Хоча, за свідченням учасників боротьби за Українську державність, зокрема, членів Хмельницького крайового РУХу Лева Бірюка, Віктора Кліща, Олександра Кокряцького, Галини Барабаш, Кузьми Матвіюка, синьо-жовті знамена були неодмінним атрибутом зібрань, публічних громадських акцій РУХу в ті роки, проте по закінченню акцій прапори доводилося забирати з собою додому, бо місцева комуністична влада та правоохоронці пильно стежили, щоб українська національна символіка не прижилася в обласному центрі. (Про це див. детальніше в матеріалі «Історична довідка про факт підняття у місті Хмельницькому синьо-жовтого прапора в березні 1991 року»).
За словами Віктора Кліща, синьо-жовті стяги в той час активно використовували й хмельницькі спортсмени, піднімаючи їх на змаганнях, поряд з офіційним прапором Української СРСР. Патріоти шукали будь-яку нагоду, щоб розгорнути стяги Української державності, привернути увагу широкого загалу, хоча часто представники спецслужб, ідейні комуністи намагалися їх зірвати і знищити.
Як пригадує співзасновник організації Народного Руху України за перебудову Лев Бірюк: «Десь 28 серпня після ГКЧП, на позачерговій сесії порушили питання, що треба вивішувати національний прапор. Для того, щоб узгодити серед комуністів, бо їх була все одно більшість в міській раді, тодішній голова міської Ради народних депутатів Михайло Чекман сказав, давайте ми підготуємо це питання, приймемо офіційно і тоді зберемо півміста і піднімемо прапор там. Але наші рухівці вже чекали на площі рішення, а його не було. І рухівські депутати розвернулися та покинули сесію, а нас тоді було 12 депутатів, і пішли до виконкому міської ради через площу. І двоє чоловік залізли нагору, зняли червоно-синій прапор і почепили синьо-жовтий. За свідченням попередника М. Чекмана, голови виконкому Хмельницької міської Ради народних депутатів у 1980-1990 роках, Івана Бухала, він як представник влади, знаючи, що синьо-жовтий прапор є національним символом України, помірковано ставився до спроб учасників Народного Руху України встановити у місті національний прапор задовго до офіційних дозволів та законодавчого закріплення цього прапора державним символом. Навіть після проголошення Акту про незалежність України влада чекала сигналів зі столиці, а над Хмельницькою міськрадою ще був червоно-голубий прапор УРСР. «Натомість ми, щоб не загострювати ситуацію в обласному центрі, ініціювали спільну 10-тиденну нараду ветеранів війни та учасників громадських організацій, істориків, щоб дійти компромісу щодо цього прапора, – пригадує тодішній депутат міської Ради ради І. Бухал. – І після тих консультацій ветерани, котрі воювали під радянським прапором, погодилися, що синьо-жовтий прапор – це українська святиня, символ державності, він має право височіти над міськрадою».
Матеріали, надруковані в обласній газеті «Радянське Поділля» за 1991 рік, уточнюють спогади очевидців подій, пов`язаних із запровадженням державної символіки на теренах обласного центру. Так, у № 167 «РП» за 30 серпня йдеться про позачергову сесію Хмельницької міської ради, на якій депутати ухвалили «підняти над міською Радою і приміщенням міськвиконкому поруч з державним (! – авт.) синьо-жовтий національний прапор. Водночас площу Леніна перейменовано на Майдан Незалежності України, доручено виконкому перейменувати ряд вулиць».
В архівному відділі Хмельницької міської ради зберігається протокол засідання тієї доленосної для міста Хмельницького VIII позачергової надзвичайної сесії Ради народних депутатів (ХХІ скликання), що відбулася 28 серпня 1991 року. У засіданні взяв участь всього 91 депутат. З них – 74 депутати міської Ради та 17 запрошених депутатів обласної Ради, депутат Верховної Ради А. Ткачук. Серед 18 пунктів порядку денного 7-им пунктом присутні розглянули питання «Про підняття національного прапора над Хмельницькою міською Радою народних депутатів та приміщенням міськвиконкому». Як свідчить матеріал протоколу сесії, першим з обговорення питання «Про підняття національного прапора над Хмельницькою міською Радою народних депутатів та приміщенням міськвиконкому» виступив Юрій Ганущак, депутат виборчого округу № 48, котрий вийшов з пропозицією «підняти національний прапор над приміщенням міської Ради і приміщенням міськвиконкому поряд з державним». Його ініціативу підтримав Сергій Шинкарук, депутат виборчого округу № 42: «Як національний прапор, то його ніхто не відміняв, немає такого рішення. Він повинен бути встановлений над приміщенням міської Ради». Після цього депутати прийняли рішення «Про підняття національного прапора над Хмельницькою міською Радою народних депутатів над приміщенням міськвиконкому». Причому, голосували поіменно. Для декого з них це виявилося дуже складним завданням. Але під стінами міськради уже стояли сотні хмельничан, котрі вимагали від міських керманичів визначитися, зрештою, з ким вони збираються розбудовувати місто у вже проголошеній незалежній Україні. Завдяки допомозі заступника директора архівного відділу Хмельницької міської ради Ірини Кравець, нам вдалося ознайомитися не лише з протоколом розпоряджень міськвиконкому на підставі тієї знакової сесії міськради, а й підняти «на гора», власне, протокол 8-ої надзвичайної позачергової сесії міської Ради народних депутатів та протокол поіменного голосування депутатів. Ці документи подаємо у фотододатках до публікації.
Матеріали тієї знакової сесії міської ради ще раз засвідчують, який непростий шлях до Незалежності, до утвердження своєї, української, історії, написаної подвигом та офірою пращурів, до власної символіки, власної правди і волі на власній, омитій кров`ю українців в боротьбі за Українську державність землі, довелося пройти поколінням наших попередників. Цінуймо й бережімо свої надбання. Дякуємо за подвиг і мужність своїм Героям сьогодення, котрі, попри все, тримають небо над Україною. Слава Україні! Героям Слава!
Оксана Доронська-Собко, провідний науковий співробітник музею історії міста Хмельницького.
Авторка висловлює щиру вдячність за професійну допомогу у підготовці публікації заступнику директора архівного відділу Хмельницької міської ради Ірині Кравець.
