...

Перший номер Подільських губернських відомостей було надруковано 3 (15) січня 1838 року.

Виходила газета щосуботи, у 1885—1897 роках — двічі на тиждень щосереди та щосуботи, у 1898—1899 роках — щодня, а з 1900 року — знову двічі на тиждень. Незмінно друкувалася у друкарні Подільського губернського правління майже 80 років і жодного разу не змінювала назви.

Ще з 1621 р. для інформування царя та його найближчого оточення про події зарубіжного життя у Російській імперії почали видаватися «Куранты» або «Вестовые письма».

У 1702 – 1727 рр., з метою інформування про події в імперії та світі, виходили «Ведомости». Фактично на продовження їх згідно з «Высочайше утвержденным положением об издании Губернских Ведомостей» від 27 жовтня 1837 р. виходили «Губернские ведомости». У цьому документі докладно описувалося, яка інформація повинна подаватися в їх офіційній та неофіційній частинах. «Губернские ведомости» виходили в усіх губерніях Російської імперії і були найпершою і, подекуди, єдиною газетою у своєму місті протягом багатьох років.

Офіційну частину газети підписували посадові особи губерній, а редактор неофіційної зазначався наприкінці кожного номера.

Офіційна та неофіційна частини «Губернских ведомостей» видавалися окремо, навіть мали кожна свою нумерацію сторінок. У додатках видавалася річна «Памятная книжка», яка являла собою збірник краєзнавчих та статистичних матеріалів, містила адрес-календар із зазначенням даних посадовців губернії, розклад руху потягів і поштових відправлень, рекомендацій санітарного лікаря та календар ярмарок, що проводились у містечках Подільської губернії. Також окремим аркушем видавались приватні оголошення, розсилка яких окремо коштувала замовнику 1 рубль за 100 аркушів. Один рядок приватного оголошення на першій сторінці коштував 20 копійок, на останній – 10 копійок.

У роки Першої світової війни у додатках до «Губернських відомостей» публікувалися іменні списки вбитих, поранених і безвісти зниклих нижніх чинів.

На початку ХХ ст. річна підписка коштувала з доставкою 6 рублів. Підписку можна було оформити у спеціальному газетному столі губернського правління, а в повітових містах – у поліцейському управлінні або у станового пристава.

Останній номер вийшов 6 (19) травня 1917 року.

Газети «Губернские ведомости» є надзвичайно важливим джерелом для вивчення історії України, краєзнавства, етнографії України і відіграють надзвичайно важливу роль у цьому. В умовах заборони українського книгодрукування та мови вони були ледь не єдиним джерелом, в якому публікувалися матеріали про Україну.

Цікаво, що редакції просили дописувачів, котрі записували легенди та взагалі розповіді з вуст народу, зберігати вимову та інші особливості української мови. Незрозумілі слова (спеціальні терміни, діалектизми) пояснювалися зносками внизу шпальти.

У неофіційних частинах цих видань було опубліковано тисячі статей з різних аспектів історії України, археології, етнографії тощо. Серед іншого – матеріали про історію заснування окремих міст, містечок, сіл, церков, монастирів тощо, публікації з народної етнографії (приказки тощо) та демонології (про відьом тощо).

Саме в «Губернских ведомостях» в Україні вперше згадали про творчість Тараса Шевченка. Так, 28 жовтня 1844 р. «Харьковские губернские ведомости» дали оголошення про передплату на видання Т. Шевченка «Живописная Украина». Олександр Сементовський в додатку до газети «Киевские губернские ведомости» за 20 квітня 1845 р. згадує поему «Тополя», «в якій дівчина перетворюється на тополю, не бажаючи виходити заміж за нелюба». Олександр Лазаревський у статті «Украинская литературная летопись за 1857» у газеті «Черниговские губернские ведомости» (№ 47, 1857, часть неоф.) згадує поему «Наймичка»: «Автор поэмы неизвестен издателю; самая поэма найдена в альбоме какой-то барышни, но это не мешает ей быть одним из лучших произведений небогатой украинской литературы». У газеті «Киевские губернские ведомости» 1868 р. публікувалися праці Володимира Антоновича. Український історик та етнограф Яків Новицький публікувався у 1887 – 1889 рр. на сторінках «Екатеринославских губернских ведомостей». А на сторінках «Черниговских губернских ведомостей» у 1870-х рр. друкувалися О. Маркович, О. Лазаревський, П. Єфіменко, Л. Глібов, Г. Милорадович та багато інших видатних українських істориків, етнографів та письменників. «Полтавские губернские ведомости» з 1841 р. редагував Павло Бодянський. У 1849 р. тут вміщувалися уривки його праці «Достопремечательности Полтавы». У газеті «Харьковские губернские ведомости» публікували статті Г. Квітки-Основ’яненка, В. Каразіна, Д. Багалія, М. Сумцова, С. Русової тощо.