| RSS Реєстрація | Вихід | Вхід Нд, 2020-06-07, 12:09

...


Меню сайту
Ласкаво просимо!
Сьогодні
Погода
мишки teddy bears
Статистика
Головна » 2020 » Квітень » 14 » Великодні традиції Світлої Седмиці на Проскурівщині та Хмельниччині
15:29
Великодні традиції Світлої Седмиці на Проскурівщині та Хмельниччині

Великдень – велике, радісне і світле свято Воскресіння Христового. В Україні Великдень почали святкувати після запровадження християнства в Київській Русі у 988 р. 

Це свято отримало в народі таку назву, тому що це Великий День весняного оновлення природи,  тому що воскрес із мертвих Ісус Христос. Це свято, яке очищає «од всякої скверни» людські душі – найбільше християнське свято.

Багато давніх Великодніх традицій, створених нашими предками, загубилися у віках, проте тих, що дійшли до нас, ми намагаємося дотримуватися, зберегти та передати майбутнім поколінням.

Оскільки це свято оновлення, то й проскурівчани свого часу прагнули зустріти його в новому чистому і світлому одязі. Напередодні православні проскурівчани прагнули встигнути пошити одяг. Також кожен господар дбав, аби його господарство було охайним та прибраним. Господині білили та красили оселю, розмальовували стіни та піч, а господарі оновлювали хату та прихатні будівлі.

У Великий передвеликодній піст віряни намагалися дотримуватися посту та ходити до церкви на службу та до сповіді, аби очистити свої душі перед світлим святом.

Найактивніша підготовка до Великодня йшла у так званий «Страсний» або «Білий» тиждень. Протягом цього тижня люди згадують про страждання Ісуса Христа, його розп'яття на хресті, смерть та воскресіння, намагаються не сваритися, не ображатися, а ще готуються до Великодня.

За традицією український люд у Великий понеділок прибирав свою оселю — фарбував, мив, чистив. У понеділок день починався рано. Ще до сходу сонця мати з дочками  змащувати жовтою глиною долівку на призьбі, потім мили оселю. Після обіду йшли на город, аби до Чистого четверга посіяти все насіння.

У вівторок жінки золили, прали, прасували білизну. Якщо булла гарна погода, виносили на двір постіль, покривала та інший текстиль та  готували до свята святковий одяг. Чоловіки тим часом оглядали поля й заготовляли дрова для випікання пасок.

У середу під вечір слід було упоратися з городом, навести лад у хаті, прибрати її зовні. Увечері дівчата вибирали яйця для писанок, готували віск, кіцку (писало), природні барвники. Хлопці ж прибирали подвір’я, складали дрова, звільняли двір від всякого мотлоху тощо. А ще цього дня віряни намагалися висповідатися.

Четвер є найважливішим днем цього тижня. Він  називається чистим, світлим, великим, страсним або живним. Чистий четвер — це день весняного очищення. 

Існує повір’я, що якщо перед сходом сонця вмитися водою, де цілу ніч лежали вироби зі срібла, то це на цілий рік вбереже від нечисті.

У четвер усі прибирали оселю. Спочатку мили вікна, потім – двері, а за ними – меблі водою, де лежать мілкі монети – щоб було багатство.

В Чистий четвер стрижуть, бувало, дітей — «щоб волосся не лізло та щоб голова не боліла». І в четвер же починають готувати паски. Вважається, що перед замісом тіста потрібно помолитися, очистити душу і простір, інакше паски не вийдуть. У Чистий четвер у церквах запалюють вогонь, який потрібно зберегти і донести до свого будинку. Ця свічка буде весь рік захищати будинок від пожежі.

Страсна п’ятниця - це найскорботніший день Великої Седмиці. У цей день потрібно повністю утриматися від їжі. Православні християни згадують про суд, розп'яття і смерть Спасителя на хресті. Ввечері під час богослужінь у церкві виносять Плащаницю.

Також і у п’ятницю печуть паски. Щоб паска вдалася, треба було мати думки добрі та серце щире. Великоднє тісто мало бути м’яке та легке. Напалити в печі треба було знати як, аби паски не були глевкими та не підсмалилися. Тому й клопоталися господині коло печі, часто зазираючи в неї.

Коли вже паски посадили в піч, то не бігали по хаті і не грюкали дверима, бо паски можуть сісти і не піднятися. Коли спеклися, то виймали їх дуже обережно і клали на стіл чи на лаву, щоб охололи.

Великодньої суботи розмальовували писанки. У церквах згадують поховання Христа. При цьому священнослужителі вже цього дня надягають світлі святкові шати. Це день тиші і спокою. Не варто вдаватися до веселощів і розпивання алкоголю.

У ніч перед Великоднем парубки запалювали багаття, що символізувало очищення. Проте, існує народне пояснення: «Вогнище під Великдень, то так, як Ісусові присвічували, коли Він мав воскреснути».

Великодня всенощна служба – одне з найголовніших богослужінь в літургійному році. Воно розпочинається з надгробного, продовжується обходом довкола церкви, великодньою утренею та завершується Службою Божою.

