Найбільша кривда – коли народ обезглавлюють, позбавляють його власних світочів, зав`язують очі, відбирають здатність тверезо мислити і поганяють у прірву… Відомо, чому так чинили і чинять – силою чи обманом – загарбники щодо українців: це у нас – райська земля, багата на копалини, ясні зорі, тихі води, молочні ріки, медові береги… І ми, оберігаючи цю святу, Богом нам даровану твердь, не перестаємо самі собі дивуватися: як зуміли, попри ворожі навали, що віками нас плюндрували і нищили, - знову і знову проростати тут могутньою порослю, чіпко тягнутися до сонця і давати плоди… Дивовижний приклад такого відродження – спалах національного, державного самоусвідомлення у Проскурові під час Української революції 1917-1921 років.
6 червня 1919 року Запорозька група Армії УНР, очолювана корпусним отаманом Володимиром Сальським здобула Проскурів, вибивши звідти «інтернаціональні» частини московських більшовицьких військ, що складалися переважно з чехів. Проскурів було здобуто після бою, що тривав від 5-ї до 8-ї години ранку. Запорожці захопили у Проскурові 30 гармат, десятки скорострілів, 700 вагонів, багато паротягів і вогнепального припасу.
