова. Їм і доручили розробити дизайн для перших банкнот. Автору дизайну перших гривень Василю Лопаті закидали, що обличчя князя Володимира на 1 гривні та Ярослава Мудрого на 2 гривнях першої серії мали виразні спільні риси із зовнішніми рисами самого художника.
Як грошово-лічильна одиниця гривня виникла ще за часів Київської Русі, в XI столітті. Її аналогом в Європі та в Скандинавії була марка. Сама ж назва “гривня” походить від прикраси з золота або срібла у вигляді обруча, який носили на шиї (тобто – на “загривку”). У Київській Русі ж “гривна” спочатку була ваговою, а пізніше й лічильної одиницею.
Проголосивши своїм Третім універсалом 18 липня 1917 року утворення Української Народної Республіки, Центральна Рада запровадила в Україні нову національну валюту. Первісно такою валютою було визначено український карбованець, вартість якого дорівнювала 17,424 долі щирого золота (1 доля = 0,044 г золота). Ухвалою Центральної Ради від 19 грудня 1917року було видруковано перший грошовий знак Української Народної Республіки – ку-пюру вартістю у 100 карбованців. Автором оформлення грошового знаку був визначний український художник-графік Георгій Іванович Нарбут.
Після введення купюри в обіг,Центральна Рада 1 березня 1918 року прийняла закон про запровадження нової грошової одиниці – гривні, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.
Протягом 1918 року в Берліні було надруковано грошові знаки у 2, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень (проекти двох останніх було виконано вже після проголошення гетьманату на чолі з Павлом Скоропадським).
Ескіз першої купюри, оздобленої досить простим геометричним орнаментом, виконав Василь Кричевський, трьох наступних – Георгій Нарбут. Гривневі купюри Нарбута, як і попе-редня, відзначалися вишуканим оформленням. Так, в ескізі 10-гривневої купюри Нарбут використав орнаменти українських книжкових гравюр XVII століття, 100-гривневої – зображення робітника з молотом та селянки з серпом на тлі розкішного вінка з квітів і плодів, 500-гривневої – свою улюблену алегорію “Молода Україна” у вигляді опроміненої дівочої голівки у вінку (завдяки цій деталі купюра отримала гумористичну народну назву “горпинка”).
Акт проголошення незалежності України відкрив дорогу для запровадження в нашій молодій державі повноцінної національної валюти. Такою валютою мала стати, згідно з традиціями як доби Київської Русі, так і періоду визвольних змагань 1917-1920 років, гривня. Щодо назви розмінної монети, то для неї пропонувалися назви “сотий”, зараз же копійку пропонують змінити на шаг.
Найпоширенішою в Україні є 200-гривнева купюра із зображенням української поетеси Лесі Українки – їх 23,7% від загальної кількості. Життєвий цикл кожної української купюри по-чинається на фабриці банкнотного паперу НБУ в місті Малин (Житомирська область). Тут виробляють листи для подальшого друку грошей. За один день на фабриці виготовляють па-перу достатньо для друку 9 млн банкнот.
Завдання фабрики – створити основу для гривень з базовими елементами безпеки (водяним знаком і захисною стрічкою, вставленої всередину банкноти). Після цього листи вважають, упаковують і перевозять на Банкнотно-монетний двір НБУ в Києві. Всі зображення наносяться на гривню вже там. Сучасні гривні мають елементи, які видно лише у спеціальному світлі. Це не просто геометричні фігури, а деталізовані національні орнаменти, які сяють яскравими кольорами. Якщо уважно роздивитися банкноти під лупою, можна прочитати цілі твори та вислови. Наприклад, на 100-гривневій купюрі розміщено рядки з поезії, а на 500 гривнях — крилаті вислови Григорія Сковороди.
Купюри швидко зношуються. Одна банкнота іноді не витримує і року. А монета служить до 20 років. Але відмовлятися від паперових грошей поки не збираються, адже їх друк набагато дешевше карбування монет. Виготовлення 1 копійки коштує 16-18 копійок. А друк однієї гривні – приблизно 12 копійок. Найдорожча купюра з сучасними захисними елементами обходиться НБУ в 60 копійок Процес створення нової банкноти займає місяць.
Купюри номіналом 20, 50, і 100 гривень в обігу перебувають до 3-х років, а 200 і 500 гривневі купюри – від 5 років і більше.
За 30 років свого існування гривня пройшла шлях від звичайної паперової купюри до високотехнологічної та захищеної валюти, витримавши чимало економічних і політичних штормів:
Сьогодні українська гривня — це один із найбезпечніших і найсучасніших грошових знаків у світі за рівнем захисту від підробок. Банкнотно-монетний двір НБУ повністю забезпечує внутрішні потреби країни, випускаючи як повсякденні гроші, так і пам’ятні й ювілейні монети, які цінуються колекціонерами по всьому світу.