Крім того, проти Великодньої ночі на Проскурівщині категорично забороняли спати, бо інакше людина весь рік до наступної Пасхи буде кволою, а до цього додавалися ще й втрати у господарстві та неурожаї. Ідучи до церкви на службу, треба було залишити вдома світло, а інколи й не зачиняти ворота – бо може прийти Ісус Христос чи померлі родичі.

Усі віряни, йдучи на Великодню службу, брали з собою кошик з писанками, паскою, ковбаскою, маслом, хроном для освяченні у храмі.

Святкування Великодня

Це свято прийнято проводити в колі близьких людей. За святковий стіл сідають відразу після церковної служби. Святковий сніданок православні проскурівчани розпочинали зі свяченого яйця – ділили на всіх у родині за суворим порядком – від найстаршого господаря до найменшого дитинча.

В давнину і до нашого часу першого великоднього  дня чоловіки ходили від хати до хати, вітаючи родичів та знайомих. І донині залишився на Хмельниччині звичай, аби першим до оселі зайшов чоловік – тоді буде удача увесь рік.

Яскравий і зворушливий великодній звичай — «христосування». Вітаючи одне одного, потрібно тричі сказати: «Христос Воскрес!». Відповідають на привітання фразою: «Воістину Воскрес!».

Велика неділя символізує очищення душі та позбавлення від гріхів, тому зустрічати її потрібно зі світлими помислами, чистими не тільки фізично, а й духовно. Цього дня не можна сваритися і лаятися, всі образи слід пробачити й забути. Не варто також займатися домашніми справами, роботою на землі, прибиранням.

Святкують Великдень три дні, протягом яких віруючі христосуються, співають гаївки, обливаються та навідують родичів.


В давнину на Проскурівщині на Великдень водили гаївки та обливалися водою. Обливання дійшло і донині.

Особливе місце на Великдень має писанка. Писанки писалися ще з давніх-давен. Згідно з віруваннями наших далеких предків, писанка мала магічну добру силу – вона несла щастя, достаток, благополуччя, захищала свого власника від сил зла.

Традиційно в Україні писанки виготовляли лише жінки (зараз цим займаються незалежно від статі). До нас дійшла лише частина орнаментів. На сьогодні майстринь писанкарства порівняно з минувшиною небагато. Для виготовлення писанки знадобляться писачок, фарби, яйце, віск (бажано бджолиний), свічка та посуд для розведення фарби.

Протягом століть на Хмельниччині популярними залишаються рослинні орнаменти та християнські символи. Серед  рослинних мотивів – стовбури і гілля дерев, барвінок, тюльпан, конюшина, соснові шишки, дубове листя. Особливе місце займав стародавній мотив «дерево життя».
Традиційний колір подільських крашанок та писанок – червоний і чорний, що є символічними ще з давнини. Широко використовували символи-обереги. Часто зустрічався образ Берегині – жіночої постаті з піднятими руками, яка просить у Всевишнього благополуччя та захисту для родини. Писанка із зображенням півня була оберегом від пожежі,  грому та блискавки. Також використовували зображення заячих вух, ведмежих лап, вовчих щелеп, птахів та риб.


Популярності знову набувають стародавні графічні мотиви: ромби, трикутники, прямі та хвилясті лінії.


Крашанки – великодні яйця, пофарбовані одним кольором, без візерунків. Наші предки на Хмельниччині використовували натуральні барвники для фарбування яєць. Жовтий, оранжевий, коричневий кольори отримували з лушпиння цибулі – до речі на сьогодні це активно використовується. Зелений колір виходив з поєднання ягід чорниці та розчину жовтої фарби.  Синій колір отримували з відвару гречаної полови або сушених квітів блакитної мальви. В рожевий та червоний  колір яйця фарбував відвар журавлини та сік з буряка.  


Кожен колір крашанок мав особливе значення. Радість і любов уособлював червоний колір, надію на світле майбутнє – жовтий та оранжевий, пробудження природи символізував зелений колір, а силу та здоровий дух – синій.

Світ розвивається, з’являється щось нове. Так, у 90-ті роки ХХ ст. виник новий вид писанкарства – зернівки. Це яйця, оздоблені зерном різних рослин: кунжуту, льону, маку, рису, гірчиці, гречки, кукурудзяною крупою.

Оскільки насіння є стародавнім символом добробуту, родючості, чистоти, це надає писанці могутності та підсилює її сакральний зміст. Зернівки роблять за допомогою викладення насіння різних культур на видуті яйця або вирізані дерев’яні основи. Кріпляться вони на збитий яєчний білок, лак і  клей.



Український народ створював свої звичаї протягом багатьох століть. Вони стали скарбом нашої культури. Передача тих звичаїв з роду в рід, з покоління в покоління творять національну традицію, освячену віками, свою самобутню духовну культуру.


Отож і ми маємо пам’ятати звичаї наших предків, берегти та прищеплювати їх молодому поколінню.


Бережіть себе і світлого вам Великодня! Гарних вам свят і смачної паски!

Зав. сектором МІМХ МПП Марина Дябел

 

Переглядів: 111 | Додав: varta
Оберіть мову сайту
Відеоскриня
Фотоподорож

Copyright mimh.org.ua © 2020